Хвилина мовчання: згадаймо фотографа та екоактивіста Романа Жука
У захисника залишилося двоє дітей
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Романа Жука.
Фотограф, громадський активіст Роман Жук загинув 26 травня 2022 року поблизу Оріхова на Запоріжжі. Він пішов на фронт добровольцем у березні минулого року, одразу ж після повномасштабного вторгнення, воював розвідником артилерійського взводу 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади.
Як не раз згадує його дружина, із тилового Мукачева на війну Роман пішов зі словами: «Треба покінчити з ворогом зараз нам, щоб воювати не довелося нашим дітям».
До великої війни разом із дружиною вони мали крафтове виробництво варення із карпатських ягід (переробляли яфини, малину, гірську лохину та навіть робили варення із цвіту сакури) Povna.banka, також організовували екопікніки на березі «Закарпатського моря» – Вільшанського водосховища в Карпатських горах, береги якого всипані сміттям.
Подружжя заснувало громадську екологічну організацію Chysto.de, яка опікується «Закарпатським морем» та просувала питання щодо створення там заповідника. Якось, повертаючись з гір, Роман зупинився на пів годинки, щоб показати дружині найкраще місце на Землі. З того часу воно назавжди залишилося в їхніх серцях – разом упродовж 2020 та 2021 років подружжя влаштовувало на березі «Закарпатського моря» екопікніки: кликали друзів та друзів друзів й прибирали тонни сміття.
Проєкт родини Жук підтримували й підтримують багато медійних людей та артистів. На березі Вільшанського водосховища допомагали прибирати Аліна Паш, the Maneken, Алан Бадоєв, Наталя та Євген Синельникові й багато інших... Загалом було проведено 17 екопікніків, кілька з них – уже по смерті Романа Жука. За цей час активісти зібрали та вивезли з водосховища понад 20 тонн сміття.
Так, Романове гасло «Прибери Карпати як у себе біля хати» стало мотивацією для тисяч людей, які доклали своїх зусиль, щоб допомогти подружжю врятувати «Закарпатське море». Тепер це – заповідник, як і мріяв Роман Жук.
До служби в Збройних силах Роман співпрацював із мукачівськими медіа, разом із дружиною виховував синів Серафима й Устима, розвивав екорух Chysto.de, який опікується Вільшанським водосховищем, та створив сімейний мікробренд Povna Banka. У крафтовій майстерні солодощів Лєна готувала варення із дикорослих карпатських ягід і трав’яні чаї, а Роман займався дизайном, фото та відео.
У перші дні повномасштабного вторгнення Росії в Україну Роман записався до війська добровольцем. «Мій чоловік був надзвичайно доброю людиною із великим серцем. Але коли побачив, як Росія вбиває ракетами жінок та дітей, не зміг залишитися вдома і просто спостерігати. Тоді він сказав мені, що війна триває з 2014-го, а це вже вісім років. І якщо ми зараз це не зупинимо, нашим дітям доведеться брати до рук зброю», – переказала дружина слова чоловіка.
«Він – особливий в усіх сенсах цього слова. Таких надзвичайно добрих душею, совісних, інтелектуальних, щирих, неймовірних особистостей у світі просто одиниці, – розповів про Романа його друг. – Гордість, душа, патріот своєї країни, доброволець війни з перших днів, герой для всіх, хто його знав. З останнього, що він мені написав: «Хочу, щоб це питання з москалями закрито було раз і назавжди, щоб наші діти не брали зброю і не йшли воювати».
На його похорон у Мукачеві в травні минулого року зібралося все місто. Дружина просила людей не приходити в чорному, а одягати вишиванки та нести живі квіти або цибулини тюльпанів. Згодом у жовтні Олена посадила перед Мукачівським державним університетом, де вони з Романом навчалися свого часу, алею з тюльпанів. Вони розквітли в пам'ять про неймовірного чоловіка, який запалив своєю добротою та любов'ю до Карпат серця тисяч людей.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0