«Ще не вмерла Україна…» 155 років тому відбулося перше публічне виконання гімну України

Вперше пісня «Ще не вмерла Україна» була публічно виконана 10 березня 1865 року у місті Перемишль, що нині знаходиться на території Польщі. Відбулося це з нагоди урочистостей до річниці смерті Тараса Шевченка.

Через 50 років після публічного виконання пісня стала державним гімном УНР та ЗУНР, а в 1992 році – державним гімном України.

Історія створення Державного гімну України почалася восени 1862 року. Автор тексту пісні «Ще не вмерла Україна» Павло Чубинський написав її під час вечірки у Києві. За це Чубинського вислали в Архангельську губернію, бо пісня мала буцімто «шкідливий вплив на розум простолюду», тоді як і зараз Російській імперії не подобалися будь-які прояви самоідентифікації українців.

Вперше вірш Павла Чубинського був опублікований у 1863 році у львівському журналі «Мета». Композитору Михайлу Вербицькому сподобався вірш Чубинського і він написав музику до нього.

З моменту створення і до проголошення Незалежності України пісня «Ще не вмерла Україна» був гімном низки державних утворень, що існували на території України:

• Українська Народна Республіка;
• Західноукраїнська Народна Республіка;
• Карпатська Україна.

Лише через рік після проголошення незалежності України у 1992 році пісня «Ще не вмерла Україна…» стала Державним гімном. У 1996 році він потрапив у Конституцію України, а 2003 року Верховна Рада ухвалила закон про Державний гімн України.

Вірш Павла Чубинського дещо відрізняється від нинішнього Державного гімну України. Наприклад, починається він зі слів «Ще не вмерла Україна, і слава, і воля. Ще нам, браття-молодці, усміхнеться доля».

Зміни були запропоновані другим президентом України Леонідом Кучмою перед ухваленням Радою закону про Державний Гімн. Він, зокрема, пропонував змінити звучання перших слів пісні на «Ще не вмерла України».

Ще одна зміна, яка була запропонована Кучмою перед ухваленням закону – щоб офіційним державним Гімном були лише перший куплет і приспів пісні.

Причина такої позиції криється у другому куплеті гімну, де є слова «Станемо, браття, у бій кривавий від Сяну до Дону». Справа у тім, що коли був написаний вірш, ці землі були етнічно українськими, та згодом західні землі відійшли Польщі, східні – Росії.

Таким чином було ухвалено рішення не вважати цю частину пісні офіційним гімном, аби уникнути звинувачень про буцімто зазіхання на територіальну цілісність сусідніх держави.