Його імʼя було таємницею навіть після загибелі. Згадаймо Героя Івана Лєщєнкова з Луганщини

Його імʼя було таємницею навіть після загибелі. Згадаймо Героя Івана Лєщєнкова з Луганщини
Іван Лєщєнков мав беззаперечний авторитет у своїх бійців, тренувався і тренував, був прикладом, офіцером, за яким йшли люди
фото з відкритих джерел

Воїн з позивним Фанат не пробачив росіянам ворожого вторгнення і після отримання вищої освіти пішов до 93-ї бригади «Холодний Яр»

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Івана Лєщєнкова.

Іван Лєщєнков народився 1995 року в Луганській області. Був фанатом футбольного клубу «Зоря», за що й отримав позивний Фанат.

У 2014-му році Іван на власні очі побачив, як колони російських танків із території сусідньої держави вторглися на територію України й окупували рідні міста. Фанат не пробачив ворожого вторгнення і після отримання вищої освіти пішов до 93-ї бригади «Холодний Яр». Обіймав посаду командира розвідувального взводу.

Ім’я військового не розкривали, бо його рідні не змогли виїхати з окупації
Ім’я військового не розкривали, бо його рідні не змогли виїхати з окупації
фото з відкритих джерел

До повномасштабного вторгнення він воював на Волноваському напрямку, у Старогнатівці, в Авдіївці в районі промзони, у Новотошківському на Луганщині, а потім знову біля Волновахи. Офіцер також звільняв населені пункти біля Балаклії, а потім на Ізюмщині.

Іван Лєщєнков
Іван Лєщєнков
фото з відкритих джерел

«Іноді Бог створює людей, яким зумовлено бути Воїнами з великої літери. Саме таким був Фанат. Фінансист за цивільною освітою, фанат футбольного клубу «Зоря», людина, яка ніколи не планувала пов’язувати своє життя з армією, пішла на війну і поклала життя за Україну», – написали у бригаді загиблого.

Іван Лєщєнков загинув 14 липня 2022 року при звільненні села Дібрівного біля Ізюма незадовго до великого контрнаступу на Харківщині. Захиснику було 27 років. Похований на Лісовому кладовищі у Києві. Через загрозу для рідних, які не змогли виїхати з окупованої території, навіть під час похорону не могли розкривати особу Фаната.

«Ми перебували за 200 м від того злощасного місця, де це сталося, він просто усміхнувся і сказав – нічого, поїдемо, зараз зробимо роботу, перевіримо дорогу заодно, все буде нормально, там вже їздили. Усміхнувся і сказав, що ще зустрінемося. Зустрілися на похороні. Це – людина-герой. Вона ніколи не боялася, вона завжди йшла вперед», – зауважив побратим розвідника. 

Іван був командиром розвідувального взводу
Іван був командиром розвідувального взводу
фото з відкритих джерел

Цього року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння українському народові президент Володимир Зеленський присвоїв Івану Лєщєнкову звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

«Фанат мав беззаперечний авторитет у своїх бійців, тренувався і тренував, був прикладом, офіцером, за яким йшли люди. Планував і здійснював надскладні й ризиковані операції, відправив на той світ не один десяток моcкалiв. Про таких людей писати книжки, а їхні подвиги діти вивчатимуть у школах», – наголосили у 93-й бригаді.

«Він був людиною справжнього українського духу, надзвичайною особистістю, прекрасним командиром. Він любив Україну, свою сім’ю і робив усе для нашої незалежності. Йому було важливо постійно займатися справою, він був переконаний, що без нас українську землю ніхто не звільнить, − зазначив побратим загиблого.

Його імʼя було таємницею навіть після загибелі. Згадаймо Героя Івана Лєщєнкова з Луганщини фото 1

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.

Читайте також: Від вчителя та футбольного тренера до військового. Згадаймо Сергія Чмиря

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів

Читайте також

Андрій пішов на фронт ще у 2014-му
Загинув за тиждень до ротації. Згадаймо Героя України Андрія Сороку
На захист України Микола став до лав ЗСУ навесні 2022 року
Учитель-«обіймашка» пішов на фронт, аби повернути Крим. Згадаймо Миколу Кондратюка
Михайло відправився на фронт як доброволець
Працював у Чорнобильській зоні, а на фронті – медиком. Згадаймо Михайла Кулиняка
Поліна загинула 26 лютого 2022 року
Окупанти вбили всю родину поліцейського з Бородянки. Згадаймо однорічну Поліну Сімороз та її рідних
Ярослав загинув у 40 років
Став на захист Батьківщини у 2016-му. Згадаймо Ярослава Маландія
Сергій віддав життя за Батьківщину в 41 рік
Брав участь у боях за Донецький аеропорт. Згадаймо вчителя Сергія Гуссіді
Максим був пілотом БПЛА у 49-му окремому стрілецькому батальйоні «Карпатська Січ»
Першокурсник добровільно пішов на фронт і загинув. Згадаймо 18-річного Максима Василишина
Андрій 10 місяців вважався зниклим безвісти
Був улюбленим студентом Ганни Маляр. Згадаймо Андрія Соскіду, який боронив Маріуполь
Тарас Давидюк вирішив стати на захист України ще з ескалації подій у Криму
Заручився за місяць до загибелі. Згадаймо журналіста Тараса Давидюка
Дата публікації новини: