Депутатський законопроєкт про торгівлю квотами створює ризики для промисловості та переговорів з ЄС – ЗМІ

У Верховній Раді зареєструваyj законопроєкт №15386 - про Національну систему торгівлі квотами на викиди парникових газів. Він є альтернативним до урядового проєкту, який вже вивчають у ЄС в рамках євроінтеграційного діалогу з Україною, і може створити додаткові ризики для промисловості, енергетики та наших позицій на переговорах з ЄС. Подали цей документ дев’ять народних депутатів на чолі з Андрієм Мотовиловцем, однак на момент публікації матеріалу його текст і супровідні документи не були оприлюднені, пише ЕкоПолітика, якій вдалося ознайомитися з текстом документу. 

Видання зазначає: поява депутатського проєкту виглядає поспішною, адже Міністерство економіки, довкілля і сільського господарства вже кілька місяців працює над урядовою редакцією закону разом із бізнесом, експертами та Європейською комісією. Саме цей урядовий документ проходив публічні консультації, до нього подавали пропозиції галузеві асоціації, а Єврокомісія вже надала свої зауваження.

Що ж стосується альтернативного проєкту, то представники експертного середовища та бізнесу заявили, що взагалі не бачили його тексту. В Європейській Бізнес Асоціації повідомили, що не можуть оцінити документ, оскільки він відсутній у відкритому доступі.

Ключова відмінність депутатської версії, за даними ЕкоПолітики, полягає у моделі використання коштів від продажу квот. Якщо урядова редакція передбачала створення окремого Фонду модернізації України, то законопроєкт №15386 пропонує спрямовувати кошти до вже наявного Фонду декарбонізації України, який працює під управлінням Держенергоефективності.

До роботи цього фонду є питання з боку експертів. Передусім, йдеться про ризик розмивання його початкової мети: кошти, які мали би спрямовуватися на декарбонізацію та модернізацію промисловості, фонд направляє на широкий спектр інших ініціатив, включно з проєктами для держустанов, ОСББ та житлово-комунального сектору. Окремі питання викликала у експертів також закупівля Фондом обладнання на 192 млн грн без конкурсу.

Ще одним ризиком видання називає те, що законопроєкт обмежує фінансову підтримку промислових проєктів декарбонізації рівнем не більш як 10% від їхньої вартості. Для капіталомістких технологій, зокрема водневої металургії, уловлювання вуглецю або модернізації цементних печей, цього може бути недостатньо. Для порівняння, у ЄС через Innovation Fund може фінансуватися до 60–100% додаткових витрат таких проєктів.

У матеріалі також звертають увагу на можливий інституційний конфлікт: депутатський проєкт фактично концентрує адміністрування системи торгівлі квотами та контроль за коштами в орбіті Держенергоефективності та Фонду декарбонізації. Це, на думку авторів, може створити ризики конфлікту інтересів і не відповідати європейській практиці.

Окреме питання – реакція ЄС: оскільки Єврокомісія зараз аналізує урядовий законопроєкт, поява альтернативного депутатського документа без публічних консультацій може створити додаткові запитання з боку партнерів. Тим більше, що, за оцінкою ЕкоПолітики, депутатська версія менш детально описує механізми майбутньої інтеграції української системи до EU ETS.

Видання також ставить питання, чому під документом підписалися одразу дев’ять народних депутатів, якщо законопроєкт не пройшов відкритого обговорення з бізнесом, промисловістю, енергетикою та експертним середовищем. У ЕкоПолітиці наголошують: реформа системи торгівлі квотами матиме значний вплив на економіку та є однією з умов інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС, тому її не можна проводити поспіхом і без повноцінного діалогу зі стейкхолдерами.