В очікуванні «жорсткого Brexit»

Раніше планувалося, що на саміті голів держав і урядів Європейської Унії 10 грудня в Брюсселі обговорюватиметься «британське питання» – чи радше «питання Brexit». Утім до цього так і не дійшло. Замість самітного обговорення «британського питання» днем раніше відбулася екстрена зустріч президентки Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн і британського прем’єр-міністра Бориса Джонсона.

Їхня розмова тривала три години. Причому перші пів години Джонсон і фон дер Ляєн балакали тет-а-тет, потім до них долучилися голови делегацій на переговорах щодо Brexit Девід Фрост і Мішель Барньє. Розмова однак не дала майже жодних результатів – позиції сторін практично не вдалося зблизити.

Урсула фон дер Ляєн написала з цього приводу на своїй сторінці у Twitter: «Перемовини ще тривають, але кінець перехідного періоду вже близько. Невідомо, коли вдасться досягти угоди і чи станеться це взагалі. Ми повинні бути готові, зокрема, до того, що першого січня не буде укладено угоди».

А варто зазначити, що описана розмова була аж ніяк не одинокою за останній час між Джонсоном фон дер Ляєн. Щоправда, попередні проводили в телефонному режимі, і лише за перші дні грудня таких відбулося щонайменше три.

Щоб увести читачів у курс суперечки між Великою Британією та континентальною Європою, нагадаємо, що Об’єднане Королівство полишило Європейську Унію в ніч на 1 лютого 2020 року після трьох років безуспішних консультацій з приводу умов Brexit. Брюссель і Лондон домовилися про перехідний період до кінця поточного року, під час якого на Об’єднане Королівство поширюються всі європейські норми, в тому числі пов'язані з торгівлею за правилами єдиного європейського ринку. До кінця перехідного періоду, пролонґовувати який британський уряд відмовився, сторони мали б домовитися про формат майбутніх відносин і укласти угоду про вільну торгівлю.

У чому ж полягає головна принципова суперечка? Брюссель хотів би, щоб Велика Британія після остаточного розлучення підпорядковувалася правилам Євроунії щодо державної підтримки бізнесу, прав найманих працівників, екологічних вимог до виробництва тощо. За це континентальні європейці готові залишити британцям вільний доступ на свій ринок. Сенс цієї вимоги Унії полягає в тому, щоб британські фірми не отримали нечесних, на думку Брюсселя, переваг у конкуренції.

Що мається на увазі? Наведемо простий приклад для пояснення. От, скажімо, британський уряд вирішив підтримати дотаціями свій ІТ-сектор чи аграрну сферу. Тоді британські товари чи послуги в зазначених царинах стануть дешевшими для споживача, ніж у континентальній Європі. Відтак матимемо прямий факт нечесної конкуренції.

У Лондона ж існує свій погляд на це питання, який, зрозуміло, діаметрально протилежний до брюссельського. Борис Джонсон, виступаючи нещодавно в Палаті громад, так виклав свою та уряду позицію на проблему:

«Наші друзі в ЄУ наполягають на тому, щоб у них було автоматичне право покарати нас або вжити заходів у відповідь, якщо вони в майбутньому ухвалять якийсь новий закон, а ми в нашій країні не будемо його виконувати або не ухвалимо такий же. Окрім того, вони вимагають, щоб Велика Британія стала єдиною країною в світі, де немає суверенних прав на свої рибальські угіддя. Я думаю, жоден прем'єр-міністр нашої країни на це не погодився б».

Водночас британський прем'єр залишається оптимістом. Він досі продовжує заявляти, що угода з Євроунією все ще можлива і бажана. Хоча при цьому зауважує, що в разі, якщо згоди не вдасться досягнути, то Об’єднане Королівство чудово дасть собі раду без цього документа, обмежившись торгівлею на загальних умовах у рамках Світової організації торгівлі. Цікаво, що Джонсон знайшов для себе лагідне формулювання для «бездоговірного», тобто «жорсткого Brexit» – він називає його «австралійським варіантом».

Хоча ситуація зовсім не сприяє оптимізму. Бо навіть якщо уявити собі такий фантастичний розвиток подій, що Лондону й Брюсселю вдасться домовитися за наступні кілька днів й укласти торговельну угоду, то навряд чи її вдасться ратифікувати до 1 січня 2021 року. Усвідомлюючи такий стан справ, керівництво Європейської Унії розробило «план В». Європейська комісія репрезентувала 10 грудня програму екстрених заходів у разі провалу перемовин щодо угоди про двосторонні відносини після виходу Об’єднаного Королівства зі законодавчого поля спільноти.

Урсула фон дер Ляєн назвала сфери, в яких можна укласти короткочасні ерзац-угоди, які мають узгодити на взаємній основі забезпечення нормальної життєдіяльності до того моменту, коли нарешті буде укладено глобальну торговельну угоду. Це повітряні перевезення, авіаційна безпека, вантажний автотранспорт і рибальство. Завдяки таким міні-угодам, принаймні, літаки продовжать літати, вантажівки – перевозити вантажі, риболовецькі судна ЄУ зможуть і далі ловити рибу в британських водах, а британські – в акваторії континентальної Європи.

Зрозуміло, що ці рішення тимчасові й половинчасті, але вони принаймні здатні запобігти тій катастрофі, яка може настати, якщо законодавчі поля Об’єднаного Королівства і Європейської Унії увійдуть між собою в клінч.

Петро Гладієвський