Коболєв: бути чи не бути?

За три дні, 22 березня, спливає термін дії п'ятирічного контракту, який Кабінет міністрів уклав з керівником Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» Андрієм Коболєвим. Прем’єр-міністр Володимир Гройсман 6 березня пообіцяв оголосити конкурс на заміщення посади голови правління НАКу. Натомість керівник «Нафтогазу» заявив, що так просто звільнятися не збирається, оскільки оголошення конкурсу суперечить законодавству. Йдеться про те, що намір вибрати керівника компанії на конкурсній основі суперечить рішенню наглядової ради «Нафтогазу», яка наполягала на продовженні контракту з чинним керівником.

Втім серйозність намірів Гройсмана змусила наглядову раду «Нафтогазу» йти на відчутні поступки. Вона рекомендувала уряду повторно призначити Коболєва головою правління, однак не на три роки, як вимагала спочатку, а хоча б на рік, і до того ж за умови суттєвого зменшення винагород топ-менеджеру.

Чи буде пролонгований контракт з Коболєвим? Станом на кінець вівторка, 19 березня, це – інтрига. За даними ЗМІ, за топ-менеджера, від якого хоче здихатись глава уряду, активно заступилися посли «великої сімки». Дипломати на зустрічі з Гройсманом минулого тижня активно відмовляли його від різких кадрових рішень в «Нафтогазі». Своє остаточне рішення прем’єр може озвучити вже завтра, у середу 20 березня, на засіданні уряду. За даними джерел «Главкома», станом на кінець вівторка остаточного рішення не було.

«Главком» поцікавився думкою провідних енергетичних експертів: чи варто уряду продовжувати контракт з Андрієм Коболєвим. І які в цьому питанні можуть бути «за» і «проти». Сам топ-менеджер позиціонує себе реформатором, якому вдалось суттєво поліпшити фінансові показники найбільшої державної компанії. В активі Коболєва також і гучні перемоги у міжнародних судах, в які «Нафтогаз» позивався до «Газпрому». Чому ж тоді Гройсман не спішить втримати такого фахівця?

«Основне досягнення – підняття тарифів»

Володимир Саприкін

Директор енергетичних програм Українського центру економічних і політичних досліджень

Я думаю, що ні. Основне завдання керівника НАК «Нафтогазу» у сьогоднішній ситуації – збільшення видобутку нафти і газу. Цього не було досягнуто. Решта позитиву була досягнута через підняття тарифів на природний газ. Так, виграли Стокгольмський суд, але було заздалегідь зрозуміло, що це на 100% виграшна справа. Крім того, це виграш – заслуга не особисто Коболєва, а всього НАКу і недолугої політики «Газпрому».

«Він мав усе, щоб виконати поставлені завдання»

Валентин Землянський

Директор енергетичних програм Центру світової економіки і міжнародної політики

Попередні завдання, які були поставлені перед паном Коболєвим, були провалені. Причому вони стосуються не лише власного видобутку газу, а й виконання зобов’язань перед Європейською комісією стосовно розділення компанії (анбандлінг), створення окремого від «Нафтогазу» оператора газотранспортної системи. Наглядова ж рада каже: «А давайте дамо йому ще один шанс. Гарний хлопець». Вибачте, ми не в дитячому садочку. Є конкретні завдання, які Коболєв не виконав, – і це вже не кажучи про величезні премії, про захмарні тарифи. Проблема суто управлінська, для вирішення якої він мав усе: всі нормативно-правові акти, гроші...

«М’яч майбутніх реформ розміщується насамперед на полі уряду»

Олександр Нарбут

Президент Київського інституту енергетичних досліджень

На мою думку, ключове питання: наскільки ефективно працює усе нинішнє правління «Нафтогазу» - чи реалізовані цілі, які публічно декларувалися? Чи вирішена ключова задача анбандлінгу, яка визначає низку аспектів розвитку газового сектору? Швидше ні, ніж так. Чи є НАК «Нафтогаз» фінансово стійкою компанією, якщо виключити можливість кроссубсидування та оплати за послуги компаній, які вона не надає – я маю на увазі доходи від транзиту газу? Швидше ні, ніж так.

На мою думку, поспішне рішення про подовження чи неподовження контракту означатиме лише відсутність адекватної роботи як акціонера в особі Кабміну, так і, відповідно, нинішнього складу Спостережної ради. Мій висновок: реформа корпоративного управління, яку почали нинішні менеджери компанії, - річ дуже корисна, але не закінчена. І незакінчена тому, що самі керівники компанії не можуть самі підвищити свою ефективність - це має зробити сам акціонер. М’яч майбутніх реформ перебуває насамперед на полі уряду і частково - на полі Спостережної ради.

«Цілком імовірно, що уряд затвердить Коболєва ще на рік»

Андрій Герус

Екс-член НКРЕКП, експерт із енергетичних питань

Потрібно розуміти, що у таку компанію, як «Нафтогаз» непросто знайти керівника, який був би у темі всіх питань та мав бажання протистояти всім охочим «заробити» на державній компанії. Цією величезною компанією має хтось управляти, і я думаю, цілком імовірно, що уряд затвердить Коболєва ще на рік - згідно з останньою пропозицією Наглядової ради.

Але, ухвалюючи таке рішення, Кабміну як акціонеру потрібно чітко поставити цілі для компанії та цілі для галузі. Адже інтереси однієї окремо взятої корпорації часто багато в чому суперечать загальним інтересам держави. Хвіст не може хитати собакою. Тому роль «Нафтогазу» у написанні правил гри має бути зменшена, а реформи мають відбуватися не в інтересах окремо взятої компанії, а в інтересах всього суспільства та всієї держави, зокрема баланс інтересів має бути витримано - а це функція та відповідальність уряду/регулятора.

«Коболєв – добрий фахівець у галузі фінансів, але…»

Наталка Прудка,

Журналіст, експерт з енергетичних питань

На мою думку, Коболєва треба знімати з цілого ряду причин. Перша з них: ненаситні апетити у нього та його команди, мова про шокуючі розміри винагород. Вони з року в рік зростають: у фінплані минулого року на 15 осіб передбачено 720 млн грн. Досі, до речі, цей фінплан не затверджено. Скільки грошей на ці цілі закладено у проект фінплану на 2019 рік – невідомо, директор з комунікації «Нафтогазу» відмовилась мені повідомити цю цифру. Я думаю, там мільярд може бути.

Однак винагороди – перша, але не єдина причина. Я мала розмову з одним із метрів нафтогазової галузі, і він визнає: Коболєв – високий фахівець у галузі фінансів, але він зовсім не розуміється на виробництві. І він, і його команда, зробили багато помилок, які призвели до зриву програми з видобутку газу «Стратегія 20/20». Згідно з нею, компанія «Укргазвидобування» до 2020 року повинна видобувати 20 млрд кубометрів, а нині вона видобуває 15 і фактично приросту немає, ледве стримується падіння.

Ще більш обурює те, що «Нафтогаз», маючи ліцензії на розробку родовищ, вклавши туди 800 млн грн, фактично втратив їх. Тобто маючи родовища, вони не змогли їх використати. Апеляційний адмінсуд Києва їх забрав.

Так, завдяки високим цінам на газ вдалося отримати великі прибутки, але фактично ці прибутки НАК забирав у дочірньої компанії, показуючи ріст своїх фінансових показників і лишали собі їх як дивіденди.

Наталія Сокирчук, «Главком»