Депутат-стоматолог Артем Дубнов: «Слуга народу» не хоче ділити відповідальність ще з кимось
«У нас не рабовласницький устрій: голосувати всі однаково ми не мусимо»
Партія «Слуга народу» на минулих виборах встановила багато рекордів. Один з них – у столиці. Політична сила Зеленського перемогла у всіх мажоритарних округах Києва. У Деснянському районі столиці (округ 2013) перше місце посів маловідомий до останнього часу стоматолог Артем Дубнов (36% підтримки). Без особливого надриву під час кампанії він зміг з двократним розривом випередити народного депутата Борислава Березу, який фінішував третім. Друге місце посіла представниця «Європейської солідарності» Ганна Старостенко.
За Дубнова проголосувало 28,6 тисяч киян. Він визнає, що не зміг би перемогти, якби не був частиною дуже популярної нині партії «Слуга народу». В інтерв’ю «Главкому» медик Артем Дубнов похвалив перший етап реформи Уляни Супрун, не погодився зі скандальною заявою соратника Микити Потураєва: «Ви всі – політично ніхто» і припустив, що може проголосувати не так, як скаже партія.
Розкажіть, чого можна було навчитися за тиждень навчань у Трускавці?
Я, будучи лікарем, навчаюся протягом життя. За тиждень мене не можна зробити лікарем, але й за рік теж, певно, не можна. Ми кажемо про те, що попри професію чи соціальний статус, людина потребує розвитку. Та ідея, яка була в партії, – зібратися повчитися, послухати тренінги від Київської школи економіки, була безпрецедентною акцією в нашому політичному житті. І вже маємо досить позитивні враження від тренінгу.
Поїздка була обов’язковою для всіх?
Була рекомендація партії поїхати. Але якщо в когось якісь життєві обставини завадили поїхати, то людський фактор ніхто не відміняв.
Ще будуть подібні тренінги?
Так, було анонсовано, що впродовж всієї нашої роботи в цьому чи в іншому форматі такі тренінги час від часу будуть.
Хто з лекторів вам найбільше сподобався?
Команда лекторів була дуже різноманітною, і виокремити когось мені б не хотілося. Доволі продуктивно працювали всі. Особисто мені сподобався день, коли були електоральні дискусії. Там, де люди з певних секторів економіки і певних секторів держави приходили і давали поради.
У Трускавці Віктор Пинзеник проводив заняття. Є думка, що політики, які вже були в Раді, нічому гарному навчити нових депутатів не можуть, бо колишня влада вся корумпована. Погоджуєтеся?
«Старі політики» як штамп, як тавро, – не досить доречно тут вживати. Серед старих та нових політиків є персоналії цікаві, але є і такі, які покладену на них місію чи сподівання людей не виправдали. Не можна все ділити на чорне і біле, так неправильно. Кількість депутатів, які виступали з лекціями, була надзвичайно малою, десь 3% з усіх лекторів є політиками. Мені особисто лекція Віктора Пинзеника дуже сподобалася. Вона була не про корупцію, а про візії його розуміння розвитку країни. І це було досить потужно.
Як ви особисто сприйняли спіч Микити Потураєва, коли він сказав соратникам: «Всі ви – політично ніхто»?
Медіа розкрутили фразу, яку вирвано з контексту. Потураєв є досить непоганим політтехнологом і експертом у політичному житті країни. Щодо його висловлювання, то скажу так: я такі формулювання у своєму виступі не використовував би. Бо особисто я не поділяю його позицію. Я поділяю позицію, що ця команда була обрана для змін у країні, і єдине, що нас має лякати, – це підвести довіру виборців.
Ви визнаєте, що якби не йшли від партії «Слуга народу», то депутатом не обралися би?
Таке розуміння є. Звичайно, партійна підтримка, або назвемо це партійною подушкою, в цьому випадку мала місце.
Пане Артеме, як ви взагалі потрапили до команди «Слуга народу», хто запропонував балотуватися від цієї політичної сили?
Багато людей, з якими я спілкувався, мені жартома або всерйоз казали, що тобі треба спробувати себе в публічній політиці. Казали, що я досить щиро сприймаю всі події та реагую на них по-громадянські. Тож відколи з’явилася така можливість, я підготував резюме, заповнив анкету, і зі мною вже після цього зв’язалися партійні співробітники. Після цього ми проходили дві-три зустрічі – співбесіди.
Крім анкети ви мали підготувати кілька законопроектів. Про що вони?
Це були пропозиції, їх було більше, ніж кілька, вони увійшли до моєї виборчої програми. Вони не мали бути в форматі вже готового законопроекту. Це були ідеї, тезиси, стратегії. Я є лікарем, який розуміється на системі охорони здоров’я в цій країні. Ми розуміємо, що медична реформа стартувала, вона концептуально вже змінила нашу первинну ланку медичної допомоги. Хоча виконання цієї реформи викликає деякі запитання. Але попереду наша робота, яка буде сконцентрована на вторинній ефективній ланці.
«Питання Супрун ще не вирішене»
Реформа первинної ланки медичної допомоги за міністра Супрун вас здебільшого влаштовує?
Все пізнається порівняно з чимось. Те, що ми маємо нині, хвала Богу, вже виконано. Воно стало набагато ефективнішим і простішим для нашої медицини, ніж було раніше, коли ми жили за «системою Семашка» (Микола Семашко організував систему охорони здоров’я у СРСР. Вона передбачала фінансування медичних закладів залежно від ліжко-місць. – «Главком») за останні 40 років. Тому я мушу сказати, що результати реформи первинки є, їх видно.
Тобто Супрун й надалі має очолювати міністерство?
Нам потрібні всі конструктивні, професійні люди, які хочуть реформувати і розвивати цю країну. Абсолютно не має різниці, яке в них прізвище. Якщо її робота, думка і позиції співпадатимуть з думкою парламентського комітету і Верховної Ради, і вона буде ефективним менеджером, то чому б ні. Але поки що це питання, наскільки мені відомо, не вирішене.
За рахунок чого вам вдалося перемогти на окрузі, адже серед суперників був відомий нардеп Борислав Береза?
Під час кампанії ми інформували людей щодо позиції нашої команди, президента щодо ситуації в країні. Намагалися донести людям, яким чином команда змінюватиме якість життя. Головна проблема мого округу – транспортна інфраструктура, що є недорозвиненою. Ви знаєте про проблему відсутності метро на Троєщину. Це змушує людей, тобто 65% мешканців Троєщини, перетинати міст двічі на день, бо ж більшість працюють на правому березі.
Також проблема району – велика кількість «лотомаркетів», які через кожні 100 метрів. Воно функціонує під чиїмсь дахом, безконтрольно відкриваються нові заклади.
Тобто ви вважаєте, що саме народний депутат мусить вирішувати проблему метро на Троєщину, чи, як ви раніше під час виборчої кампанії казали, будівництва лікарень?
Я вам повідомив про те, яка проблематика є в жителів району. І ми її розуміємо.
Ваші колеги по майбутній фракції Роман Грищук і Сергій Штепа в інтерв’ю «Главкому» розповідали, що виборцям під час зустрічей пояснювали: йдуть до Верховної Ради писати закони, а не вирішувати якісь комунальні питання.
Щодо функцій народного депутата і законодавчої влади зокрема, ми мали великі дискусії з виборцями. На зустріч з кандидатом у народні депутати, не тільки зі мною, приходили люди, які казали що у них тече дах, наприклад. І тут, звичайно, треба було багато часу для того, щоб роз’яснити, якими є повноваження і зона впливу народного депутата, місцевого депутата, місцевої держадміністрації.
Депутат має писати закони. Але, пишучи закони, він мусить розуміти і не відриватися від реальності, для кого він їх створює. Бо він пише закони не для себе, а для людей. Але законотворча діяльність впливає і на життя районів. Ось вам простий приклад: проблема на Троєщині з «лотомаркетами». Чи впливає це безпосередньо на жителів мого округу? Так. Чи впливає це на жителів всієї країни? Так. Але в деяких питаннях локалізація і масштаби в різних округах різні.
«Я підтримую введення імперативного мандата і зняття депутатської недоторканності»
Ви – прихильник мажоритарної системи?
Нині, на жаль, депутат є єдиним зв’язком населення із законодавчою владою. Бо всіх посадових осіб: голову райдержадміністрації, керівників поліції, прокуратури призначають. Дуже часто зв’язку з місцевими жителями вони, на жаль, не мають. Я не є прихильником мажоритарної системи. Все ж таки, гадаю, що система партійного рейтингу більш прогресивна, але які вже існують правила, такі є. І якщо я обрався як мажоритарний депутат, то маю чути і дослухатися до тих людей, які довірили мені мандат.
Чи вступатимете у фракцію «Слуга народу»?
Так, планую.
Голова партії «Слуга народу» Дмитро Разумков запевняє, що новообрані депутати за тиждень навчання у Трускавці стали командою. Але важко не помітити розбіжності, які вже є всередині цієї команди. Наприклад, конфлікт між Давидом Арахамією і Олександром Дубінським. У цій ситуації ви за кого?
Я розумію, що в будь-якому колективі, групі, де понад 20 осіб, можуть виникати якісь особистісні речі. Комусь подобаються блондинки, а комусь брюнетки. Коли ця група вже має понад 250 депутатів, звичайно, питання будуть, адже кожен з цих депутатів є особистістю і має свій «бекграунд». Проте я погоджуюся з Дмитром (Разумковим. – «Главком») у тому, що тиждень, який ми провели всі разом, дав нам можливість дізнатися більше одне про одного і краще зрозуміти позиції щодо деяких питань.
Якщо ваша точка зору відрізнятиметься від позиції більшості соратників, як ви голосуватимете?
Ми дискутуватимемо і знаходитимемо позиції. У нас не рабовласницький устрій, ми не мусимо всі голосувати однаково. Тому муситимемо знаходити відповідь на питання, яка влаштовуватиме 226 депутатів, тобто необхідну кількість для ухвалення рішення.
Припускаєте, що не голосуватимете так, як більшість?
Звісно, таке можливо, бо ми всі ж люди. У всіх є свої червоні лінії, які ми не можемо переступати через якісь упередження. Зараз мені змоделювати такі ситуації дуже важко. За тиждень нашого спілкування я не почув тієї ідеї, до якої я був би категоричний.
Чи хочете ви вступити до партії?
Партійність і безпартійність – досить філософська тема. Я не є партійним функціонером і ніколи не був у жодній партії. Тому мені важко зрозуміти потребу чи «непотребу» в цьому. Якщо це буде впливати на партійну дисципліну і налаштування людей до роботи, то я готовий вступити. Я не чув, щоб це було якоюсь обов’язковою вимогою для нашої роботи. Так, ми плануємо розбудовувати партійну структуру. Олександр Корнієнко, як я поінформований, за планом, має очолити партію.
Яку суму було витрачено під час кампанії? Це були ваші особисті витрати, чим допомогла партія?
Виборчий фонд становив два млн гривень. Були і особисті кошти. Також допомагали багато людей.
З одного боку, ваша партія має можливості працювати у форматі монобільшості. З іншого – керівництво партії заявляло, що готове розділити відповідальність з іншими силами. На яких умовах?
Поки що йдеться про монокоаліцію, у нас є достатньо голосів. Але деякі рішення, наприклад, ситуативні, мають бути обговорені з ймовірними партнерами в парламенті.
Розумієте, ми не хочемо ділити відповідальність ще з кимось, бо готові взяти всю її повноту на себе. Така позиція й у президента.
Особисто для вас союз із якою з парламентських партій є неприйнятним?
Для мене – з «Опозиційною платформою – За життя»
В одному з ваших виборчих роликів ви кажете, що підтримуєте зняття депутатської недоторканості. А чи підтримуєте введення імперативного мандата?
Це обговорюється. А я підтримую введення як імперативного мандата, так і зняття депутатської недоторканності. Але у нашій команді є різні думки, це правда.
Інший бік імперативного мандату – втрата свободи під час ухвалення рішень. Готові пожертвувати свободою заради інтересів партії?
Я не вважаю, що це негатив, і нам треба зараз говорити про форму, як це виглядатиме. Треба добре обговорювати деталі законопроекту, зокрема і з громадськістю.
Наш президент завжди каже про народовладдя, про, те що люди, зробивши свій вибір, мають бути залучені до обговорення всіх питань. А інструментарій треба вибудовувати. Нині, крім розмов про це, я не бачив жодного документу, який я міг би проаналізувати і сформулювати свою позицію: підходить нам це чи ні.
Михайло Глуховський, «Главком»
Коментарі — 0