Депутат Сейму Малгожата Госєвська: Російсько-німецькі інтереси переважають міжнародне право та війну в Україні
«Поляки чудово розуміють і пам’ятають, що таке Росія і до яких вчинків вона може вдаватися»
П’ять років тому у ці дні центр Києва палав. Тривали найжорсткіші протистояння: озброєні люди у військовій формі розстрілювали майданівців на вулиці Інститутській. За інформацією МОЗ, у найкривавішому протистоянні у лютому 2014-го загинули 82 людини, більш як 600 отримали поранення.
Свідком цих подій була депутат польського Сейму Малгожата Госєвська. Після Революції гідності і початку збройної агресії Росії вона їздила на Донбас, збираючи докази причетності Росії до агресії. У 2016 році пані Госєвська підготувала доповідь «Російські військові злочини в Україні…». Ці матеріали вона передала до Міжнародного кримінального суду у Гаазі.
У роковини трагічних подій польський політик знову у Києві. Малгожата Госєвська поклала квіти до стіни пам’яті біля Михайлівського золотоверхого монастиря. Політик прийшла разом з Іриною Камінською, матір’ю загиблої Аміни Окуєвої, яка також брала участь у Революції гідності і війні на Донбасі, але загинула не на війні, а на мирній Київщині наприкінці жовтня 2017-го від рук кілера.
Пані Госєвська, ви були на Майдані, у будинку профспілок під час Революції гідності. Їздили на Донбас під час війни. З початку російської агресії вже минуло п’ять років. Сприйняття того, що сталося, якось змінилося? Якими є ваші відчуття сьогодні?
Так, емоції тоді та тепер певною мірою відрізняються. Як і кожен, хто був небайдужий до тих подій, як їхні учасники, родини загиблих, очікую, що винні у тих смертях будуть покарані. Мені близькі ці емоції, оскільки в Україні, на жаль, розслідування цих злочинів затягується, досі не маємо відповідей на багато запитань. А в контексті смоленської катастрофи, коли більшість із пасажирів, які загинули, були моїми друзями і близькими, то я також чекаю на справедливе розслідування, коли винуватці трагедії постануть перед судом. Тому біль сімей, рідних загиблих на Майдані мені особливо болить.
На це місце, де ми з вами стоїмо, частіше потрібно запрошувати європейських політиків. Аби вони краще розуміли, що діється в Україні. Адже ця стіна показує не лише, скільки людей загинули на Майдані, але й те, що люди продовжують боронити не тільки Україну, але й нас, Європу, від тієї загрози, яка пов’язана з Російською Федерацією. Це дуже сумне місце. На жаль, не всі, хто загинув, розміщені на цій стіні, немає серед них і Аміни Окуєвої, безіменних... Я особисто бачила місця поховання таких людей, на яких встановлена тільки табличка про те, що це невідомий воїн, лише номер вказаний або тільки позивний. Є таке місце у Старобільську. Це таке історичне місце для поляків, тому що там спочивають польські офіцери, які утримувалися у радянському таборі, а потім їх пострілом в потилицю розстріляли. Вони поховані у П’ятихатках. Біля меморіалу, поблизу могил польських офіцерів розміщуються хрести українських добровольців, які загинули на сучасній українській війні. Це неймовірно символічне місце.
Європа підтримувала Україну у 2014 році. Але у 2019-му ми бачимо, як Франція з Німеччиною сприяють прокладанню «Північного потоку-2», вигідного Росії. Багато хто з європейських політиків висловлюється щодо необхідності послаблення санкцій проти РФ. Це означає, що підтримка України знижується, Євросоюз починає зближуватися з Росією?
З одного боку, ми бачимо, що санкції утримуються і зараз розглядається можливість їхнього посилення. Але з іншого боку, ми бачимо, як російсько-німецькі інтереси переважають навіть війну, міжнародне право, агресію з боку Росії. Тому європейських політиків частіше потрібно приводити у це місце, щоби вони усвідомлювали дійсний стан речей, адже потрібно говорити, кричати про злочини, які здійснила і продовжує вчиняти Російська Федерація. Окрім того, потрібно турбуватися, щоби просувався процес у Міжнародному кримінальному суді у Гаазі, адже йому вже передані документи щодо вчинених Росією злочинів.
Ви активно їздили на Донбас п’ять років тому, у 2016-му представили доповідь «Російські військові злочини в Україні у 2014 році». Чи збираєте зараз додаткові факти, чи самі буваєте на Донбасі?
Як тільки розпочне свою роботу Міжнародний трибунал у Гаазі зі справи злочинів РФ на Донбасі, тоді можна буде додавати нові докази, залучати нові матеріали. Можна буде запрошувати на засідання жертв злочинів, які своїми свідченнями доповнюватимуть загальну картину. Щоби не забувати і розуміти, як важко живеться людям на Сході України, парламентарі мають намір в рамках міжпарламентської асамблеї (Міжпарламентської асамблеї Верховної Ради України, Сейму Литовської Республіки та Сейму і Сенату Республіки Польща) провести засідання, поїхати на Схід України. Це матиме символічне значення, адже якщо проведемо його у Харкові або в інших містах, наближених до зони бойових дій, це допоможе звернути увагу світу на проблему. Адже весь час потрібно наголошувати, показувати, заохочувати до вирішення тих реальних проблем, які ми спостерігаємо на Донбасі.
З нагоди п’ятих роковин початку війни в Україні ми плануємо у Сеймі провести виставку фотографій Аміни Окуєвої, аби розповісти, ким вона була, якою вона була, що вона робила. Це близько і нам, адже Аміна мала й польські корені. Її мати Ірина докладає багато зусиль для того, щоби пам’ять про Аміну була жива.
На початку нашої розмови ви висловили сум через той факт, що не розслідуються злочини на Майдані. Наскільки цей факт, а й загалом внутрішня політична ситуація в Україні, впливає на ставлення Європи до війни на сході?
Я перепрошую, але в Україні триває президентська виборча кампанія. Дозвольте, я не висловлюватимуся з цього приводу, щодо внутрішньої української проблематики.
Сьогодні президент Європейської Ради Дональд Туск виступив із підтримкою Петра Порошенка, високо оцінивши проведення реформ в Україні. Такою є позиція об’єднаної Європи?
Пан Дональд Туск відомий тим, що любить переходити за рамки своїх повноважень і те, що відбувається виборча кампанія, його не зупинило. Наприклад, у Польщі він теж переходив за рамки своїх повноважень і втручався у справи внутрішньої політики. Я наголошу на тому, що тільки від України і українців залежить вибір. Я особисто вірю в Україну і українців, бажаю, щоби в результаті відкритих демократичних виборів люди зробили свій вибір.
Якими, на вашу думку, є основні здобутки Майдану?
Майдан змінив українців, їхню свідомість. Якими б не були оцінки реформ, які відбувались від 90-х років, найсуттєвіші, найґрунтовніші зміни все ж таки відбуваються.
Пані Госєвська, як змінилося останнім часом ставлення простих поляків до українців на тлі того, що в Україні відбувся Майдан і почалася агресія Росії?
Напевно, загальний клімат трошки змінився. Поляки дуже палко підтримували українців в часи Майдану. Ситуація того вимагала, була дуже високою загальна мобілізація, це зрозуміло. Але в міру розвитку конфлікту (російсько-українського) звичайний поляк може вже не так стежить за ситуацією, не так близько до себе сприймає. За оцінками, близько 2 мільйонів українців живуть і працюють у Польщі. Ці люди легко знаходять роботу, вони заслуговують повагу з боку роботодавців, з боку сусідів, своїх колег. Якщо говорити загалом, то все дуже нормально у відносинах (посміхається).
В Україні часто можна почути думку, що саме українці боронять кордони Європи, адже якщо б не наш опір, завтра би Путін пішов на Польщу, країни Балтії… Чи вважають у Польщі, що Україна стала щитом для Європи?
Поляки чудово знають, розуміють і пам’ятають, що таке Росія і до яких вчинків вона може вдаватися. Такий вже сусід на Сході зі столицею Москвою нам випав. Поляки, литовці, народи інших країн Балтії найбільше в Європі відчувають, що це за загроза. Колись, у 1920 році саме поляки затримали більшовицьку навалу в Європі, оскільки зараз українці боронять себе. Царство йому небесне, але ще Лех Качинський на незабутньому вічі у Тбілісі у 2008 році застерігав, що сьогодні Грузія, завтра Україна, а там, дивись, і до моєї країни, до Польщі дійде така загроза.
Михайло Глуховський, «Главком»
Коментарі — 0