Геноцид чи воєнні злочини? «Непомітна» доповідь комісії ООН

Ордер на арешт Путіна від Міжнародного кримінального суду посунув у медійному полі на другий план доповідь Незалежної міжнародної комісії ООН. Вона була оприлюднена 16 березня і привертає увагу тим, що серед іншого вперше фіксує: злочини РФ в Україні мають системний та повсюдний характер. Про це повідомляє Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.  

Символічно, що це сталося в день першої річниці трагічного бомбардування росіянами Маріупольського драматичного театру.

Російська пропаганда поспішила нівелювати важливість доповіді, маніпулятивним твердженням, що Комісія начебто не встановила факту геноциду українців. Хоча, як уточнюють правники, у звіті немає чіткого висновку, що в Україні відсутні ознаки такого злочину.

І, звісно, пропаганда промовчала про те, що, як йдеться в пресрелізі Ради ООН з прав людини, докази комісії свідчать, що російська влада вчинила умисні вбивства цивільних осіб або осіб, позбавлених боєздатності, на територіях, які опинилися під її контролем, що є воєнними злочинами і порушенням права на життя.  

Комісія також зазначила, що була вражена масштабами руйнувань, які вона побачила під час своїх візитів. У її висновках йдеться, що російські збройні сили здійснювали напади із застосуванням вибухової зброї в населених пунктах, явно нехтуючи шкодою та стражданнями, завданими цивільному населенню, та не вживаючи необхідних запобіжних заходів. Ці атаки були невибірковими та непропорційними у порушення міжнародного гуманітарного права. Таке використання вибухової зброї в населених пунктах було однією з основних причин жертв серед цивільного населення. 

Серійні атаки російських збройних сил на енергетичну інфраструктуру України з 10 жовтня 2022 року можуть бути прирівняні до злочинів проти людяності, вважає Комісія, яка заявила, що це питання вимагає подальшого розслідування. Підрив роботи енергетичної інфраструктури призвів до того, що цілі регіони та мільйони людей залишалися протягом певного періоду без електропостачання чи опалення, особливо під час морозів.

Комісія встановила систематичність повсюдного незаконного позбавлення волі на територіях, підконтрольних російським збройним силам, спрямованого на численні категорії людей – чоловіків, жінок та дітей. Ув'язнення та утримання під вартою у спеціальних установах по всій Україні та в Російській Федерації супроводжувалося послідовним застосуванням тортур російською владою до певних категорій осіб. Один колишній ув'язнений зазнав побоїв як «покарання за те, що розмовляв українською» і за те, що «не пам’ятав слова гімну Російської Федерації». На думку Комісії, така систематична практика катувань може становити злочини проти людяності і потребує подальшого розслідування.

Комісія виявила численні випадки зґвалтувань, сексуального та ґендерно зумовленого насильства, скоєних російською владою у процесі обшуків помешкань в населених пунктах, що опинилися під їхнім контролем, а також під час незаконного ув'язнення. Сексуальне насильство, рівнозначне тортурам, та погрози застосування такого насильства щодо жінок і чоловіків були суттєвими аспектами катувань, застосованих російською владою.

Розглядаючи питання переміщення дітей з України до Російської Федерації, Комісія із занепокоєнням констатувала порушення прав людини та міжнародного гуманітарного права. Ситуації, пов'язані з переміщенням і депортацією дітей, які вона вивчила, прирівнюються до воєнних злочинів. Свідки розповіли Комісії, що багато з переміщених дітей молодшого віку не змогли встановити контакт зі своїми родинами і можуть втратити зв'язок із ними на невизначений час. Затримка з репатріацією цивільних осіб також може бути прирівняна до воєнного злочину.

Комісія також задокументувала невелику кількість порушень, скоєних українськими збройними силами, у тому числі ймовірні невибіркові атаки та два випадки, що кваліфікуються як воєнні злочини, коли по російських військовополонених стріляли, їх було поранено та піддано тортурам.

Крім того, що ті, хто вижили, поділилися з Комісією своїми глибокими втратами і травмами, вони наполягали на важливості встановлення винних та притягнення їх до відповідальності. Один чоловік, чий батько був страчений російськими збройними силами в Ізюмському районі, сказав Комісії: «Вони покарали невинних людей; тепер ті, хто винен, якщо вони ще живі, мають бути покарані за всією суворістю закону».

Комісія рекомендує розслідувати всі порушення і злочини та притягнути винних до відповідальності як на національному, так і на міжнародному рівні. Вона закликає до застосування комплексного підходу до питання притягнення до відповідальності, що включає як кримінальну відповідальність, так і право жертв на встановлення істини, репарації та неповторення.

У процесі підготовки цієї доповіді Комісія відвідала 56 населених пунктів та опитала 348 жінок і 247 чоловіків. Слідчі Комісії оглянули місця руйнувань, захоронень, місця ув'язнення і катувань, а також залишки зброї, та ознайомилися з великою кількістю документів і звітів.

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки попросив прокоментувати, що значить така доповідь комісії ООН для України, зокрема, в контексті майбутніх судових справ Маргариту Сокоренко, уповноважену у справах Європейського суду з прав людини.

«Доповідь Комісії не містить чіткого висновку, що в Україні немає ознак геноциду»

Маргарита Сокоренко

Що на вашу думку є найважливішим у висновках комісії для України? На що ви звернули увагу?

Особисто я зацікавилась цим звітом Комісії з точки зору практичності його використання в провадженнях проти Росії в міжнародних судах, перш за все в Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ), де Україна веде юридичну боротьбу з 2014 року, доводячи існування з боку Росії практики порушень прав людини на окупованих територіях АР Крим, Севастополя та східних областей.

А з 2022 року ЄСПЛ ще й розглядає позов України щодо повномасштабного вторгнення Росії з 24 лютого 2022 року.

Комісія комплексно підійшла до вивчення наслідків російської агресії та зафіксувала не просто певні окремі види злочинів, а вказала на численні випадки порушення, як міжнародного гуманітарного права, так і міжнародного права щодо прав людини. При цьому наголосивши, що певні порушення містять ознаки системності та повсюдності.

Одразу варто наголосити, що такі звіти не замінюють собою судові процеси. Ці факти мають бути досліджені і юридично. Це ще попереду. Проте для нашої команди вони цікаві, перш за все, з точки зору фактів, які підтверджують порушення прав людини Росією в ході агресії і висновки Комісії доволі детальні.

Також дуже показовими є висновки, що зафіксовані факти дають змогу говорити не тільки про низку вчинених воєнних злочинів, а й про злочини проти людяності. Останнє вважаю хорошим кроком вперед та новим рівнем для притягнення Росії до відповідальності.

Можливо є якісь питання, на які дослідники не звернули увагу? 

Як я вже зазначала, з доповіді видно, що Комісія доволі системно підійшла до вивчення російської війни проти нашої держави і багато фактів було вивчено щодо звільнених населених пунктів. Проте важливо не випускати з поля розслідування й те, що відбувається на території, яка наразі захоплена Росією. Мабуть, навіть більше приділяти цьому увагу.

Як ви ставитеся до теми, що Комісією начебто не виявлено злочину геноциду?

Доповідь Комісії не містить чіткого висновку, що в Україні немає ознак такого злочину і відсутні підстави, аби говорити про нього. Злочин геноциду доволі складний у розслідуванні та доведенні, і слід розуміти, що цей процес займе певний час, в тому числі, потрібен час на відповідні юридичні процеси.

Чи будуть братися ці висновки до уваги в судах, які буде вести Україна? 

Такі доповіді часто ілюструють загальну ситуацію та фіксують приклади найбільш яскравих, жорстких порушень прав людини. Тому факти, зазначені у висновках комісії можуть братися до уваги судами, в першу чергу міжнародними, де Україна веде юридичну боротьбу з агресором.

Гарною ілюстрацією цього є наші справи проти Росії в ЄСПЛ. Для прикладу, у двох найбільших міждержавних справах, де вже є рішення по прийнятності – Україна проти Росії (щодо Криму) та Україна та Нідерланди проти Росії (щодо східних областей України) – серед доказів, які ЄСПЛ взяв до уваги, були в тому числі звіти, доповіді, резолюції як міжнародних організацій, таких як Генеральна Асамблея ООН, Парламентська Асамблея Ради Європи, Управління ООН з прав людини та ін., так і громадських організацій та міжнародних розвідувальних спільнот як InformNapalm, Bellingcat.

Важливість таких звітів також демонструє і той факт, що під час розгляду справ в ЄСПЛ, РФ всіляко оспорювала можливість використання подібних звітів та доповідей. Думаю, це найкращий приклад важливості і роботи відповідних місій, і їх висновків.

Чи мають вплив висновки комісії на рішення МКС, який нещодавно видав ордер на арешт для Путіна та Львової-Бєлової?

Саме за МКС остаточне рішення, яку інформацію використовувати, але, на мою думку, ця доповідь Комісії може мати значення, оскільки Комісія, у тому числі, доволі детально вивчила незаконне переміщення дітей з окупованих територій – через призму міжнародного гуманітарного права, визнавши, що дії Росії становлять воєнні злочини. І тут важливо, що Комісією підтверджено, що вивезення дітей не було виправданим, чи то з міркувань безпеки, чи за станом їх здоров’я, що РФ не намагалася встановити контакт з батьками дітей чи Україною, не сприяла возз’єднанню сімей і т.д. Це хороша ілюстрація загальної картини та дій РФ в цьому питанні. Хоч Комісія та МКС незалежні один від одного, але доповідь першої та ордери останнього добре доповнюють один одного.

Висновки незалежної комісії ООН нівелюють багато фейків путінської пропаганди 

Незалежна міжнародна комісія ООН під час оприлюднення доповіді щодо України

Отже, Комісія підтвердила, що резонансні напади, в яких звинувачуються росіяни, мали невибірковий характер. Іншими словами, їм було байдуже – куди і в кого вони стріляють. Це стосується і випадків, що набули широкого розголосу, таких як напад 16 березня 2022 року, скоєний під час облоги Маріуполя в міському Драматичному театрі, внаслідок чого загинула і була поранена велика кількість людей; напад 8 квітня 2022 року на залізничний вокзал Краматорська, внаслідок якого 59 осіб було вбито та 92 поранено; а також напад 27 червня 2022 року на торговий центр у Кременчуці, який залишив після себе 21 людину вбитими та десятки поранених. 

У звіті згадується і відомий напад 9 березня 2022 року на пологове відділення Центру первинної медико-санітарної допомоги № 3 у Маріуполі, внаслідок якого було вбито принаймні одну вагітну жінку та її ненароджену дитину. Навіть якби у російських збройних сил були намічені військові цілі при проведенні нападів, особливий захищений статус медичних установ мав би змусити їх виявляти більшу обережність.

Комісія дійшла висновку, що руйнування електропідстанцій, електростанцій та інших установок, що виробляють енергію та опалення, які необхідні для виживання, завдало значної шкоди цивільному населенню. Цілі області та мільйони людей протягом певного часу залишалися без електрики чи опалення, особливо взимку, а отже з обмеженим доступом, зокрема, до води, санітарії, продовольства, охорони здоров'я та освіти. Попри публічну інформацію про заподіяння шкоди цивільному населенню після перших кількох нападів, російські збройні сили продовжували завдавати ударів по енергетичній інфраструктурі. Комісія дійшла висновку, що ці напади російських збройних сил були невідповідними і вони були воєнним злочином у вигляді заподіяння надмірної випадкової загибелі, каліцтва або шкоди. Комісія встановила, що ці напади мали широкомасштабний і систематичний характер і можуть бути злочином проти людяності.

Під час ведення бойових дій російські збройні сили наражали цивільне населення на значні ризики. Комісія встановила, що вони багаторазово і навмисно розміщували свої війська чи техніку у житлових районах і іноді змушували цивільних осіб залишатися там чи поблизу їхніх позицій. І це ще один приклад того, що росіяни постійно звинувачують своїх ворогів у тому, що роблять самі. 

Комісія наголосила на деяких елементах, які є спільними для різних виявлених нею систематичних порушень. У випадках страт і катувань злочинці переважно переслідували осіб за будь-яку форму реальної чи передбачуваної підтримки українських збройних сил або за будь-які дії, спрямовані проти російських збройних сил.

На початку контролю російських збройних сил над населеними районами в Україні багато навмисних вбивств, незаконне утримання під вартою, зґвалтування та сексуальне насильство були скоєні під час обшуків будинків, метою яких було виявлення зброї чи прихильників українських збройних сил.

Крім того, коли російська влада контролювала захоплені території протягом більш тривалих періодів часу, вони створювали спеціальні місця тримання під вартою, використовували різноманітні методи тортур і, більше того, переслідували осіб, які відмовлялися співпрацювати. За словами постраждалих і свідків, у скоєнні дій з незаконного позбавлення волі, тортур, сексуального та гендерного насильства брало участь широке коло злочинців, включаючи службовців Національної гвардії Росії та підлеглих їй підрозділів, Федеральної служби безпеки Російської Федерації та бійців пов'язаних з Росією озброєних груп з так званих Донецької та Луганської «народних республік».

Зібрані докази свідчать про поширені систематичні випадки страт у місцях, які російські збройні сили контролювали – у 17 населених пунктах Чернігівської, Харківської, Київської та Сумської областей, причому їх найбільша кількість була в Київській області, у тому числі в місті Буча. Комісія підтвердила страту 65 чоловіків, двох жінок та 14-річного хлопчика.

Комісія виявила систематичність нападів на цивільних осіб, що перебували в дорозі, в Харківській, Київській та Сумській областях, коли ці області були під контролем російських збройних сил. Вона задокументувала 18 таких випадків у лютому та березні 2022 року, внаслідок яких було вбито 14 чоловіків, вісім жінок, одну дівчинку та трьох хлопчиків. Шість інших цивільних осіб отримали поранення. Серед розглянутих випадків більшість було скоєно на Київщині. У багатьох із цих випадків Комісія знайшла достатньо доказів для того, щоб зробити висновок про те, що російські збройні сили є відповідальними за ці напади.

Російська влада брала під варту осіб різних професій, причому більшість із них – молоді люди або люди середнього віку, включаючи будь-яких осіб, які в минулому були пов'язані з українськими збройними силами, місцевих чиновників, державних службовців, нинішніх і колишніх співробітників правоохоронних органів, активістів та журналістів, співробітників зі сфери освіти, персоналу Запорізької атомної електростанції, добровольців, цивільних осіб, які проводили евакуацію, та інших. Вони також брали під варту людей, які були впливовими у своїх громадах, щоб змусити їх та місцевих жителів співпрацювати. Деякі були взяті під варту разом зі своїми родичами, у тому числі дітьми або у складі груп.

Злочинці зазвичай звинувачували затриманих у реальній чи уявній підтримці українських збройних сил або знаходили щось, що на їхню думку виглядало підозрілим під час обшуків телефонів. У багатьох випадках російська влада затримувала людей без будь-яких законних підстав, наприклад, наявність родичів в українських силах безпеки чи правоохоронних органах, відмова від співпраці, участь у протестах проти окупації, висловлювання проукраїнських позицій чи наявність певних видів татуювань.

Комісія навела приклад, коли одразу десять людей похилого віку померли внаслідок нелюдських умов через їх утримання в підвалі школи, тоді як інші затримані, включаючи дітей, мали ділити один і той же простір з тілами померлих.

Ґрунтуючись на великій кількості задокументованих випадків, Комісія дійшла висновку про те, що російська влада незаконно затримувала цивільних осіб та інших захищених осіб, часто без поважних причин або без дотримання процесуальних вимог. Умови тримання під вартою були загалом нелюдські.

Комісія виявила широко розповсюджені систематичні випадки тортур та нелюдського поводження, що скоюються російською владою. Катування були особливо жорстокими щодо нинішніх чи колишніх військовослужбовців українських збройних сил, пов'язаних із ними осіб та їхніх родичів. Жертвами тортур також ставали місцеві чиновники, правоохоронці, співробітники Запорізької АЕС, а також і цивільні особи з проукраїнськими поглядами.

Одним з методів тортур було ураження електричним струмом за допомогою військового телефона, відомого як «тапік», підключеного до електричного кабеля із затискачами, накладеними на ноги, пальці або чоловічі геніталії. Злочинці  назвали це «дзвінком Леніну» чи «дзвінком Путіну».

Переслідування конкретних категорій осіб і використання типових методів тортур у кількох областях, які контролювалися окупантами протягом тривалих періодів часу, дали Комісії підстави констатувати, що російська влада систематично і повсюдно застосовувала тортури. Ці обставини, включаючи елементи планування та наявні ресурси, вказують на те, що російська влада, зважаючи на все, усвідомлено практикувала тортури, що кваліфікуються як злочини проти людяності.

Комісія задокументувала випадки сексуального та гендерного насильства, включно з насильством над жінками, чоловіками та дівчатками, віком від 4 до 82 років у дев'яти областях України та в Російській Федерації. Комісія встановила, що російська влада чинила сексуальне насильство у двох основних ситуаціях: під час обшуків житлових будинків, а також щодо жертв, яких вони затримували. Акти примусового оголення можуть бути формою сексуального насильства і можуть бути воєнним злочином.

Комісія прийшла до висновку, що анексія чотирьох областей є незаконною, ґрунтуючись  на засадах міжнародного права, згідно з якими «ніяке територіальне придбання внаслідок загрози силою або її застосування не повинно визнаватись законним».

Наявні випадки затримання, жорстокого поводження та вигнання з рідного місця проживання директорів шкіл та вчителів з метою їх примусу до переходу на російську навчальну програму в школах. Батькам були направлені загрозливі повідомлення, щоб змусити їх зарахувати своїх дітей до шкіл, які працюють за російською системою на окупованих територіях. Комісія дійшла висновку, що російська влада вживає фізичного чи морального примусу щодо цивільних осіб на окупованих територіях, порушуючи міжнародне гуманітарне право.

Комісія визначила три основні ситуації, в яких російська влада переміщала українських дітей з територій під своїм контролем в Україні на інші території чи в Російську Федерацію. Переміщення зачіпає дітей, які втратили батьків або тимчасово втратили зв'язок з ними під час воєнних дій, а також дітей, які були розлучені після взяття під варту одного з батьків у пункті фільтрації, та дітей, які перебувають у спеціальних установах. Комісія розглянула випадки переміщення 164 дітей віком від чотирьох до 18 років із Донецької, Харківської та Херсонської областей. У жодній із ситуацій, розглянутих Комісією, переміщення дітей, як видається, не відповідали вимогам, встановленим міжнародним гуманітарним правом. Переміщення не були виправдані міркуваннями безпеки чи медичними показаннями. Комісія дійшла висновку, що розглянуті нею ситуації, пов'язані з переміщенням та депортацією дітей у межах України та до РФ порушують міжнародне гуманітарне право та є воєнним злочином.

Комісія рекомендувала РФ негайно припинити агресію та всі акти насильства. Та серед іншого забезпечити притягнення до відповідальності всіх винних, включаючи командирів та інших відповідальних осіб, а також тих, хто віддавав накази, вимагав або підбурював до вчинення міжнародних злочинів. А також обмежити використання приватних військових та охоронних компаній, адже вони часто порушують міжнародне право і, як правило, менш підзвітні, ніж регулярні війська.

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки