Проводи, гробки чи радониця: як правильно? 10 запитань до мовознавиці

«Главком» із філологинею Ольгою Васильєвою у рубриці «Мовне питання» щотижня розбирають тонкощі української лексики, стилістики, акцентуації, правопису, а також відповідають на запитання читацької аудиторії. Їх можна надсилати на електронну скриньку [email protected] з темою листа «Мовне питання».

Вивчаймо мову разом, говорімо та пишімо правильно!

Минулий випуск «Мовного питання» №54 був присвячений грамотному святкуванню Воскресіння Христового. Сьогодні ж поговоримо про післявеликодній поминальний тиждень, який українці називають по-різному, але три найпоширеніші назви – це проводи, гробки і радониця.

Звертає на себе увагу те, що в сучасному академічному тлумачному словнику (СУМ-20) немає ані «радониці», ані «гробків». Є тільки «проводи»: 

«2. (також з великої літери), етн. Традиція поминати померлих на могилах протягом післявеликоднього тижня». І приклади з класики: «Після провід подає [Оришка] за нього рушники, а після Ушестя, на клечальній, і весілля буде (Г. Квітка-Основʼяненко); Минулої весни на проводи, коли він вертався з мамою з могилок, вони проходили біля тієї школи» (У. Самчук).

Слово «радониця» походить від «радість» і символізує великодню радість через Воскресіння Христове та майбутнє воскресіння мертвих, яку живі розділяють з померлими родичами. Це слово є в багатьох словʼянських мовах, зокрема в білоруській, російській, болгарській, сербській, хорватській. То чому ж його немає в українському тлумачному словнику? Ситуація, як із «розчіскою»: бо це слово не вживали класики. Якщо зайдемо в корпус текстів, то побачимо, що там лише 125 згадок «радониці», і всі вони – в медіа, а не літературі. Так само не вживали класики й слова «гробки», тому його теж нема у словнику.

Однак якщо лексема активно вживана, то місце в мові вона має, попри некодифікованість. А це вже прогалини сучасної лексикографії.

• 1 •

Богдан Романенко: Пальне на автозаправках часто називають паливом. Це не помилка?

Не помилка, бо пальне – це різновид палива (для двигунів). Загалом паливо – це і нафта, і газ, і вугілля, і горючі сланці, і торф, і деревина, і кокс, і біопаливо тощо. Тобто кожне пальне – це паливо, але не кожне паливо – це пальне. Паливо – це гіперонім (слово з ширшим значенням), а пальне – гіпонім (слово з вужчим значенням).

• 2 •

Олена Мірошник: Пані Ольго, «у вогонь підлити» олії, оливи чи масла? І чи могли б ви пояснити різницю між цими речовинами?

Можна олії, оливи, але точно не масла. Ще можна докинути хмизу в жар або дрів у вогнище. Це якщо говорити про фразеологізм. Що ж до різновидів російського «масла», то рослинна олія – це просто олія (вона тільки й буває рослинною: соняшниковою, оливковою, ріпаковою, лляною тощо); мінеральна олія – це олива; мастильна олива – це мастило. Раніше оливою називали нижчий ґатунок оливкової олії (звідси й назва), отриманої гарячим пресуванням, яка використовувалася для горіння лампад та для інших нехарчових цілей. Проте зараз згідно з ДСТУ 3437-96 олива – це суміш високомолекулярних нафтових вуглеводнів.

• 3 •

Андрій Ласий: Як українською сказати «не жилец»? Прочитав у фейсбуці «не живець». Це правильно? А фемінітив буде «живиця»? Дурня якась.

Ні. Жилець або житець. А кодифікований (словниковий) фемінітив – жилиця: «Мамо, мамо! В білім світі Вже я не жилиця: Оддай в монастир, матусю, – Хай буду черниця» (Дніпрова Чайка).

• 4 •

Назар Очіпко: Чи правильно казати «підробляю» у значенні додаткового заробітку? Чи треба «підпрацьовую», адже підробляти – це від «підробка»?

Підробляти – двозначне слово. Перше значення – виготовляти фальшиву подобу чого-небудь, а друге – заробляти додатково до основного прибутку або мати тимчасові, випадкові заробітки (те саме, що підпрацьовувати). Тож можете сміливо вживати в цьому значенні.

• 5 •

Олесь Картатий: Пані Ольго, вас не дратує побажання «смачного»? Це ж калька з польського smacznego. Вона нічим не краща за російське «приятного аппетита». Часто й українці бажають «приємного смаку». Чи є якась альтернативна українська форма на заміну?

Спочатку відповім, чи дратує мене «Смачного». Ні, не дратує, бо «смачного» – тобто сніданку, обіду, перекусу. (В жіночому роді в нас тільки вечеря). Але якщо вже говорити про альтернативні, незалежні від польської та російської мов, варіанти, то можна казати «Хай смакує».

• 6 •

Марина Сидоренко: Як правильно: «не секрет» чи «не таємниця»?

Усталена форма – «не секрет». Хоча ці два слова мають тотожне значення: «секрет» походить з латинської (sēcrētum – віддалене місце, самотина; таємниця), а «таємниця» – з прасловʼянської (tajiti). Це як «процент» і «відсоток»: перше походить з німецької (Prozént, яке згодом латинізувалося в pro cento), друге – з прасловʼянської (від «сто» – sъto).

• 7 •

Євдокія Герасименко: Як перекласти українською «щекотливый вопрос» або «щепетильный вопрос»? Дякую.

Дражлива справа, дражливе питання.

• 8 •

Ольга Белозовська: Може, поясните, чому «крісло колісне» чую звідусіль?! Чому не «колісне крісло»?

Хто вигадав поміняти місцями іменник та прикметник, ніхто з філологів не знає. «Крісло колісне» походить від англійського wheelchair, але ж в англійській не chairwheel. Тож у художній літературі ми (редактори) «крісло колісне» виправляємо на «колісне крісло». А якщо текст офіційно-діловий, то автор може вимагати дотримуватися вже узвичаєного «крісла колісного». Але, як казав професор Пономарів, від поширеності помилка не перестає бути помилкою. 

• 9 •

Оксана Міненко: Побачила в інтернет-магазині напис «вологий шовк». Коли з української мови зникло слово «мокрий»? Також цікавить, чи можна казати «носка тканина». Є в українській слово «носкість» і похідні?

Ні, не зникло. Вологий – це ледь просочений, а мокрий – це дуже вологий (з якого крапає). Я теж давно помітила, що люди чомусь записують «мокрий» у росіянізми, але звідки це бере початок – не знаю. Слово «носкість» в українській мові теж є, як і «носки́й». У цьому прикметнику наголос на останньому складі.

• 10 •

Марія Нагорна: Пані Ольго, як ви ставитесь до слова «порічнята» на заміну «порічкам» або російському «погодки»? Так кажуть на заході України. А також чи можна дібрати римований український відповідник до «когда я ем, я глух и нем»? Щодня треба якось дисциплінувати дитину за столом. 

Ми вже розбирали в 36-му випуску, що «погодки» – не росіянізм. Але ваше «порічнята» – дуже симпатичне слово. Щоправда, це оказіоналізм, і у словниках його немає. Щодо «когда я ем», то римованого відповідника я раніше не знала, поки наш читач не поділився чудовим варіантом зі свого дитинства: «Коли ми їмо, ми мовчимо». Користуйтеся.

«Главком»