Мовний закон може не відповідати Європейській мовній хартії. Роз'яснення Конституційного суду

Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» («мовного» закону), який Конституційний суд визнав конституційним, не є і не може бути інструментом імплементації європейської мовної Хартії. Про це ідеться в повному тексті Рішення Конституційного суду.

Як зауважує Конституційний суд, суб’єкт права на конституційне подання (51 народний депутат), намагаючись довести неконституційність «мовного» закону, посилався зокрема на Європейську мовну хартію, ратифіковану Законом України від 15 травня 2003 року № 802–IV. На думку Суду, оспорений Закон не є і не може бути інструментом її імплементації. «Закон і Хартія, як свідчать їх назви та зміст, мають зовсім різні предмети регулювання. Тому порушення питання про відповідність чи невідповідність Закону приписам Хартії є штучним та юридично некоректним», – ідеться в рішенні Конституційного суду.

Під час конституційного провадження Суд виявив наявність двох варіантів офіційного перекладу українською мовою тексту Хартії та практичне застосування кожного з них у той чи той історичний період.

Хартію Верховна Рада ратифікувала за назвою «Європейська хартія регіональних мов або мов меншин», а згодом її було легалізовано українською як «Європейська хартія регіональних або міноритарних мов».

Як наголошується в рішенні суду, засадничою проблемою є те, що залежно від застосовуваного в назві українського тексту ключового поняття – «регіональні мови або мови меншин» чи «регіональні або міноритарні мови» – автоматично змінюються об’єкт і цілі Хартії як міжнародного договору.

КС вказав, що відповідні органи державної влади, зокрема Міністерство закордонних справ України, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада України, згідно з наданими їм повноваженнями й компетенцією мають установити однозначність у питанні офіційного перекладу Хартії українською мовою, а також учинити інші дії, що їх потребує належне виконання Україною зобов’язань, узятих за Хартією як міжнародним договором.

Зазначається, що наявна мовна невпорядкованість цих питань підриває дієвість приписів статей 8, 9, 10, 11 Конституції України.

Як відомо, 16 липня розпочинається новий етап втілення норм мовного закону, які стосуються іспитів щодо рівня володіння державною мовою; галузі культури і розваг; туристичної галузі; книговидавництва та роботи книгарень; кіновиробництва, демонстрування фільмів в кінотеатрах і на телебаченні тощо.