Україна має засоби знекровити російську нафтопереробку. Але, схоже, є обмеження. Ким вони продиктовані?
«Війна є не що інше,
як продовження політики іншими засобами».
Карл фон Клаузевіц
9 жовтня Дональд Трамп повідомив у Truth Social про «надзвичайно успішну розмову» з Володимиром Путіним. Її результат – не перемир’я і не обмін полоненими, а дизель. Росія має «терміново» поставити на американський і світові ринки понад 300 тис. тонн пального, у листопаді – ще 500 тис., далі – 1 млн тонн, а згодом ще 3 млн. Разом – понад 4,8 млн тонн. Того ж дня Мінфін США видав генеральну ліцензію №135, яка до 7 квітня 2027 року дозволяє продаж, доставку, розвантаження та імпорт дизпалива російського походження, зокрема в самі Сполучені Штати.
Аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW) назвали це односторонньою поступкою: Кремль натомість не запропонував нічого. Україну вкотре розміняли – цього разу не на «велику угоду», а на кілька центів за галон за три тижні до виборів.
Ормузька пастка: чому Вашингтону знадобився російський дизель
Війна США та Ізраїлю проти Ірану, що почалася 28 лютого 2026 року, мала дати Вашингтону контроль над ринком дешевої нафти. Вийшло навпаки: Ормузька протока, через яку зазвичай іде близько п’ятої частини світової нафти, фактично закрилася, а пальне в Америці стрімко подорожчало. 19 вересня середня ціна дизеля в США, за даними AAA, сягнула історичного рекорду – $6,49 за галон, тоді як напередодні війни було $3,75. Вересень став рекордним і для бензину – $4,33 у середньому за місяць.
3 листопада американці обирають Конгрес. Імені Трампа немає в бюлетенях, але виборець голосує гаманцем. З такими цінами на заправці сказати «так» партії президента важко. Тому рішення шукають негайно, і, як бачимо, будь-якою ціною – навіть нечистою, навіть такою, що пахне кров’ю.
Арифметика заправки: 2021–2026
Щоб зрозуміти паніку у Вашингтоні, досить подивитися на динаміку цін. У США пальне продають галонами (1 галон = 3,785 л); нижче – перерахунок на 1 літр за даними EIA.
| Період | Бензин, $/галон | Бензин, $/л | Зміна за рік | Дизель, $/галон | Дизель, $/л | Зміна за рік |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 2021 | 3,01 | 0,79 | – | 3,29 | 0,87 | – |
| 2022 | 3,95 | 1,04 | +31,3% | 4,99 | 1,32 | +51,8% |
| 2023 | 3,52 | 0,93 | −10,9% | 4,21 | 1,11 | −15,5% |
| 2024 | 3,30 | 0,87 | −6,1% | 3,76 | 0,99 | −10,8% |
| 2025 | 3,10 | 0,82 | −6,3% | 3,66 | 0,97 | −2,7% |
| Жовтень 2026 | 4,35 | 1,15 | +40,6% | 6,20 | 1,64 | +69,4% |
| Джерело: EIA (середньорічні ціни; 2026 – тиждень 5 жовтня). Зміна для 2026 року – щодо середньої за 2025 рік | ||||||
Цифри промовисті. Після «енергетичного шоку» 2022 року ціни три роки поспіль знижувалися і в 2025-му майже повернулися до рівня 2021-го. Іранська війна за кілька місяців перекреслила цю тенденцію: порівняно з 2021 роком бензин подорожчав на 45%, дизель – на 89%. Літр дизеля коштує $1,64, а на піку 19 вересня – понад $1,71.
А дизель – це не лише паливо для пікапа. Ним рухаються вантажівки, які в США перевозять близько 70% вантажів, а ще тягачі, комбайни, локомотиви та будівельна техніка. Зростає паливо – зростає все: від хліба до цементу. Саме тому для Білого дому дизель важливіший за бензин, а дешевий російський дизель став «швидким рішенням».
Чому стало менше гучних ударів по Росії?
Останнім часом ми рідше чуємо про масовані удари по російських НПЗ. Хоча саме вони дали результат: у 2025 році на Росію припадало близько 9,5% світового експорту дизеля, а 8 липня 2026-го Москва була змушена тимчасово заборонити його вивезення. Україна має засоби, щоб знекровлювати російську нафтопереробку. Але, схоже, є обмеження. Ким вони продиктовані? 13 вересня Трамп публічно заявив, що українські атаки на НПЗ спричинили світовий дефіцит дизеля, і закликав обирати інші цілі. Наступного дня Київ отримав від США пропозицію «енергетичного перемир’я».
Висновок простий: між основними гравцями тривають політично-економічні домовленості, а все інше стає другорядним. Війна – продовження політики, а політика й економіка завжди йдуть попереду військового контексту. Наші удари, які били Кремль по кишені, виявилися незручними для чужого виборчого календаря.
Чим це загрожує Україні?
Відповідь коротка: гроші знову потечуть у військову машину вбивства. Навіть за грубим підрахунком (близько $1000 за тонну) 4,8 млн тонн дизеля – це приблизно $5 млрд валютної виручки. Це ракети, дрони, техніка, вербування й мобілізація, тобто нові вбивства українців. А далі – можливо, й когось іще.
25 вересня Путін заявив: «Ми не готуємося до будь-яких військових дій з Європою». У грудні 2013 року він так само називав «повною нісенітницею» можливість ввести війська в Україну. Через два місяці почалася окупація Криму. Цінність таких обіцянок ми знаємо краще за будь-кого.
Президент Зеленський відреагував на рішення Вашингтона однозначно: «Подарунки Путіну не спрацюють на мир», а дозвіл Росії продавати нафтопродукти – «це інвестиція у війну, яку треба закінчити, а не продовжити». Ще з трибуни ООН у вересні він назвав Путіна «нульовим пацієнтом», від якого поширюється війна, і наголосив: «Фінанси Росії та її виробництво – ось що треба зупинити, якщо ми хочемо зупинити Путіна». Поки ключ від війни в руках Кремля, він і далі доводить, що більшість міжнародних механізмів безпеки не діє.
Що прогнозували науковці та економісти у 2022 році?
На початку повномасштабного вторгнення економісти були майже одностайні: енергетика – ахіллесова п’ята Росії. Експорт викопного палива давав понад третину федерального бюджету, і половину цих коштів платила Європа (оцінки економістів LSE для CEPR, травень 2022). Прогнозували падіння видобутку нафти на 30% і ВВП – до 15%.
Звучала й думка, що без продажу нафти та газу протягом пів року Кремль не зможе фінансувати війну. Відключення від SWIFT ще 2014 року колишній міністр фінансів РФ Олексій Кудрін оцінював як мінус 5% ВВП. А заборона росіянам виїжджати за кордон мала перенести тиск усередину країни. Як казала тодішня прем’єрка Естонії Кая Каллас, відвідування Європи – «привілей, а не право людини».
Логіка була правильною. Для путінського режиму зовнішні загрози не є екзистенційними, а внутрішні – є. Тому Кремль усіма способами мінімізує ризик внутрішнього невдоволення: прихована мобілізація, гроші за контракти, збереження звичного споживання. Перекрийте гроші й кордони – і напруга почне зростати саме там, де Кремль найвразливіший.
Чому прогнози не справдилися? Бо їх так і не перевірили. Нафтове ембарго ЄС запрацювало лише наприкінці 2022 року, тож Москва мала 6–12 місяців на адаптацію. Експорт за 2022 рік навіть зріс на 20%, до $591 млрд, бо нафта пішла в Індію, Китай і Туреччину. Від SWIFT відключили лише частину банків, а повної візової заборони так і не ухвалили. Найжорсткіший сценарій – повна енергетична ізоляція, яка жодного дня не діяла повною мірою.
Сьогодні, коли українські удари змусили Росію закрити експорт дизеля, а вітчизняні економісти знову говорять про межу в кілька місяців (такі оцінки дискусійні, але тенденція очевидна), Вашингтон власноруч відкриває для Кремля новий фінансовий клапан.
Висновок
Для України. Ліцензія №135 – не про ціни на дизель, а про те, що наша безпека знову стала розмінною монетою в чужій передвиборчій кампанії. Розраховувати можна на власні далекобійні можливості, європейських партнерів і послідовну позицію: кожна поступка Москві без зустрічних кроків подовжує війну.
Для Заходу. Рецепт зупинки війни науковці написали ще 2022 року: перекрити нафтові та газові доходи, повністю відрізати від міжнародних розрахунків, закрити кордони. Його жодного разу не застосували повністю. Сьогодні маємо протилежне – відкритий кран.
Клаузевіц мав рацію: війна – це продовження політики. Але коли політика вимірюється ціною галона за три тижні до виборів, війна стає продовженням бізнесу. І платить за неї Україна – життями…
Олег Семененко, для «Главкома»
Коментарі — 0