Масове виробництво безпілотників в Україні: бути чи не бути?
На озброєнні ЗСУ з'явилися австралійські безпілотники-камікадзе, виготовлені з картону. Вони летять на відстань до 120 км та несуть 5 кг вибухівки.
Чому в Україні досі не налагоджено виробництво принаймні найпростіших коптерів, які ще безпілотні літальні апарати (БПЛА) є у наших військових і куди зникли Bayraktar TB2, що гриміли рік тому, з'ясував «Главком».
Дрони українського виробництва
У незалежній Україні такий напрямок військової інженерної думки як розробка безпілотних літальних апаратів, на жаль, майже не розвивався. Виробництво дронів не мало жодної підтримки з боку держави – ані фінансової, ані технологічної.
Що цікаво, досить перспективні проекти створювалися студентами – на початку 2010-х років, наприклад, свої розробки представляли студенти Київського політеху та Харківського авіаційного інституту, але ці проекти виявилися незатребуваними.
«Розробки були у зародковому стані або на рівні проєкту, зробили кілька діючих екземплярів, а потім справа зупинилася – не будеш же працювати на голому ентузіазмі», – пояснює у розмові з «Главкомом» провідний експерт Центру військово-політичних досліджень Олександр Коваленко.
У 2014 році, після анексії Криму та окупації частини Донбасу, в уряду України почав з'являтися інтерес до створення БПЛА. Конструкторським бюро «Луч», наприклад, розроблено проект безпілотника «Сокіл-300» (комплекс призначений для ведення розвідки та завдання ударів по противнику). А державне підприємство «Антонов» розробило багатофункціональний комплекс «Горлиця», який є майже аналогом ударно-розвідувального дрона Bayraktar TB2. Але ці проекти так і не було завершено.
Вітчизняні безпілотники, які стоять зараз на озброєнні ЗСУ – результат роботи приватних компаній, це малогабаритні дрони (довжина – трохи більше метра, гарантований радіус дії – 100 км) для розвідки та коригування артилерійського вогню. Зокрема, це «Фурія» виробництва компанії «Атлон Авіа» та «Лелека-100» від компанії DeViRo.
Приречені на імпорт?
Проте українські розвідувальні БПЛА виробляються у малій кількості – на сьогоднішній день «Атлон Авіа», наприклад, зробила близько 100 дронів, а DeViRo – близько 200. А таких безпілотників потрібні тисячі. Одна з причин такого обмеженого виробництва – нестача виробничих потужностей. Дрони збираються, образно кажучи, на колінах у гаражі. А для серійного випуску навіть найдешевших апаратів потрібні сучасні виробничі лінії.
«Налагоджувати зараз в Україні виробництво безпілотників у промислових масштабах дуже ризиковано – підприємство одразу перетвориться на ціль для російських ракет», – каже Олександр Коваленко.
До речі, звертає увагу експерт, Іран усе своє військове виробництво давно переніс під землю (зокрема й випуск дронів). Ракетами ці підприємства знищити неможливо, потрібні спеціальні бетонобійні бомби для ураження підземних комунікацій. Але їх ще треба скинути, підлетівши на відстань мінімум у 70 км. А у цьому випадку бомбардувальник або багатофункціональний винищувач опиниться у зоні дії ППО.
В Україні в умовах війни будувати підземні заводи, звичайно, нереально. «Про це треба було раніше думати, до 2014 року», – каже Коваленко.
Друга проблема, через яку виробництво БПЛА в Україні слабко розвивається – залежність від імпортних складників. Держава скасувала податки на імпорт готових дронів, але залишила їх для компонентів. І, як наслідок, українські безпілотники виходять дорожчими за імпортні, а необхідність сплачувати мито (розмір залежить від виробу) та ПДВ (20%) вимиває оборотні кошти з рахунків приватних компаній-виробників дронів.
Тож катастрофічну нестачу безпілотників власного виробництва Україна змушена компенсувати імпортними. Нині українські збройні сили використовують дрони більш ніж 30 найменувань із різних країн світу. Розглянемо кілька найвідоміших.
Куди поділись «Байкрактари»
Найвідоміший в Україні дрон – ударний оперативно-тактичний середньовисотний безпілотний літальний апарат Bayraktar TB2 виробництва турецької приватної компанії Baykar Makina. Його поява у нашій країні (до початку повномасштабного вторгнення було поставлено 36 безпілотників) викликала великі очікування – ці авіаційні комплекси чудово показали себе у ході Другої карабахської війни 2020 року, успішно знищуючи вірменські танки та бронетехніку.
Перше бойове застосування Bayraktar TB2 в Україні відбулося наприкінці жовтня 2021 року на Донбасі, коли дрон знищив російську гаубицю. Неодноразове знищення агресорів у Чорнобаївці – також заслуга турецьких безпілотників. Але потім Bayraktar TB2 якось зникли з радарів українського інформаційного поля.
Під час Другої карабахської війни Bayraktar TB2 показав себе дуже ефективно, адже Вірменія мала слабкі, застарілі засоби ППО радянського виробництва. При цьому азербайджанці застосовували хитру тактику: вони розкривали вірменську протиповітряну оборону за допомогою фіктивних цілей (зокрема, безпілотних Ан-2), потім позиції ППО знищувалися з артилерійської зброї, після чого у дію вступали Bayraktar TB2. Отримавши повне панування у повітрі, вони знищували вірменську бронетехніку і танки.
У Росії, на жаль, засоби протиповітряної оборони потужніші, ніж у Вірменії. І в умовах, коли лінія фронту має ешелоновану російську ППО, використовувати Bayraktar TB2 як ударні безпілотники стало просто невигідно. Досить багато шансів, що зіб'ють, а один Bayraktar TB2 коштує близько $9 млн.
«Тому, – пояснює Олександр Коваленко, – турецькі безпілотники використовуються зараз як розвідувальні. З огляду на якість встановленої на них апаратури – дуже ефективно. І літають вони поза зоною досяжності російських ППО».
До речі, вартість малогабаритних українських розвідувальних БПЛА «Фурія» або «Лелека-100» – близько $300 тис. У тридцять разів дешевше, за Bayraktar TB2.
Дешево та сердито
Ще більш дешевий варіант – використовувати як розвідувальні дрони комерційні безпілотники-квадрокоптери, створені для мирних цілей – інспекції різних об'єктів, пошуково-рятувальних операцій, доставки вантажів. Тепер ці дрони стали помічниками українських військових. Невеликі квадрокоптери, до 10 апаратів, є майже у кожному розвідувальному підрозділі ЗСУ. І хоча б парочка – у мінометників.
Основні розвідувальні квадрокоптери, які використовуються українськими бійцями – це дрони китайської компанії DJI, найпоширеніші моделі – безпілотники Mavic 2 Pro, Mavic 2 Enterprise та Mavic 3.
Enterprise має тепловізор, що робить дрон незамінним при нічній аеророзвідці. Mavic 3 має чудовий зум, за допомогою якого з відстані у два кілометри можна наблизити картинку у 28 разів. Вартість таких апаратів – від $3 до $5 тис. Дешево та сердито.
До речі, на комерційні дрони можна ставити систему скидання для осколкових гранат та мін. Але така модернізація виконується вже самим оператором безпілотника, залежно від поставлених завдань.
За деякими даними, нещодавно в Україні з'явилися квадрокоптери Revolver 860 тайванської компанії Drones Vision. Це вже не комерційні безпілотники, а суто військові. Це бойові літальні апарати, призначені виключно для ураження живої сили супротивника на відстані до 20 км. Завдяки барабанній системі цей дрон може нести одразу вісім 60-мм мін. За необхідності безпілотник може бути модифікований під боєприпаси 82-мм або 120-мм.
Тайванський літаючий міномет
Дрони-камікадзе
Росія також не має традицій створення власних безпілотних літальних апаратів і тому почала закуповувати їх в Ірані. Йдеться про сумнозвісні Shahed-136, які в Україні прозвали мопедами через характерний звук під час польоту.
Shahed-136 може пролетіти понад 2 тис. км, маса осколково-фугасної бойової частини – 40-50 кг. Виготовляють безпілотник з гетинаксу – шаруватого пресованого матеріалу на основі паперу, просоченого епоксидною смолою. Гвинт – з дерева. Тому на радарах дрон практично не помітний. А коштує лише близько $50 тис.
У нас поки що нічого подібного немає. З тактичних баражуючих боєприпасів (так по-науковому називаються дрони-камікадзе) у 3СУ до останнього часу були тільки розроблені американською приватною компанією AeroVironmen безпілотники Switchblade 300 і Switchblade 600. Коштують вони відповідно $6 тис. і $10 тис., дальність – 10 та 80 км, бойова частина – як у переносного протитанкового ракетного комплексу Javelin, тобто кумулятивний снаряд.
Отже, порівнювати Switchblade та Shahed не доводиться. Американські дрони-камікадзе можуть знищити танк чи іншу бронетехніку, а іранські, з 50 кг вибухівки, здатні самі знаєте на що.
Щоправда, у березні австралійська компанія Sypaq Systems розпочала постачання в Україну своїх безпілотників Corvo PPDS, які спочатку були призначені для транспортування на дальність до 120 км продуктів харчування, води, та лікарських препаратів. Абревіатура PPDS – це Precision Payload Delivery System, «засіб доставки вантажів».
Українським військовим дрон сподобався – як вантаж можна причепити 5 кг вибухівки, а сам безпілотник – картонний (поверхні вкриті воском), на радарах непомітний. Поставляється у розібраному стані, у коробках, схожих на упаковку для піци. Збирається прямо на місці, для кріплення використовуються гумові стяжки. Вартість – у середньому $2 тис.
Посол України в Австралії Василь Мірошниченко вражений картонними дронами
А чи був стриж?
Цілком можливо, що у ЗСУ таки з'явився далекобійний дрон-камікадзе. 5 грудня 2022 року на російській військовій базі Енгельс (біля Саратова) було пошкоджено два стратегічні бомбардувальники Ту-95. Відразу після цього профільне українське видання Defense Express висунуло версію, що удар міг завдати модифікований безпілотник Ту-141 «Стриж»: певна кількість цих БПЛА радянського виробництва в Україні залишилася.
Цю версію охоче підхопили українські ЗМІ, а відтак і російські. 10 січня 2023 року «Російська газета», офіційний друкований орган уряду РФ, опублікувала матеріал, у якому стверджувалося, що американці допомогли Україні зробити з радянських Ту-141 «Стриж» дрони-камікадзе.
Тут слід зазначити, що дальність польоту «Стрижа», що розроблявся як оперативно-тактичний розвідувальний БПЛА, становить 1000 км. Вироблявся він на Харківському авіаційному заводі, і там його цілком могли модифікувати, замінивши розвідувальну апаратуру боєзарядом та встановивши сучасну бортову навігацію. Перетворивши таким чином розвідника на камікадзе. А відстань від Харкова до Енгельса – 715 км. Запасу дальності цілком вистачає.
Втім, у списку озброєння та військової техніки ЗСУ «Стриж» не значиться. Три Ту-141 перебувають у музеях – у Києві, Вінниці та Луганську. Але в 1991 роцi на Одещині зі «Стрижів» було сформовано окрему ескадрилью безпілотних літаків-розвідників, у кількості щонайменше 30 БПЛА. Наразі про її долю нічого невідомо.
Щодо вибуху на військовій базі Енгельс, українське військове керівництво зберігає мовчання, традиційно нічого не спростовуючи та не підтверджуючи.
Стосовно нових розробок вітчизняних безпілотників далекого радіусу дії – нещодавно секретар Ради національної безпеки та оборони Олексій Данилов розповів про «армію дронів» i натякнув на можливості українських БПЛА «дістати до Москви і не лише». Також на брифінгу 13 січня 2023 року речниця державного концерну «Укроборонпром» Наталія Сад повідомила про успішне проведення кількох повітряних випробувань нового українського ударного дрона.
«Проєкт з розробки БПЛА з дальністю ураження понад 1000 км та можливістю корисного навантаження 75 кг досяг такого етапу, коли про нього, на жаль, не можна нічого говорити», – сказала спікерка.
З того часу минуло рівно три місяці. Жодних новин про новий український ударний безпілотник поки що немає.
Андрій Кузьмін, «Главком»
Читайте також:
- Вбивці «Шахедів». Чим українці збивають іранські дрони
- «Армія дронів» посилюватиметься. Що вигадав уряд?
- Аеророзвідник В’ячеслав Воробйов: Геймеру достатньо півтора місяця, аби стати оператором дрона
- Турецький БПЛА Akinci з українським двигуном атакував ціль на відстані 140 км
- Російська армія готується до нальоту 50 тис. українських дронів
- Джевеліни та Байрактари. Зброя, яка вже стала легендарною в Україні
Коментарі — 0