Злочини окупантів. Що найбільше шокує Захід

А це Брюссельська опера – фасад декоровано світлинами зруйнованого Маріупольського театру. З поясненнями, з фаховим дизайном, усе як слід.

Встонадцяте повторюю, при кожній оказії: види розбомблених музеїв і розстріляних пам'ятників вражають західну уяву дужче й переконливіше, ніж скалічених жертв і заплаканих дітей.

І не тому, що Захід такий цинічний, а тому, що це колосальний, просто з корінням, удар по стереотипу: великий білий бвана кривдить маленького заплаканого в’єтнамчука – прошита в свідомості західної людини з часів війни у В’єтнамі майже-архетипальна картинка, в яку Росія автоматично підставляється на місце США, а Україна, як перед тим Чечня і Сирія, – кривдженого «третього світу»: в результаті всі глибоко стурбовані, але міфу про велич Росії і російської культури, котра «ні при чому», такі картинки жодним чином НЕ підважують, недарма ольгіно їх не боїться.

А ось те, що в Україну, виявляється, росіяни прийшли нищити місцеві музеї-театри-бібліотеки, відразу перевертає співвідношення сил на «з точністю до навпаки» і виносить Росію за дужки great nation просто-таки ударною хвилею, вмикаючи натомість зовсім інший архетип: орда варварів приперлась палити Рим/Константинополь!

Саме тому тема знищеного українського культурного спадку має на найближчі роки стати для нас інформаційно пріоритетною: це наша найсильніша наративна зброя, тримаймо це в пам’яті, всі й повсякчас…