120 років тому народився один із перших тренерів в історії київського «Динамо»
Міхаїл Бутусов прожив 62 роки
120 років тому, 17 червня 1900 року в Санкт-Петербурзі народився четвертий тренер в історії київського «Динамо» Міхаїл Бутусов.
Міхаїл виріс у багатодітній родині і був наймолодшим з-поміж шести братів. Усі Бутусови займалися спортом, але саме Міхаїл був поміж них найуспішнішим.
Оскільки перший чемпіонат СССР був проведений у 1936-му, тобто коли Бутусов був уже віковим спортсменом, він проявляв себе у більш містечкових змаганнях – став дворазовим чемпіоном РСФСР (1924, 1932), п’ятиразовим чемпіоном Лєнінґрада, виступаючи за команди з назвами «Унітас», «Виборзький район А», «Піщєвкус» і «Динамо».
Бутусов вважався одним із найкращих центрфорвардів Росії і саме він 16 листопада 1924 року забив перший офіційний м’яч збірної СССР у товариському поєдинку з турками, який совєти виграли 3:0.
У 1936-му Бутусов у складі лєнінґрадського «Динамо» став бронзовим призером чемпіонату СССР з хокею з м’ячем. А потім поступово перейшов на тренерську роботу. Працював по динамівській лінії: у 1937-1938-му – з командою рідного Лєнінґрада, у 1939-1940-му – Тбілісі.
А в 1940-му перебрався до Києва. І почав роботу з суттєвого омолодження складу.
«Загалом Бутусов дотримувався принципів совєцької футбольної школи, однак, на тренуваннях головну увагу звертав на вправи з м'ячем, - згадував у своїй книзі «Львівський батяр у київському «Динамо» тодішній гравець киян Олександр Скоцень. – Це зовсім не означало, що атлетичні вправи відійшли на другий план. Він їх лише пересунув на інші години занять, мовляв, вичерпуюче сувора, безпосередньо перед вправами з м'ячем, атлетика виснажує і тим самим відбиває охоту до основної роботи з м'ячем.
Перед кожним поєдинком тренер Бутусов дуже багато уваги приділяв установці на гру. Не дуже звертав увагу на виправдання. Картав злісних прогульників, що на полі ухилялися від тяжких і складних двобоїв. Висловлював здогадку, що коли хтось не може вийти переможцем з даної ситуації, то він не може грати в команді майстрів. Кожний з нас усвідомлював собі наслідки таких інтерпретацій».
Може, в Бутусова на чолі киян щось і вийшло б. Але в 1941-му на совєтів напали гітлерівці і стало не до футболу. Поки у Києві тривали бойові дії, Міхаїл переїхав до Ташкента, де три роки тренував «Динамо» узбецьке. А коли війна закінчилася, Бутусов рік попрацював з пітерським «Зенітом», а потім вдруге прийняв «Динамо» з Києва. Прийняв у жалюгідному стані, бо в сезоні-1946 команда посіла в таблиці останнє місце і не понизилася в класі тільки завдяки вольовому чиновницькому рішенню. Так чи інакше, привівши разом із собою знаного нападника Петра Дементьєва, Бутусов сходу підняв киян на четверте місце.
А після завершення чемпіонату через сімейні обставини повернувся до Лєнінґрада, ще п’ять років попрацював біля керма місцевого «Динамо» і завершив тренерську кар’єру.
Помер Міхаїл Бутусов 62-річним, 11 квітня 1963 року в рідному Санкт-Петербурзі.
Коментарі — 0