Підготовка до Олімпіади і боротьба за спорт у парламенті. Інтерв’ю з депутаткою Ольгою Саладухою
«У «Слузі народу» знали, що ми з Беленюком готуємося до Токіо»
Чемпіонка світу-2011 з потрійного стрибка Ольга Саладуха вбачає позитив у тому, що Олімпіаду в Токіо через пандемію перенесли на рік. І це попри немолодий за спортивними мірками вік – 37 років. У цьому інтерв’ю «Главкому» Саладуха, яка уже понад рік є народною депутаткою, розповіла про свою головну перемогу в парламенті, пояснила, навіщо легкоатлети змінили президента Федерації, і чому тема допінгу в українському спорті наразі залишатиметься актуальною.
Олю, минулого тижня на «Алеї зірок» перед ТРЦ Gulliver у Києві відкрили зірку вашого імені. Поряд з іще півсотнею зірок на честь спортивних легенд. Мабуть, серед них є ті, хто слугував взірцем для вас?
Звичайно, для мене, легкоатлетки, прикладом завжди був світовий рекордсмен зі стрибків з жердиною Сергій Бубка. На нього рівняюся не лише я. І захоплюватися можна як спортивними, так і неспортивними досягненнями Сергія Назаровича (нині Бубка – президент Національного олімпійського комітету України, а раніше був нардепом – «Главком»). Взагалі, кожна людина, яку тут відзначили, заслуговує на повагу. Сподіваюся, моя зірка теж надихне якусь дитину, щоб вона займалася легкою атлетикою.
Торік ви здивували тим, що обравшись до парламенту, змогли посісти п’яте місце на чемпіонаті світу і здобули олімпійську ліцензію.
На це справді ніхто не очікував. Я чула, як люди говорили: «Ні, вона вже не буде стрибати». Проте я дуже прагнула довести протилежне. У мене є мотивація – виступ на Олімпійських іграх. Кожен спортсмен мріє завершити кар’єру на оптимістичній ноті. Сподіваюся, для мене вінцем стане токійська Олімпіада.
Але Ігри змістили на рік. Мабуть, небезпідставно вважається, що перенесення найболючіше вдарить по досвідчених спортсменах.
Чесно кажучи, для мене перенос Олімпіади є позитивом. Бо захворів мій тренер. Він переніс онкологічне захворювання, не обійшлося без хірургічного втручання. Та й загалом тренування були важкими. Бо ми не розуміли, куди готуємося, як треба готуватися. Подвійно важче визначатися, коли тренуєшся самостійно, без наставника. Звичайно, свій відбиток наклали заборони й карантини. Так, я продовжувала тренуватися в Києві, але то зовсім не те, що виїжджати і цілеспрямовано готуватися на зборах.
І справді, судячи з оновлень у ваших соцмережах, тренуєтеся ви постійно. Але наскільки це звичний графік для спортсменки, яка розраховує поборотися за олімпійську медаль?
Вже звичний. Відпрацювала режим. Не зриваю графіків, навіть коли триває пленарний тиждень. Проводжу тренування або раннього ранку, або, оскільки зараз карантин, після третьої, коли завершуються пленарні засідання, можна спокійно тренуватися. Мені подобаються виклики, я люблю виходити з зони комфорту. Думаю, завдяки цьому людина перемагає себе. І росте.
Втім, коли підготовка до Олімпіади дійде до завершального етапу, вочевидь буде потреба зосередитися на чомусь одному?
Згодна. Треба сконцентруватися. Думаю, поїду на якісь збори і працюватиму два-три місяці там, щоб мене нічого не відволікало. Розумію, що я вже не юна атлетка, надмірних спортивних навантажень мені, мабуть, не потрібно. Але треба зосередитися на інших аспектах.
З керівництвом партії «Слуга народу» є домовленість стосовно можливої паузи в парламентській діяльності?
Вони знали, що я і Жан Беленюк будемо готуватися до Олімпійських ігор. Жан, наскільки розумію, теж хоче завершити кар’єру в Токіо. Тому, думаю, ми дійдемо згоди.
Рік роботи в парламенті вас якось змінив?
Коли бачиш стількох серйозних людей, як вони між собою чубляться, а через якусь мить стоять разом і розмовляють, то трохи дивуєшся. Втім, загалом суть не змінилася. Що парламент, що спорт – це постійна боротьба. Спортивний гарт додає мені терпіння й наполегливості при законотворчій діяльності. Найлегше опустити руки і перестати боротися за закон, який відстоюєш. Доводити думку важче. Дуже тішуся, що нам вдалося відстояти законопроект 3550, «Оренда державного і комунального майна спортивними закладами» (надання права на отримання в оренду державного та комунального майна без проведення аукціону базам олімпійської та паралімпійської підготовки, спортивним клубам, дитячо-юнацьким спортивним школам, спеціалізованим закладам освіти спортивного профілю, школам вищої спортивної майстерності, центрам олімпійської підготовки та іншим закладам фізичної культури і спорту – «Главком»). За нього віддали голоси 316 депутатів. Це моя перша справжня депутатська перемога.
Відстоювати спортивні об’єкти вам доводиться уже не лише, ухвалюючи закони, але й буквально на практиці. Зокрема багатостраждальний київський спорткомплекс «Авангард», який не можуть від реконструювати уже понад десять років.
Так. Сподіваюся, в бюджеті-2021 побажання спортивної спільноти будуть враховані і цей комплекс нарешті знову функціонуватиме. Наразі важливо, що ми спільними зусиллями зберегли його для спорту. Схожих із цим звернень до мене надходить чимало. Мусимо захищати об’єкти, роботи на яких ще не ведуться, або призупинилися. Це наша зі спортивним міністром Вадимом Гутцайтом спільна позиція. Ми розуміємо, що спортивних об’єктів віддавати не можна. Наразі тішить, що жодним об’єктом ми не поступилися.
Нещодавно змінилося керівництво Федерації легкої атлетики України – Ігоря Гоцула на посаді президента замінив Равіль Сафіуллін. Ви були активною прихильницею цих змін.
То я радше не в своїх інтересах боролася, а в інтересах масової, дитячо-юнацької легкої атлетики. Мене, як елітну атлетку, усім найнеобхіднішим забезпечували. А ось людям, які наразі не мають високих результатів, ще не дійшли до рівня збірної, набагато важче. Тому треба щось змінювати. Вже давно. У 2012-му, коли президента ФЛАУ змінювали попередній раз, я стояла осторонь. Я тоді, здається, дала одне інтерв’ю на цю тему і на тому все обмежилося. А зараз потребу в змінах розуміють усі. На наш погляд, з приходом Равіля Сафовича легка атлетика повинна отримати поштовх. Сафіуллін був добрим міністром спорту. Це людина слова. Сподіваємося, з ним на чолі легка атлетика знову стане королевою.
Що було не так з попереднім керівником? Ігор Гоцул міг похизуватися, що за його правління відкрилося чимало легкоатлетичних стадіонів. Раніше цього не було.
Насправді впродовж останнього року чимало спортивних об’єктів зводиться за президентською програмою «Велике будівництво». Це заслуга не Федерації, а держави. Розумієте, я спілкуюся з нашими спортсменами. Вони бачать те, чого я як представниця елітної групи могла б не помічати. Люди жалілися на якість зборів, на забезпечення. Спортсменам важко розвиватися, якщо їм не створюють умов. Підтримувати лише топових атлетів мало.
На жаль, українська легка атлетика регулярно втрапляє в допінгові скандали. Всі без винятку їх фігуранти жалілися, що рідна Федерація їх не просто не захищає, а фактично підкреслює вину, знімаючи відповідальність з себе.
Згодна з тим, що до допінгу має бути нульова терпимість. Такі явища потрібно викорінювати з нашого спорту загалом. Не лише з легкої атлетики. Але при цьому спортсменів, які мають проблеми, треба вислухати. Іноді історії бувають справді неоднозначні. Бо коли люди здобувають медалі, до них горнуться всі. Коли ж трапляється біда, ті самі особи миттю якось відвертаються. Спортсменів треба підтримувати. Бодай спробувати розібратися, що відбувалося.
Останні історії зі стрибункою у висоту Катериною Табашник і дворазовою чемпіонкою Європи з бігу на 800 м Наталією Кроль й належать якраз до числа таких неоднозначних?
Ось саме таких атлеток, з моєї точки зору, потрібно захищати. Людям було погано, вони випили пігулки. Так, я сама впродовж 14 років стою на карті контролю за вживанням препаратів, знаю, що все, що потрапляє в мій організм, – на моїй відповідальності. Тому треба передбачати наслідки. Проте коли людина в Туреччині, їй погано і вона купує щось, щоб зняти біль? Мабуть, по-людськи такі випадки можна зрозуміти. Думаю, це не той препарат, за який треба давати дворічну дискваліфікацію, як у випадку з Табашник.
Український спорт має постійні допінгові проблеми через те, що у нас відсутня Національна антидопінгова лабораторія. Цього факту не заперечував зокрема й колишній керівник ФЛАУ Гоцул. Проте він знімав з себе відповідальність. Мовляв, такими речами повинна займатися держава.
Це так. І ми в парламенті відстоюємо відповідні ініціативи. Більше того, лабораторія мала функціонувати вже з 1 січня 2020 року. Ще на основі постанови попереднього уряду Олексія Гончарука. Проте наразі усі терміни спливли, ми продовжуємо нагадувати і чекати. Також створений проект антидопінгового закону. Але він ще «сирий», потребує доопрацювання. Причому найшвидшого. Створення антидопінгової лабораторії – одне з найважливіших завдань. Це вимога Всесвітньої антидопінгової агенції. Наскільки мені відомо, кошторис лабораторії дуже великий, нам бракує необхідного обладнання, яке треба закуповувати. Приміщення теж наразі в непридатному стані. Поки мені важко сказати, як будемо виходити з цієї ситуації.
Іван Вербицький, «Главком»
Коментарі — 0