Спортивний нардеп Саладуха: Фінал «Діамантової ліги» пропустила через присягу в парламенті
Титулована спортсменка розказала «Главкому», як їй працюється у парламенті
Сьогодні в українській легкій атлетиці історичний день. Рівно вісім років тому, 9 вересня 2011 року в корейському Теґу легкоатлетка з Донецька Ольга Саладуха стала чемпіонкою світу в потрійному стрибку. Наша спортсменка стрибнула на 14,94 метри і випередила на п’ять сантиметрів Ольгу Рипакову з Казахстану.
Через рік Саладуха, виступаючи з травмою, здобула бронзову нагороду Олімпіади в Лондоні. Власне, наразі ці досягнення залишаються найвищими в кар’єрі Ольги. Постійні травми так і не дали спортсменці повернутися на піковий стрибковий рівень. Вона залишається в спорті понині, виступатиме в кінці вересня на чемпіонаті світу в катарській Досі і сподівається здобути олімпійську ліцензію для участі на Олімпіаді-2020 в Токіо. Втім, тренування й виступи віднедавна 36-річна Ольга Валеріївна Саладуха мусить поєднувати з державотворчою діяльністю. Наприкінці серпня обрана за списком «Слуги народу» спортсменка прийняла присягу народної депутатки.
Як поєднується, здавалося б, непоєднуване, атлетка-нардеп розказала в інтерв’ю «Главкому».
Наразі для мене все це ще незвично, - каже Ольга. – Почуваюся спортсменкою, найкомфортніше мені саме в спортивному середовищі. Ось минулої суботи відвідала олімпійський урок на Оболонській набережній столиці. Намагалася мотивувати дітей, які мріють займатися спортом у майбутньому. Можна сказати, поки я подумки перелаштовуюся.
Проте парламентських засідань ви, здається, не пропускали.
Так. Там теж адаптуюся. Атмосфера сесійної зали і стадіону зовсім різні. Але, думаю, втягнуся. Ми з Жаном Беленюком прийшли, щоб принести найперше користь нашій спортивній галузі. Я очолила підкомітет олімпійського спорту, спорту найвищих досягнень і не олімпійських видів спорту. Проблематику знаю, тепер буду використовувати ці знання в парламентській діяльності.
Тренуватися встигаєте?
Встигаю, хоча це й важко, адже в нас уже були засідання до півтретьої ночі. Втім, на те я й спортсменка, щоб мобілізуватися і адаптувати графік до нових умов. Тренуюся рано-вранці, пізно ввечері або в проміжках.
Чому не їздили на фінал «Діамантової ліги»?
Я туди відібралася, але стартувати 29 серпня в Цюріху не змогла, бо цього дня відбувалася присяга народного депутата. Пропустити такої події не могла. Довелося обирати. Також відмовилася від матчевої зустрічі «Європа-США», яка відбудеться 9-10 вересня у Мінську.
Не боїтеся розгубити змагальний гарт і не відібратися на Олімпіаду? Якщо, звісно, ще хочете туди пробитися.
Хочу і не боюся, бо найближчим часом стартів у мене буде дуже багато. У липні-серпні мала щільний змагальний графік. Через те ми з тренером навіть планували взяти паузу і накопичити емоції. Трохи заспокоїлася і тепер цілеспрямовано готуватимуся до чемпіонату світу.
На заключному етапі отримаєте послаблення в роботі у парламенті?
Ні. Доведеться поєднувати. Так буде вже й до Олімпіади. Тепер то моя робота, я знала, на що йду.
Раніше пропуски засідань проблемою не були. Не обговорювали з партійним керівництвом варіанту з певними послабленнями на окремих етапах?
Ні. Про це не могло бути мови. Усі розуміли, що ми чинні спортсмени, але умови для нас нічим не відрізнялися від решти депутатів.
Окрім того, ви не будете отримувати державного фінансування…
Ми це знали задовго до того, як з’явилися відповідні публікації у пресі. Ще коли були кандидатами в депутати. Це – свідомий вибір.
Маєте приватних спонсорів чи орієнтуєтеся на власні сили?
Спонсорів поки немає.
Це проблема?
Я про це наразі не думала. Та й взагалі, як на мене, знайти гроші на кілька зборів, щоб підготуватися до чемпіонату світу, не так уже й важко. І мені, і Жану. Не так вже й сильно нас держава забезпечувала. Від Міністерства молоді і спорту я отримувала зарплату 4000 гривень. Не думаю, що я відмовилася від великого капіталу.
Підготовка до Олімпіади вартуватиме дорожче.
Повторююся: поки я ще не заглиблювалася в ці питання аж надто сильно. Вирішую проблеми за мірою поступлення.
4000 гривень – то справді мало. Але тепер уже й від вас залежить, чи збільшиться ця сума в майбутньому…
У нас є напрацювання. Мені взагалі дивно, чому раніше зарплата була такою копійчаною. Не розумію, чому говорили, мовляв, ми отримуємо по 15-20 тисяч гривень щомісяця, що по 15 мільйонів виділяється на підготовку. Я таких цифр не знаю, не відаю, звідки вони взяті.
Хто говорив? Колишній спортивний міністр Жданов?
Так. Тепер журналісти цитують і задають мені відповідні питання.
Якщо навіть відкинути матеріальну складову, то поєднувати депутатство і підготовку до Олімпіади впродовж року важко фізично. Треба розуміти, навіщо це…
Жоден спортсмен не повісить собі не груди медалі наперед, навіть якщо почуватиметься стовідсотково готовим. Так само як ніхто не скаже вам, що готовий погано, а тому нічого від себе не очікує. У 2011-му та 2012-му на чемпіонат світу та Олімпіаду я їхала лідером світового сезону, ніхто не сумнівався, що мінімум серед призерів я буду. Але то спорт, емоції. Трапитися може що завгодно. Згадайте, як нещодавно не змогла достойно виступити на чемпіонаті Європи через те, що стрибнула, потрапила на пляшку і в мене підвернулася нога. Кожен спортсмен їде на Олімпіаду з наміром показати свій найкращий результат.
Іван Вербицький, «Главком»
Коментарі — 0