Молдовська влада обіцяє «Велику чистку», а спікер парламенту – «фабрику реформ»
Після дочасних парламентських виборів, новообрані депутати Молдови призначили політичне керівництво парламенту. Хоча справжні баталії розпочнуться, коли йтиметься про формування уряду.
Пропрезидентська монобільшість та проросійська опозиція з першого дня роботи нового парламенту продемонстрували, що конструктивного діалогу не вийде. Але для прийняття рішень монобільшості конструктив і не потрібний. Що чекати від нових політиків у сусідні Молдові – у матеріалі «Главкома».
Кольоровий інтернаціонал
Замість «деолігархізації» - «боротьба з корупцією» та «Велика чистка». Замість «Слуг народу» - «хороші люди» (у перекладі на румунську – oameni buni). Замість зеленої монобільшості – жовта. По той бік молдавського кордону розгортається фактично рімейк на прихід до влади українських «Слуг». Втім у Молдові й не приховували, що надихалися прикладом Володимира Зеленського та приходу до влади його партії.
Курс на монобільшість пропрезидентська партія Маї Санду «Дія та Солідарність» (PAS) взяла одразу. Здобувши переконливу перемогу на дострокових виборах, PAS отримала 63 мандати зі 101 і встановила повний контроль над парламентом.
Окрім «Дії та Солідарності» у новому молдавському парламенті також представлений 32 мандатами блок ПСРМ-ПКРМ - політичне формування соціалістів та комуністів, неформальними лідерами якого є два колишніх проросійських президенти Ігор Додон та Володимир Воронін, а також Партія «Шор», яка має у своїй фракції 6 депутатів.
Тому, основною відмінністю від українських реалій є саме склад опозиції, бо у молдовському парламенті вона представлена лише проросійськими силами. І це, звісно, радикалізує політичний діалог, підігріває настрої навколо улюблених маніпуляцій (як мовне питання), створює сприятливий ґрунт для підміни понять та роздування геополітки.
Три стратегії для опозиції
Під час запитань до Ігоря Гросу - кандидата на голову парламенту - соціалісти та комуністи не стримували себе в їдких коментарях, проте і сам Гросу відповідав доволі зверхньо та переходив на особистості. І це дуже добре демонструє, який градус дискусій буде надалі.
До слова, соціалісти й не голосували за Гросу - зі 101 депутата у голосуванні взяли участь лише 64. Маючи монобільшість у парламенті, депутати Санду зможуть протягувати будь-які рішення, але очевидно, що опозиція кине всі свої сили на політичні баталії та саботаж. Хоча й обіцяє конструктивну взаємодію.
Якщо під час голосування за кандидатуру Гросу, соціалісти з комуністами вдалися до саботажу, то «шорівці» продемонстрували неймовірну гнучкість. Ще до початку процедури, секретарка фракції Марина Таубер заявила, що фракція підтримуватиме кандидатуру Гросу. Крім того, під час призначення заступників голови парламенту, якими стали Міхай Папшой від PAS та Влад Батринча від ПСРМ-ПКРМ, у Партії «Шор» утрималися від пропозиції висунути своїх кандидатів.
Такі елементи «саботажу» несуть і певні ризики. А саме: чи не спокусяться депутати монобільшості в умовах одноосібного прийняття рішень, підміняти собою інституції, які обіцяли реформувати?
«Фабрика реформ»
«Парламент стане фабрикою реформ, законів та рішень», - сказав спіке Ігор Гросу відразу після свого обрання. Мимоволі й тут згадуються українські реалії, а саме «скажений принтер», яким охрестили партію «Слуга народу» колеги з опозиції, коли рішення приймалися із надто швидким завзяттям. У одному з інтерв’ю «Главкому» депутат Серджіу Литвиненко відмітив, що в PAS спостерігали, як розгорталися події навколо монобільшості Зеленського і беруть до уваги, що попри те, що швидких змін всі й хочуть, до них можуть виявитися готовими не всі. Гросу теж говорив про темпи: «Ми повинні розуміти, що швидкі зміни неможливі, якби нам хотілося».
Але, очевидно, що «фабрика» PAS почне не з реформ, а з кадрової чистки. Гросу під час своєї промови заявив, що країні необхідний «сильний генеральний прокурор та сильне керівництво».
Про відставку Генерального прокурора Олександра Стояногла говорила неодноразово і президентка Мая Санду. Після того, як лідерка Республіки в інтерв’ю сказала про початок «великої чистки», обережна риторика щодо того ж Стояногла в рядах PAS змінилася на агресивніші коментарі.
Однак наступним кроком буде призначення уряду, яке, вочевидь, має взяти відповідальність за дії «фабрики реформ». Основною кандидаткою на пост прем'єр-міністра залишається Наталія Гавріліца, яку до розпуску парламенту «Дія і Солідарність» вже двічі висувала на голову уряду. І якщо раніше депутатам пропрезидентської сили потрібно було шукати консенсус, то сьогодні вони можуть це зробити самі. І уже навіть немає сумнівів, що вони це зроблять незалежно, які ігри будуть розгортатися навколо.
Маріанна Присяжнюк, «Главком» (Молдова)
Коментарі — 0