Чому Австрія досі купує російський газ: The New York Times знайшла пояснення

За 17 місяців після того, як Москва розпочала повномасштабну війну в Україні, країни Європи з дивовижною швидкістю зробили крок до зменшення своєї тривалої залежності від дешевого російського газу.  При цьому сусідня з Україною Австрія і досі не зробила ніяких рішучих кроків, і на це є низка політичних та економічних причин. Про це пише The New York Times.

Німеччина, яка перед війною отримувала 55% своїх поставок з Росії, тепер імпортує нуль. Польща, Болгарія та Чехія призупинили або близькі до припинення постачання газу. А Італія зараз стабільно скорочує імпорт і обіцяє звільнитись російського природного газу до кінця цього року.

А от Австрія, яка отримувала майже 80% свого газу з Росії до вторгнення Росії в Україну, у травні все ще отримувала більше половини газу з Росії. А в березні, коли попит був вищий, показник сягав 74%. «Поки Росія продає газ, Австрія буде його купувати», – заявив цього місяця виконавчий директор австрійської енергетичної компанії OMV Group.

Купуватиме газ і надалі?

Водночас труднощі австрійського угряду у відмові від російського газу викликали ніщівну критику суспільства. Критики переконані, що газові платежі Австрії допомагають фінансувати військову машину Москви.

«Я не думаю, що вони роблять достатньо. «Уряд (Австрії – «Главком») є одним з найбільш дружніх до Росії», – сказала науковий співробітник Центру глобальної енергетичної політики Школи міжнародних і суспільних відносин Колумбійського університету Енн-Софі Корбо. 

Австрія, перша країна Західної Європи, яка підписала газовий контракт з Радянським Союзом у 1968 році, і десятиліттями сильно залежала від газу, що надходить із Росії.

Головною причиною, чому Європейський Союз не запровадив жодних офіційних санкцій проти імпорту російського газу, тих, які стосуються російської нафти та вугілля, є те, що Австрія та інші великі покупці стверджували, що вони їм потрібні. А деякі європейські країни залишаються покупцями російського зрідженого природного газу, який надходить кораблями, хоча загальний обсяг проданого газу є незначним, порівняно із тими обсягами, які раніше надходили на до Європи трубопроводами.

Минулого року канцлер Австрії Карл Нехаммер попереджав, що негайне відключення призведе до економічного краху та масового безробіття. Міністерка енергетики та член прогресивної Партії зелених у коаліційному уряді Австрії Леонора Гевеслер, заявила, що уряд залишається відданим ідеї припинення імпорту російського природного газу до 2027 року.

Але «непросто скасувати роки й десятиліття неправильної політики всього за кілька місяців або за рік. І як країна, що не має виходу до моря, Австрія, на відміну від Німеччини, Італії чи Греції, не може просто побудувати термінали для суден, які перевозитимуть скраплений газ», – додала Гевесслер.

Не тільки економіка і політика

The New York Times пише, що тут Австрія має ціле коло проблем. З одного боку Австрія залишається офіційно нейтральною до війни між Росією та Україною – принцип, записаний у її Конституції з 1955 року, коли остаточно було досягнуто переговорів з Радянським Союзом про припинення післявоєнної окупації. У результаті вона не є членом американсько-європейського військового альянсу Організації Північноатлантичного договору.

З іншого – рішуче засудила вторгнення в Україну, прийняла біженців і дозволила поставки зброї в Україну через її кордон. Але в той час, як російський енергетичний гігант «Газпром» раптово припинив постачання багатьом європейським країнам, Австрія продовжувала отримувати повний обсяг і отримала згоду Росії розраховуватися євро замість рублів.

Небажання Відня швидше переходити на інші джерела енергії викликало занепокоєння, що Австрія залишається надто тісно пов’язаною з інтересами Росії.

«Політична еліта в Австрії, на мою думку, є однією з найбільш симпатизуючих Росії», – сказав директор програми Євразії у Варшавському інституті Гжегож Кучинський. «Тому я думаю, що Відень спробує вплинути на менш конфронтаційну політику ЄС щодо Москви».

Кучинський згадав Карін Кнайссль, колишню міністерку закордонних справ, яка на своєму весіллі в 2018 році викликала сенсацію, танцюючи з Володимиром Путіним і прийнявши від нього сережки з сапфірами вартістю 50 тис. євро. У 2021 році вона увійшла до ради директорів російської державної нафтової компанії «Роснефть», але пішла під тиском в травні 2022 року. Вольфганг Шюссель, колишній канцлер, входив до правління найбільшої приватної корпорації Росії «Лукойл». Він подав у відставку через місяць після вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року.

Нинішня угода з «Газпромом», підписана у 2018 році, передбачає, що Австрія закуповуватиме шість мільярдів кубометрів газу на рік і залишається чинною – до 2040 року. Компанія також була фінансовою підтримкою нині неіснуючого газопроводу «Північний потік-2» між Росією та Німеччиною.

З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, австрійська енергетична компанія OMV витратила на російський газ близько $7,7 мільярдів. Виконавчий директор OMV Альфред Стерн заявив в нещодавньому інтерв’ю The Financial Times, що «ми продовжуватимемо отримувати ці обсяги від «Газпрому», доки вони будуть доступні».

Австрійський уряд володіє приблизно 30% OMV, а Об'єднаним Арабським Еміратам належить 25%. «OMV – приватна компанія, і вони намагаються заробити якомога більше грошей для своїх акціонерів», – сказав експерт із питань клімату та енергетики аналітичного центру Bruegel у Брюсселі Георг Захманн. «Було б в інтересах австрійського уряду та європейських політиків обмежити їх здатність вести бізнес». 

Чинний п’ятирічний контракт, який дозволяв «Газпрому» продовжувати транспортувати природний газ з Росії до Європи по трубопроводах, які пролягають через Україну, закінчується в кінці наступного року, і уряд у Києві дав зрозуміти, що не буде його продовжувати. 

За словами Енн-Софі Корбо, через українські трубопроводи транспортується близько 5% газу, що імпортується в Європейський Союз. Припинення їх використання залишить Турецький потік єдиною точкою входу газу в Європу, а отже дасть більше простору для можливого партнерства Туреччини та Росії.