Радіють і Європа, і «Талібан»: Асада скинуто! Але що далі?
Диктаторський режим Сирії, який панував в країні 50 років, нарешті впав. Повстанцям вдалося за тиждень захопити ключові міста, які раніше були підконтрольними режиму тепер вже колишнього президента країни Башара Асада. Сьогодні вони вже захопили столицю, друге за величиною місто Сирії Дамаск. Озброєні групи опозиції підійшли до столиці з трьох напрямків. Офіцери сирійської армії навіть не намагалися чинити найменший супротив: натомість просто посеред вулиць вони хутенько перевдягалися у цивільний одяг та розчинилися.
А де ж Асад?
Спершу перебування поваленого диктатора залишалось невідомим. The Wall Street Journal стверджувало, що дружина президента та троє їхніх дітей завбачливо перебралися до Росії, коли сам Асад ще лишався в Сирії. За даними ЗМІ, єгипетські та йорданські чиновники також закликали його залишити країну, але не здаватися, а сформувати уряд у вигнанні.
Агентство Reuters з посиланням на двох високопосадових офіцерів Сирії повідомляло, що Асад залишив Дамаск на приватному літаку у невідомому напрямку. У ЗМІ також з’являлася інформація, що Асад втік до Абу-Дабі, високопоставлений дипломат з ОАЕ не підтвердив і не спростував цього. Сирійський центр моніторингу за дотриманням прав людини, що базується у Великій Британії, також повідомив, що приватний літак, що вилетів з аеропорту Дамаска, ймовірно, перевозив Асада. За даними Reuters, літак з Асадом зник з радарів – ймовірно, його збили і диктатор загинув. В Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України спростовували цю версію і стверджували, що інформація про начебто авіакатастрофу літака з Асадом на борту – дезінформація, яку «держава-агресор Росія використовувала для прикриття своєї операції з порятунку сирійського вождя та обмеженого кола наближених до нього осіб». У ГУР зазначають, що втрата сигналу літака Асада з радарів ймовірно пов’язана із діями екіпажу, який виконував інструкції росіян та здійснював політ під їхнім управлінням. Урешті під вечір 8 грудня російські ЗМІ поінформували, що разом із сім’єю притулок у Москві отримав і Асад.
Особливої іронії надає ситуації той факт, що ще 10 років тому Асад обіцяв, що не повторить долю президента-втікача Януковича і не опиниться у Ростові. Мовляв, за будь-яких обставин нікуди не виїде зі своєї країни. Принаймні, такі слова Асада передав журналістам ексглава уряду РФ Сергій Степашин після зустрічі з Асадом. «Передайте Володимиру Володимировичу (Путіну), що я не Янукович, я нікуди не поїду», – наводив Степашин слова Асада.
Російське МЗС не могло не вставити свої п’ять копійок і підтримати свого сателіта якщо не зброєю, бо залишки своїх військ РФ почала швиденько пакувати з небезпечної Сирії (очевидно, їх перекинуть на українські фронти), то, принаймні, добрим словом. Так, у викривленій реальності російської пропаганди, після перемовин з низкою учасників збройного конфлікту у Сирії Асад виїхав із країни та погодився передати владу «мирним шляхом». Ба більше: за версією кремлівських дипломатів, Асад ухвалив це рішення «після переговорів з повстанцями».
Важлива деталь: прем'єр-міністр Сирії Мохаммед Газі Джалалі нікуди не втікав, запропонував співпрацю опозиції запевнив, що його уряд готовий їй «протягнути руку». «Я перебуваю в своєму домі, і я нікуди не пішов, і це через мою приналежність до цієї країни», — сказав Джалілі, не згадуючи місцезнаходження Асада.
Схоже, повстанці прийняли пропозицію. Агентство AFP з посиланням на лідера угруповання повстанців «Хайят Тахрір аль-Шам» Абу Мухаммада аль-Джулані повідомляє, що державні установи в Дамаску залишаться під контролем чинного прем'єра до офіційної передачі влади. Повстанці пообіцяли творити «нову Сирію» і заявили: «Ми перегортаємо сторінку темного минулого та відкриваємо новий горизонт для майбутнього».
Отже, повстанці захопили столицю та важливі міста Хомс, Хама та Сувейда. Фактично режим Асада скинуто. Однак ситуація у Сирії не така лінійна і абсолютно чорно-біла, як в Україні. Історично етнічний та релігійний склад Сирії дуже неоднорідний. Яке майбутнє у країни та чи зможе новий режим об’єднати таке неоднорідне суспільство, наразі важко спрогнозувати. Крім того, у ситуацію в Сирії вплелися інтереси зовнішніх гравців: окрім Росії у цьому списку Туреччина, Ізраїль, США, Іран та інші.
Радіють і Європа, і «Талібан»
Повалення режиму Асада у Сирії викликало дуже цікаву реакцію світу: чи не вперше свою радість висловлюють одночасно і високопосадовці європейських країн, і ісламістське угруповання «Талібан».
МЗС Франції привітало сирійський народ, а також закликало до припинення вогню, збереження державних інституцій та поваги до суверенітету Сирії.
Глава МЗС Туреччини Хакан Фідан заявив, що після повалення режиму Асада настав час для єдності Сирії. «Туреччина докладе зусиль для встановлення миру в Сирії, готова співпрацювати з новим керівництвом Сирії та відбудовувати країну... Сирійський народ змінить майбутнє своєї країни. Мільйони сирійців, яким довелося залишити свою країну, тепер можуть повернутися в свою країну», – сказав Хакан Фідан. Зауважимо, що впродовж останніх десятиліть саме в Туреччині знаходили порятунок основна частина сирійських біженців.
Міністр закордонних справ Іспанії Хосе Мануель Альбарес заявив, що «Мадрид підтримає таке вирішення конфлікту, яке забезпечить мир та стабільність у Сирії». Він наголосив, що майбутнє країни має визначати сам сирійський народ та висловив сподівання, що Сирії вдасться уникнути балканського сценарію: ситуації, коли різні регіони країни опиняться під контролем різних угруповань.
Уряд Німеччини відреагував на останні події в Сирії з притаманному йому стурбованністю. Міністерка закордонних справ Анналена Бербок заявила про мільйонів сирійців, які видихнули з полегшенням, та водночас підкреслила, що Сирія не повинна тепер потрапити до рук «інших радикалів – незалежно від того, в якому вони вбранні».
Свою реакцію на події оприлюднив і радикальний ісламістський рух «Талібан», який після виведення сил США 16 серпня 2021 року захопив під свій контроль всю територію Афганістану.
«Нехай взяття Дамаска та падіння тирана викличе благословення всіх мусульман та муджахиддинів (борців за віру) І особливо благословення сімей мучеників. Найщиріші вітання, слава Аллаху!», – сказано у дописі.
Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга зреагував на події в Сирії з українського ракурсу: «Асад пав. Так завжди було і буде з усіма диктаторами, які роблять ставку на Путіна. Він завжди зраджує тих, хто на нього покладається».
Що пишуть іноЗМІ
The Washington Post наводить дуже чітку і лаконічну хронологію подій.
Середа, 27 листопада: початок наступу повстанців
Озброєні опозиційні групи починають широкомасштабну атаку на райони, контрольовані урядовими силами на північному заході Сирії. Вони стверджують, що у той день отримали контроль над понад 15 селами на північному заході провінції Алеппо. Уряд та його союзники відповідають авіаударами та обстрілами, намагаючись зупинити просування повстанців.
Четвер, 28 листопада: наступ розширюється
Наступ розширюється до сільської місцевості провінції Ідліб на тлі повідомлень про відхід урядових військ.
П'ятниця, 29 листопада: вхід в Алеппо
Повстанці увійшли в Алеппо, найбільше місто Сирії, вперше після того, як їх звідти витіснили в 2016 році після виснажливої військової кампанії сирійських урядових сил за підтримки Росії та Ірану. Вони зустрічають невеликий опір.
Субота, 30 листопада: Алеппо повністю переходить під контроль повстанців
Повстанці заявили, що контролюють Алеппо, підняли прапор та зайняли міжнародний аеропорт. Збройні сили Сирії стверджували, що передислокували війська та техніку у рамках підготовки до контратаки. До вечора повстанці захопили щонайменше чотири міста в центральній провінції Хама.
Неділя, 1 грудня: урядові контратаки
Сирійська армія завдала контратаки військами та авіацією по Ідлібу та Алеппо. Міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі відвідав Дамаск, а також відрапортував Асаду, що Тегеран підтримає контрнаступ. Однак Асад вже бачив, що фактично не отримував допомоги від своїх союзників. Росія зайнята своєю війною в Україні, а Іран зазнав деградації своїх проксі в регіоні через регулярні авіаудари. Підтримувана Іраном ліванська «Хезболла», яка свого часу направила тисячі бойовиків для підтримки сил Асада, була ослаблена через тривалий конфлікт з Ізраїлем.
Понеділок, 2 грудня – середа, 4 грудня: бої поблизу Хами
Повстанці проснулися на південь і наблизилися до адміністративного центру Хами, міста Хама, – четвертого за величиною міста країни та ключового перехрестя в центральній Сирії, приблизно за 200 кілометрів на північ від Дамаска. Державні ЗМІ повідомляли про запеклі бої в провінції, і як державні ЗМІ, так і група спостерігачів у Великій Британії стверджували, що урядові сили за підтримки російських авіаударів відбили частину території. Туреччина закликала Асада до переговорів з опозицією .
Четвер, 5 грудня: захоплення Хами
Повстанці проникають у місто Хама. Десятки бійців радісно стріляли у повітря під час святкування на площі Ассі, місці масових антиурядових протестів у перші дні повстання 2011 року. Сирійська армія заявила, що передислокувала позиції за межами міста, аби захистити цивільне населення.
П'ятниця, 6 грудня: наступ на Хомс
Швидко просуваючись, повстанці захопили два міста поблизу Хомса, третього за величиною міста Сирії. Хомс розташований приблизно у 40 км на південь від Хами. Саме у Хомсі розташований один з двох державних нафтопереробних заводів Сирії. Його захоплення мало розірвати зв'язок між Дамаском, центром влади Асада, та прибережним регіоном, де він мав широку підтримку. Уряд спростував повідомлення про те, що його військові відступили з міста.
У цей час дипломати Саудівської Аравії, Єгипту, Туреччину, Ірану і Росії вели переговори щодо Сирії в столиці Катару Досі.
Субота, 7 грудня: Хомс пав, контроль Асада послаб
Сили опозиції захопили Хомс після того, як урядові війська залишили його. Повстанці казали, що вони оточили Дамаск і і почався «останній етап» їхнього наступу. Спеціальний посланник ООН у Сирії Гейр Педерсен вимагав термінових переговорів у Женеві для забезпечення «впорядкованого політичного переходу», оскільки сирійські державні ЗМІ заперечували, що Асад втік з країни.
Неділя, 8 грудня: Асада повалено
Сирійське державне телебачення транслювало відеозвернення групи чоловіків, у якому йдеться про те, що президента Башара Асада скинуто, а всіх ув’язнених звільнено. Російські офіційні особи та іранське державне телебачення заявили, що Асад покинув Сирію. Нині російські медіа стверджують, що диктатор перебуває у Москві.
This statue of the late Syrian president, Hafez Assad, the father of current leader Bashar Assad, was torn down in the city of Hama after rebels took control. pic.twitter.com/iX4JiV5kCN
— DW News (@dwnews) December 7, 2024
По країні почався «асадопад» –
повстанці зносять усі пам’ятники Башару Асаду
та його батьку, який теж був президентом Сирії
Блискавичний крах режиму Башара аль-Асада в Сирії викриває крихкість навіть найжорстокішої диктатури, але він також створює вакуум безпеки, який несе великі ризики, підкреслює британський мовник Sky News.
«Після того, як повстанська ейфорія на вулицях вщухне, багато чого залежатиме від потужного угруповання «Хайят Тахрір аль-Шам». Пов'язане з Аль-Каїдою, це сунітське ісламістське бойове угрупування розглядається як терористична організація багатьма західними державами. Але рух намагався дистанціюватися від свого екстремістського коріння. Тепер перед його лідером Абу Мохаммедом аль-Джолані стоїть надзвичайне завдання: об'єднати країну, яка вже понад 13 років розділена громадянською війною», – наголошується у матеріалі.
Індійська англомовна щоденна бізнес-газета The Economic Times пише, що «Хайят Тахрір аль-Шам» може виявитися краще впоратися з управлінням специфічним етнічним складом Сирії, ніж Асад, якщо ніхто цьому не стоятиме на заваді. «Асад може розтанути у вигнанні на розкішних московських дачах, а його пустопорожня автократія може швидко розвалитися. Росія може зализати свої геополітичні рани і зосередитися на кривавій катастрофі, якою є її вторгнення в Україну. Іран може взяти паузу для роздумів і замість цього підготуватися до можливого цунамі агресії, яке може прийти з інавгурацією Трампа», – пише видання.
Втім, чимало експертів залишаються скептичним щодо здатності «Хайят Тахрір аль-Шам» бути лідером. Спочатку пов’язана з Аль-Каїдою організація спробувала зробити ребрендинг і презентувати себе як націоналістичний рух. «Проте зберігаються занепокоєння щодо її довгострокових намірів, з побоюваннями авторитарного ісламістського правління під її керівництвом. Під час перехідного періоду також є ризик загострення внутрішніх розбіжностей серед повстанських фракцій, які контролюють різні регіони роздробленої країни. Без єдиного бачення управління Сирія стикається з можливістю подальшого конфлікту», – пише видання.
Нині «Хайят Тахрір аш-Шамс» переконує розрізнені і панічно налаштовані етнічні групи Сирії у тому, що нове керівництво сприйматиме їх усіх як єдине ціле.
Сирія завжди була центральною частиною регіону: вона поєднувала іракську нафту з Середземномор'ям (трубопроводами, прокладеними через територію Сирію, іракська нафта поступає в порти Червоного і Середземного морів, а звідти і на зовнішні ринки – «Главком»), шиїтів Іраку та Ірану з Ліваном, а східного члена НАТО – Туреччину – з Йорданією. Протягом десятиліть Сирія перебувала у лещатах жорстокої диктатури: спершу Хафез аль-Асада, а потім його сина Башара Асада.
«Останні чотири десятиліття були надзвичайно кривавими для Сирії: масове вбивство 20 тисяч людей у 1982 році в Хамі, або облога і голод 2012 року в Хомсі, або отруєння зарином дітей у підвалах в Гуті, що поблизу Дамаска, в 2013 році. Потім був ІДІЛ з 2014 по 2017 рік. Здавалося, невідомо, що ще може статися у Сирії, аж поки цей тиждень не приніс їй звільнення – поки що невідомою ціною і з великими застереженнями», – пише CNN.
У матеріалі йдеться, що доля Башара Асада насправді вирішувалася не в Сирії, а в південному Бейруті і Донецьку: «Без милиць російської авіації та іранської маріонетки «Хезболли», він впав, коли його штовхнули. Жорстока, але ефективна двомісячна війна Ізраїлю проти «Хезболли», ймовірно, частково вирішила долю Асада – так само, як і російське вторгнення в Україну 34 місяці тому. Війна на виснаження зробила Росію нездатною допомогти Асаду, як зазначив у суботу навіть новообраний президент США Дональд Трамп».
Видання наводить коментар міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова, який фактично визнав безсилля РФ: «Який прогноз? Я не можу вгадати. Ми не займаємося тим, щоб гадати». «Це не слова непохитного і дієздатного гаранта, а радше слова представника регіональної держави, яка бачить, як її дзиґа падає на підлогу», – робить висновок CNN.
У матеріалі йдеться, що Близький Схід трясе, тому що ідеї, які сприймалися як даність, такі як всепроникна сила Ірану і надійність Росії як союзника, руйнуються. «Коли авторитетні регіональні держави раптом виявляються нездатними діяти, часто виникає момент значного ризику. Але саме цим моментом скористалася Туреччина, член НАТО, який найбільше постраждав від сирійських потрясінь. Анкарі довелося грати в довгу гру щодо Сирії і прийняти понад три мільйони її біженців з 2012 року. Їй довелося спостерігати, як курдські бойовики – Сирійські демократичні сили (СДС), яких США тренували, оснащували і допомагали боротися з ІДІЛ, – розбудовують опорні пункти вздовж її кордону. З точки зору Анкари, сирійська проблема ніколи не зникала, і одного дня їй доведеться змінити тривалий безлад на свою користь».
Ще один аспект повалення режиму Асада, яке, безумовно, відгукується українцям, – це звільнення політв’язнів. «Коли озброєні повстанці захопили міста по всій країні, вони відкрили в’язниці, в яких, за оцінками правозахисників, перебували щонайменше 100 тис. людей, які вважалися зниклими безвісти або викраденими спецслужбами Асада з 2011 року», – пише британська газета The Guardian.
У матеріалі журналісти наводять слова сирійської правозахисниці у вигнанні Ранім Баденджкі, яка сказала, що плакала від радості після новин про відхід Асада, оскільки «все це занадто добре, щоб бути правдою».
«Я думаю про всіх, кого ми втратили за останні роки, вбили за протести чи дописи в соціальних мережах. Я думаю про людей, замучених до смерті за те, що вони надавали ліки чи допомогу нужденним. Я думаю про свого дідуся, якого катував Хафез аль-Асад (попередній президент Сирії, батько диктатора Башара Асада – «Главком»)», – сказала вона.
Моаяд Хокан, сирійський аналітик, який живе у вигнанні, назвав події останнього тижня «неймовірними»: «Всього кілька місяців тому ми всі працювали з думкою про те, що цей день ніколи не настане. Щоразу, коли я говорю собі слова, що режим Асада впав, я все ще не можу в це повірити».
Наталія Сокирчук, «Главком»
Коментарі — 0
