Проросійська «Грузинська мрія» олігарха Бідзіни Іванішвілі робить усе можливе, аби не втратити владу
У суботу, 26 жовтня, у Грузії відбуваються парламентські вибори. Багато хто називає їх доленосними. Головна інтрига – чи утримає владу правляча проросійська партія «Грузинська мрія» разом із союзниками? Адже у опозиції попри роз’єднаність і чвари є гарний шанс нарешті змінити курс країни. За песимістичними оцінками, у разі збереження влади «Мрії», нинішні вибори можуть стати останніми демократичними у Грузії.
У середу, 23 жовтня «Грузинська мрія» провела чи не найбільшу акцію за всю виборчу кампанію. І як вже звично для проросійської партії влади у посткомуністичній країні, ключовим атрибутом акції стали сотні автобусів. Ними з усієї країни звозили бюджетників. За три дні до цього свою акцію провели опозиційні партії.
Головні суперники
З 2017 року в країні діє повністю пропорційна виборча модель з бар’єром у 5%. У парламенті 150 депутатських місць. Для більшості необхідно отримати 76 мандатів. На участь у нинішніх виборах були зареєстровані 27 партій. З них можна виділи п’ять основних гравців.
З 2012 року утримує більшість у парламенті і, відповідно, владу. Лідером партії є грузинський олігарх Бідзіна Іванішвілі, у 2012-2013 роках прем’єрміністр країни. До останнього часу не обіймав високих посад, є таким собі сірим кардиналом у політиці.
Нині Іванішвілі – перший номер виборчого списку, і ми точно побачимо його у парламенті нового скликання, хоча раніше Іванішвілі робив заяви, що більше не балотуватиметься. Главою партії влади є колишній прем’єр, ексміністр оборони, ексміністр поліції і громадського порядку Іраклій Гарібашвілі. На виборах партія іде спільно із «Силою народу», яку очолює колишній омбудсмен Созар Субарі, якого включено до виборчого списку «мрійників».
Головна опозиційна сила, яка утворилася після внутрішнього розколу «Єдиного національного руху» у 2017 році. Цю партію асоціюють з Михайлом Саакашвілі, який заснував її у 2001 році і тривалий час очолював. Нині коаліцію з трьох партій очолюють Гіоргі Церетелі (депутат парламенту Грузії шістьох скликань, президент Парламентської асамблеї ОБСЄ 2017 – 2020 рр..), Гіоргі Вашадзе (міністр юстиції Грузії за президентства Саакашвілі, нині лідер «Стратегії Агмашенебелі») і Тіна Бокучава (лідерка «Єдиного національного руху», депутатка парламенту Грузії трьох скликань).
Частина політиків, які вийшли з «Єдиного національного руху», утворили ще одну коаліцію, яка виступає проти правління «Грузинської мрії». Серед яскравих лідерів цієї коаліції ексгендиректор суспільного мовника, телекомпанії «Руставі 2» Ніколоз Гварамія, якого у травні 2022 року було засуджено до трьох років тюрми і штрафу у 50 тис. ларі за завдання збитків телеканалу «Руставі 2» через незаконне придбання дорогого автомобіля.
Справа викликала значний суспільний резонанс не тільки у Грузії, а й закордоном. Правозахисники назвали суд над ним політичним переслідуванням. У червні 2023 року його помилувала президентка.
В Україні Гварамія відомий своєю екстравагантною заявою у прямому телеефірі про те, що «готовий мочитися у вино та боржомі, які постачають до Росії». Таким чином він у 2019 році засудив відновлений експорт грузинської продукції до Росії. Гварамія є одним із найбільш жорстких критиків Путіна у Грузії, нині балотується вперше.
Іншими лідерами коаліції є Ніканор Мелія, колишній керівник «Єдиного національного руху», колишній депутат парламенту країни, Зураб Джапарідзе (депутат двох скликань парламенту), Елене Хоштарія (З 2007 до 2012 роки – перший заступник міністра євроатлантичної інтеграції Грузії. Кандидат на виборах міського голови Тбілісі 2017 року) і чинна депутатка парламенту Хатуна Самнідзе від «Єдиного національного руху».
Лідерами коаліції є бізнесмен Мамука Хазарадзе, засновник TBC Bank, найбільшого банку Грузії. Після того, як спільно з іншим бізнесменом Бадрі Джапарідзе у 2019 році вони створили партію «Лело для Грузії», проти них було порушено кримінальну справу з обвинуваченням у відмиванні коштів, яке нібито відбулося ще у 2008 році. Freedom House у своєму звіті 2020 року назвала цю справу політичним переслідуванням.
Окрім того коаліцію очолюють адвоката, експертка з міжнародного права Анна Долідзе. Вона є колишньою членкинею Вищої ради правосуддя, ексміністеркою оборони, також працювала парламентським секретарем президента Грузії. Анна Долідзе була лідером громадського руху покарати вбивць працівника «Об’єднаного грузинського банку» Сандро Ґірґвліані, що сталося у 2006 році, однієї з найгучніших справ у історії незалежної Грузії.
За скоєння злочину були засуджені чотири співробітники Департаменту конституційної безпеки (колишнього міністерства держбезпеки). Але врешті у 2018 році Міський суд Тбілісі у рамках цієї ж справи засудив ще й екс-президента Михайла Саакашвілі до трьох років позбавлення волі – за звинуваченням у зловживанні службовими повноваженнями.
Серед лідерів проєкту – Александр Елісашвілі, колишній журналіст. Працював на «Радіо Свобода», «ТВ Кавказ», також телеканалах «Маестро» і «9 канал».
А також Леван Цуцкірідзе, який закінчив школу передових міжнародних досліджень (SAIS) Університету Джона Хопкінса. Його наукові та професійні інтереси стосуються сфери міжнародних відносин, а також питань національної безпеки, політичних інститутів та демократичного розвитку. Громадський активіст, активний учасник акцій, зокрема, проти впровадження закону про іноагентів.
Лідер – Гіоргі Гахарія, колишній прем’єрміністр, ексклава МВС, колишній віцепрем’єр і колишній міністр економіки і сталого розвитку. У 2021 році балотувався на посаду міського голови Тбілісі, проте програв вибори.
Чому ці вибори вирішальні, або «Найщасливіший день» Іванішвілі
Нинішні вибори можуть стати останніми вільними, бо в майбутньому голосування перетворяться на формальність, як у Білорусі, чи Росії. Це коли опозиція якщо і є, то кишенькова, реальні політичні опоненти сидять у тюрмі, а будь-яка альтернативна точка зору переслідується. І це не страшилки опонентів нинішньої влади. Про це свідчать прямі обіцянки найвпливовішого політика країни Бідзіни Іванішвілі. Як повідомляє «Ехо Кавказа», він має намір заборонити головну опозиційну силу «Єдиний національний рух». «Як тільки ця сила («Єдиний національний рух» посунеться, у «Грузинської мрії» з’явиться багато опонентів, і я чекаю на цей день. Це буде найщасливіший день, коли у народу буде можливість обирати між хорошим і кращим», – сказав він. Окрім того, Іванішвілі погрожує тюремним ув’язненням колишньому прем’єру Гіоргі Гахарія. Раніше про намір заборонити усі провідні опозиційні партії заявив чинний прем’єр Іраклій Кобахідзе. При цьому ця заборона, як переконує очільник уряду, не завадить євроінтеграції. Однак ці заяви розходяться з позицією самого Євросоюзу.
Об’єднана Європа заявляє про те, що Грузія стрімко віддаляється від демократії. І якщо цей рух не зміниться, ЄС погрожує санкціями проти офіційного Тбілісі. Між тим, США уже запровадили санкції проти понад 60 громадян Грузії, у тому числі двох членів уряду, які, на думку Вашингтона, причетні до «підриву» демократії та прав людини…».
У травні грузинський парламент, попри багатотисячні акції протесту, ухвалив закон про іноагентів, редакція якого дуже схожа на російську. Поліція жорстко поводилася із протестувальниками. А вже у вересні цього року парламент Грузії заборонив «пропаганду ЛГБТ», знову ж копіюючи рішення, якими Кремль закручує гайки у Росії. Через день у Тбілісі сталося гучне убивство ножем найвідомішої у країні транс гендерної жінки, 37-річної Кесарії Абрамідзе.
Нинішню ж виборчу кампанію «Грузинська мрія» побудувала на маніпуляціях і страху. По країні було розвішано банери з фотографіями зруйнованих росіянами українських міст у порівнянні з незруйнованими грузинськими. Мовляв, не хочете війни і конфронтації з Росією, голосуйте за нас. Інакше – нова війна і нові руйнування. А щоби бути переконливішими, влада дискредитує грузинських добровольців, які воюють за Україну. Один із добровольців, який виконує завдання на Курщині заявив, що у разі, якщо при владі залишиться «Грузинська мрія», в країні розпочнеться революція. «Це буде революція. І демократична спільнота повинна підтримати цю революцію… Ніхто не віддасть Грузію Кремлю», – заявив військовий Ладо Гамсахурдія. Наскільки виявиться дієвою ця технологія залякування, покажуть результати виборів.
Три телеканали, а саме «Формула», «Мтаварі архі» і «TV Пірвелі» відмовилися «крутити» передвиборчій ролик «Грузинської мрії» із зображенням зруйнованих українських міст, за що були покарані штрафом. Центрвиборчком країни заявила, що кадри зі зруйнованими українськими містами в агітації «Грузинської мрії» не порушують закон.
Той факт, що грузини справді бояться війни з Росією – очевидний, інакше би влада не грала на почуттях людей. І чим ближче до виборів, тим ця риторика агресивніша. В інтерв’ю провладному телеканалу Imedi TV Іванішвілі заявив, що Грузії якийсь із високих західних посадовців пропонував воювати проти Росії. «Вас три-чотири мільйони, за три дні вас усіх не переб’ють. Ви можете створити партизанський рух, піти до лісу, а ми вам допоможемо», – процитував Іванішвілі неназваного чиновника, хоча жодних доказів того, що це не вигадка, не навів.
Ще одна «фішка» чинної влади – ідея повернення раніше окупованих земель, насамперед Південної Осетії. І перший крок – «знайти в собі сили» вибачитися за війну 2008 року, яку розв’язав Саакашвілі і його «Національний рух», яка «огорнула у полум'ї вогню осетинських сестер та братів». Мовляв, та війна не була волею ані грузинського, ані осетинського народу. Тобто за логікою чинної влади, у восьмиденній війні 2008 року винен колишній президент Саакашвілі, а не Росія, яка у підсумку окупувала частину грузинської території. Попри це Іванішвілі пропонує дотриматися «коректної позиції щодо Росії». Що він під цим мав на увазі, не уточнив.
Між тим опозиція розділена на декілька блоків, що ідуть на вибори окремо один від одного. І це один із способів разом розгромити Іванішвілі і його проросійську силу. У кожній з опозиційних політичних сил є рейтингові політики. У всіх ключових учасників, які мають шанси потрапити до парламенту, проєвропейська риторика.
«Єдиний національний рух» в разі приходи до влади добиватиметься звільнення із в’язниці Саакашвілі. Політики, які вийшли із середовища «Єдиного національного руху» не виключають можливості об’єднання у коаліцію. Але відкрито це поки що не обговорюють, бо для більшості задача №1 – спочатку потрапити до парламенту.
Що кажуть соцопитування
Електоральні дослідження, проведені у вересні і жовтні віддають перемогу «Грузинській мрії». Однак її підтримка з часів 2020 року впала. Якщо чотири роки тому партія влади отримала майже 47% голосів виборців, то незалежні опитування під час нинішніх виборів прогнозують партії влади 32-34%. «Єдиний національний рух» на минулих виборах отримав 30,6%. Нині блоку «Єдність – Національний рух», куди входить і партія Саакашвілі, соціологи прогнозують друге місце з результатом 14-18%. Приблизно такі самі показники соціологи прогнозують «Коаліції за зміни». А от блоку «За Грузію» дають 10-11%. Далі має фінішувати «Сильна Грузія» з показником 8-10%. Проста арифметика показує: опозиційні партії разом мають гарний шанс випередити партію влади. Та чи справдяться оцінки соціологів – питання. Особливо якщо згадати опитування перед нещодавніми виборами у Молдові, коли окремі проросійські кандидати отримали набагато більше голосів, ніж їм прогнозували.
Михайло Глуховський, «Главком»
Коментарі — 0