Скільки ще колаборантів сидить у мерських кріслах, парламенті та Офісі президента?

На днях мер Полтави Мамай наговорив купу ватної маячні про «братовбивчу війну», Полтавську битву і те, що на Донбасі наша армія захищає не Україну, а США.

Дико це чути від мера Полтави, бо це місто з цілком проукраїнською більшістю, не кажучи вже про Полтавську область – серце історичної Гетьманщини. В Полтаві ще у 1970-х місцеві патріоти тролили комуністів і вивішували жовто-блакитні прапори на держустановах, про що можна почитати у розсекречених звітах КГБ. У Полтаві точно нема загрози сепаратизму, а заяви Мамая – скоріше політична аномалія від окремо взятого ватного фріка. Який, на жаль, все ж зміг якось опинитися у кріслі мера. Але це привід для більшої розмови.

Скільки таких мамаїв сидить у мерських кріслах? Скільки у парламенті, поліції, прокуратурі, спецслужбах, судах, офісі президента? Особливо не ховаючись, до речі. Скільки відвертих ворогів держави і колаборантів отруюють все навколо і лише чекають, коли прийде окупант? Ми все це бачили 2014 року в Криму і на Донбасі. Коли на бік ворога переходити цілі обласні управління МВС і СБУ, а деякі мери наввипередки зустрічали ворожу армію з короваями.

Ворог біля воріт. Вже восьмий рік. Але до серйозної чистки ворожої агентури у тилу так жодного разу навіть на рівні розмов справа не доходила. Навіть закон про колабораціонізм так і не ухвалено.