Люстрація Зеленського: чи варто чекати на справжнє очищення влади

Президент України Володимир Зеленський запропонував поширити дію закону «Про очищення влади» на президента, всіх депутатів, міністрів, секретаря Ради національної безпеки та оборони, а також інших високопосадовців, які обіймали посади з 23 лютого 2014 року до 19 травня 2019 року. Відповідний законопроект був зареєстрований у Верховній Раді у четвер, 11 липня. Згідно з текстом документу, люстрація поширюється на осіб, які не були звільнені в цей період з відповідної посади за власним бажанням.

Та втім, у Верховній Раді вже відбулося останнє пленарне засідання. Тож для розгляду законопроекту, який хоч і був визначений як невідкладний, жодних змін до порядку денного не вносилося. Відповідно, Верховна Рада його не розглядатиме, а відтак, він не буде проголосований у першому читанні і перереєстрований у наступному парламенті. Тобто в наступному скликанні парламенту такий законопроект треба буде реєструвати наново.

З огляду на це, слід розуміти, що ця ініціатива не має законодавчого майбутнього. Вона має майбутнє хіба що в інформаційній площині, як піар-хід. І орієнтований він, перш за все, на консолідацію електорату. Зважаючи на те, що цей електорат можна визначити як протестний і до Порошенка, і до політичних еліт (про це йшлося протягом президентської кампанії), зараз такий законопроект – це спроба його мобілізувати вдруге. Плюс ця заява президента фактично перебиває ухвалення парламентом Виборчого кодексу, який міг би заповнити весь інформаційний простір.

Якщо ми говоримо про сам законопроект, то, власне, саме питання люстрації зараз є надзвичайно гострим через те, що питання конституційності цієї законодавчої ініціативи вже тривалий час знаходиться на розгляді у Конституційному суді. Венеціанська комісія щодо проекту закону, який у 2014 році проголосували у парламенті, свого часу висловлювала низку зауважень. Основні з них стосувалися того, що люстрація є автоматичною і означає, що не треба встановлювати вину посадовця чи наявність у нього будь-яких порушень, а також те, що вона стосується надто широкого кола осіб.

Тож поки рішення КСУ з приводу люстрації ще немає, говорити про його невідповідність Основному закону, звісно, зарано. Але ці проблеми (із вже ухваленим депутатами законом про люстрацію) повністю повторюються у законопроекті, який зареєстрував президент. Ба більше, цей законопроект передбачає люстрацію для так званих виборних посад, а саме президента, голови Верховної Ради, першого заступника і заступника голови Верховної Ради, кандидатів у народні депутати, кандидатів у депутати обласних, районних, міських рад... Люстрація виборних осіб - це, по-перше, ще складніше питання, ніж люстрація просто посадових осіб. А, по-друге, щоб встановити такі вимоги, необхідно попередньо внести ще і відповідні зміни до Конституції (законопроект президента цього не передбачає). З точки зору сприйняття цього ходу президента, можуть бути неоднозначні наслідки. Наприклад, суспільство може замислитися, наскільки правильною була попередня автоматична люстрація. Або ж почнеться обговорення, чи не варто вважати цей законопроект нівелюванням цінності процесу люстрації…

Та найцікавіше, що за цим законопроектом під люстрацію фактично підпадають і соратники Зеленського на кшталт екс-міністрів часів Порошенка Олександра Данилюка й Айвараса Абромавичуса. Їх, як відомо, президент вже призначив на нові посади. Попри те, що у команді президента обіцяють їх звільнити відповідно до закону, який, як було сказано вище, ще треба якимось чином прийняти, насправді такого звільнення може і не статися. Адже ніщо не заважає Зеленському вдатися до методів Порошенка, який своїми діями вже виводив деяких своїх призначенців з-під дії закону про люстрацію.