Як мене вербував російський шпигун

Все життя я чомусь справляю на шахраїв враження людини, яку легко надурити – вимантулити гроші (класичне шахрайство) чи примусити працювати на себе – обов’язково безкоштовно, «за ідею» (політичне шахрайство). У мене було багато смішних історій, із цим пов’язаних. Одна з найкумедніших – про те, як мене намагався завербувати російський шпигун.

Я була тоді прес-секретарем УНА-УНСО – значить, скоріше за все, це було десь в середині або в кінці 2006-го року.

Де і як ми з ним познайомились, не відклалося в пам'яті, бо коли знайомилась, не знала, з ким. Історію цю пам’ятаю з того моменту, як він призначив мені зустріч у кав'ярні для якоїсь важливої розмови. І я туди прийшла, і страхував мене Вольф. Якби щось мені не сподобалось – я мала поставити на стіл сумку і почати в ній копирсатися, це сигнал для Вольфа підійти.

Росіянину було на вигляд близько 30 років, досить привабливий, але «непомітний», як їм і належить. Казав, що у Москві є впливові люди, які зацікавлені у діяльності УНА-УНСО і хочуть допомогти, а для цього їм потрібна інформація про все, що відбувається всередині організації. Начебто вони прислали його познайомитися з кимось із унсовців, і він вибрав мене. Пропонував мені стати «сполучною ланкою». Казав, що це буде взаємовигідне співробітництво і прояв патріотизму з мого боку. Я спитала, де ці люди – у російських, так би мовити, силових структурах? Він заперечувати не став. Ще, пам'ятаю, прізвище Рогозіна називав – якось із ним це начебто було пов'язано.

А ось тепер – найцікавіше. Хочете знати, що російський шпигун запропонував мені за зраду Батьківщини? Хочете знати, скільки така зрада, на їхню думку, коштує?

Думаєте, це були якісь пристойні гроші, чи якась посада? Ні, все було крутіше: він просто запропонував, що його колеги будуть писати за мене журналістські статті! Тобто, сказав він, тобі доведеться за ті самі гроші набагато менше працювати. Кажеш тему – отримуєш готову статтю. Отак вони нас «поважають».

Далі я підняла сумку на стіл – не тому, що чогось злякалась, а просто тому, що поставилась до всієї ситуації досить легковажно і захотіла подивитися шоу. Підійшов Вольф, я представила його як колегу з УНСО, Вольф представився Андрієм Новіковим, персонажем свого улюбленого роману Звягінцева – щоб подивитися на реакцію шпигуна. (В уявленні Вольфа всі люди з певних кіл виховані на тих самих книгах і з ними можна спілкуватися такими ось «паролями»).

Реакція шпигуна була приголомшливою – думаю, не на ім'я, а на саму появу Вольфа. Він миттєво встав, заквапився і за кілька секунд буквально розчинився у повітрі. Хлопці Вольфа відпасли його до самого вокзалу, розповідали, що уходив якісно, як профі. Вже на вокзалі Локі (Михайло Жизневський) затупив – здається, задивився на гарну дівчину – і упустив його. Через якийсь (досить значний) час шпигун з'явився в Києві знову, й удавав, що ми з ним не знайомі.