Вибори у Туреччині. Не поспішайте робити висновки

Сюрпризів і чудес у другому турі президентських виборів в Туреччині не сталось. Посаду президента республіки зберіг Реджеп Ердоган.

Українські коментатори переважно говорять, що для України це означає стабільність зовнішньополітичного курсу.

Ось тут я би не поспішав.

Стабільність в Туреччині взагалі поняття відносне. Надто темпераментна політика і політики в цій країні. Надто складний, конфліктний і вибухонебезпечний регіон, в якому Турецька Республіка реалізує свою зовнішню політику. Надто суперечливі тренди у міжнародному становищі Туреччини. Достатньо згадати, що зовнішня політика Туреччини породила одне з найемоційніших питань президентської виборчої кампанії – міграція.

Вибори дуже чітко продемонстрували, що внутрішньополітичній фундамент для стабільної зовнішньої політики Туреччини надто хиткий. Країна розділена фактично порівну між тими, хто підтримує президента, і тими, хто так само щиро прагне зміни на політичному олімпі. Усі роки правління Реджеп Ердоган блискуче справлявся з завданням розширення ядерного електорату за рахунок різних нішевих груп. Але ніколи надто не старався робити з ворогів друзів.

Тепер же Ердоган не може назвати своїми найбільші і найуспішніші турецькі провінції ні на Сході, ні на Заході, ні на Півдні своєї держави. Ці провінції так чи інакше пов'язані з різними складними векторами зовнішньої політики Туреччини – Сирія, курдське питання, низка конфліктних питань з Грецією, напружені відносини з ЄС та США, складні і суперечливі відносини з Росією.

Усе це можна об'єднати під загальною фразою – Туреччина намагається бути собою. Але це не більше, ніж кліше. Туреччина радше намагається бути одночасно усім – і в НАТО, і російську зброю купувати, і підтримувати територіальну цілісність України, і розширювати співробітництво з Росією. Це може бути дуже довгий список протиріч, де українсько-російське протистояння не найгарячіша для Туреччини сфера.

Намагання шукати прагматичну складову у відносинах з усіма найважливішими партнерами та сусідами призводить до виникнення час від часу чи постійних непорозумінь по черзі з усіма.

Необхідність залучення ресурсів на таку динамічну зовнішню політику робить Туреччину дуже гнучкою. Але нехтування ціннісною складовою зовнішньої політики робить Туреччину щоразу менш передбачуваним міжнародним гравцем та партнером. Все це ставатиме щоразу більш помітно. Конфлікти і кризи в зовнішній політиці Туреччини ставатимуть частішими.

Але це згодом.

Сьогодні ж можемо привітати Туреччину з виборами, які хоч і будуть критикуватися з точки зору рівності учасників, без сумнівів, відображають волевиявлення громадян. Туреччину найближчі роки очолюватиме суперваговик і один з найдосвідченіших світових політичних лідерів.