Грузія нарешті будує з Україною рівноправні відносини

Володимир Гройсман відбув із дводенним офіційним візитом до Грузії. Там насичена програма, є ряд питань, що становлять спільний інтерес.

Зокрема, Грузія, яка зуміла вчасно й ефективно інтегруватися в глобальний проект «Нового Шовкового шляху», стала реальним лобістом для України в цій по-справжньому євразійській, а не русо-азійській, як усе, що пропонують із Кремля, ідеї.

Результати роботи Гройсмана в цьому напрямку будемо оцінювати в міру проходження кожного окремого етапу. Зараз йому треба віддати належне вже за те, що він, замість купи слів та порожніх заяв, які звучали колись від тодішнього міністра економіки Абромавічуса (що, забули про такого? – а був же ще один аналог нинішнього Саакашвілі) та й явно неефективних дій від екс-прем’єра Яценюка, зумів перейти до реальних справ.

Шкода, що ми втратили ще при Яценюку шанс стати співзасновниками відповідної фінансово-інвестиційної структури, яка на практиці розвиває проект. Але добре, що встигли в цей поїзд і його колія тепер не омине Україну, як уже почали планувати наші конкуренти.

Але я тут ще хочу про одну деталь згадати. Нинішнє керівництво Грузії, яке так безбожно шельмує «грузинський Янукович» – маю на увазі Саакашвілі (до речі, не так уже й багато відмінностей), привело країну до безвізу, успішно просувається в бік НАТО та поглиблює євроінтеграцію.

Усі ці напрями екс-очільник Грузії «успішно» провалив – як і Ющенко їздив світами, збирав нагороди й подяки і майже нічого не робив.

Але саме теперішня грузинська влада вибудовує партнерські відносини з Україною на паритетній основі. Бо при Саакашвілі потік любові був односторонній – ми для Грузії робили все: і лобізм у Європі, й політичну підтримку, й збройні поставки. Навіть спину Саакашвілі від російського вторгнення прикрила не нахвалювана ним грузинська армія, яка покидала зброю й драпала аж за Тбілісі, а чотири президенти, включно з нашим Ющенком.

Отака якась однобока любов склалася. І щойно зараз, коли Саакашвілі, натворивши справ у себе вдома, втік до нас «ощасливлювати» іншу країну, дружба почала перетворюватися на рівноправну.