Штучне запліднення після смерті військового? Що пропонує законодавець і чи цього достатньо?

Наприкінці січня мережу сколихнуло питання щодо заборони використання репродуктивних клітин осіб, які загинули або визнані померлими. Зокрема, мова йде про військовослужбовців, дружин яких фактично позбавляють права народити від коханого чоловіка.

Мова йде про Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення права військовослужбовців та інших осіб на біологічне батьківство (материнство)», який набере чинності 23 березня 2024 року. Вказаним законом передбачено, що у разі загибелі або визнання померлою в установленому порядку особи, репродуктивні клітини якої зберігаються, їх зберігання припиняється з подальшою утилізацією.

Ми розуміємо, що це повʼязано з фінансовими аспектами цього питання, але жодних альтернатив закон не пропонує.

Фактично, щоб уникнути такої історії, то одним з варіантів є використати репродуктивні клітини до моменту, коли закон набере законної сили. Клініки до цього моменту не мають правових підстав для відмови. Однак, як показує практика, відмови вже отримуються дружинами.

Є ще один варіант, це застосування принципу дії закону в часі. Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Це означає, що за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до події, факту застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто закон від 22 листопада 2023 року не може поширюватися на правовідносини, які виникнуть до моменту набрання ним законної сили. І закон не може врегульовувати відносини, які виникли до набрання ним законної сили.

Однак, в обох випадках проблема одна – в разі відмови клініки, захищати свої права доведеться в судовому порядку. Це час, який буде грати не на користь дружини загиблого військового. Процесуальним законодавством передбачена можливість забезпечення позову, теоретично її можна використати для захисту репродуктивних клітин від знищення, однак спрогнозувати, які рішення за вказаним питанням буде приймати суд важко.

Бо якщо репродуктивні клітини будуть знищені, то бажаного результату – народження дитини досягти не вдасться, а різні компенсаційні механізми не зможуть відновити порушене право.

Натомість, 29 січня 2024 року було зареєстровано законопроєкти №10437 та №10438. Вони пропонують надати право розпорядження репродуктивними клітинами спадкоємцем (спадкоємцями) такої особи (законопроєкт №10437) та близьких родичів відповідної загиблої/померлої особи (законопроєкт №10438).

Ці законопроекти є кращим варіантом розвитку подій, ніж просто знищення репродуктивних клітин. Однак, є питання до кола осіб, які матимуть право розпоряджатися. Спадкоємці чи близькі родичі – це не тільки про дружину, а як мінімум батьки, діти, брати, сестри і т.д. Тобто таке досить широке коло осіб, які можуть розпоряджатися репродуктивними клітинами, може призвести до ряду спорів та непорозумінь. Тому моє бачення, що правом розпоряджатися може дружина та жінка, з якою проживав військовий однією сімʼєю без реєстрації шлюбу, а у випадку їх відсутності – батьки.