Конференція YES: план перемоги Зеленського та перспективи для Росії
Що очікує Росію після нових ініціатив по мирному процесу від Зеленського?
Нотатки про конференцію «Ялтинської Європейської Стратегії», «План перемоги» Президента Зеленського, Росію та США.
13-14 вересня у Києві відбулася ювілейна – вже двадцята – конференція «Ялтинської Європейської Стратегії» (в англійській абревіатурі – YES), яку організує Фонд Віктора Пінчука. Традиційно на цю конференцію, яка проходить раз на рік – у вересні – збираються західні і українські державні діячі, політики, експерти і журналісти. Віктор Пінчук започаткував цей проєкт у 2005 році після Помаранчевої революції (до речі, за два місяці її двадцятиріччя), коли в Україні почали активно обговорювати як нам треба рухатись до Європейського Союзу, за прикладом країн Балтії і наших західних сусідів. Звідси і назва цієї конференції.
Вже давно ці конференції стали найбільш потужним і масштабним майданчиком взаємодії між західними і українськими політичними, експертними і журналістськими спільнотами. Завжди на цих конференціях виступають Президент України (хто б це не був), очільники і члени Кабінету міністрів України, керівники інших державних установ України, закордонні державні діячі. Тобто статусний рівень цієї конференції – найвищий. До 2013 року ця конференція проходила в Ялті, у Лівадійському палаці, після російської анексії Криму вона відбувається у Києві.
Після повномасштабного російського вторгнення в Україну головні дискусії на конференціях «Ялтинської Європейської Стратегії» – про наш спротив російській навалі, і про те як можуть нам допомогти у цьому спротиві наші міжнародні партнери. Показова назва цьогорічної конференції – The necessity to win! – «Необхідність перемогти!». Це був головний меседж нашим міжнародним партнерам.
Вперше Віктор Пінчук не просто відкрив конференцію і привітав її учасників, а виступив з промовою на тему конференції. Навіть діаграми застосовував, щоб переконати наших партнерів, що не треба боятися ескалації з боку Росії, а треба посилювати допомогу Україні, і тоді не буде ескалації війни зі сторони Росії.
Основний акцент у виступі президента Зеленського та його відповідях на запитання Фаріда Закарії, ведучого CNN, також був на необхідності максимального збільшення підтримки України і посилення тиску на Росії. Саме це є головною передумовою завершення війни, на думку Володимира Зеленського. Два дні конференції були дуже насиченими, тому зверну увагу на те, що мене зачепило (або як зараз модно казати – тригернуло).
Про «план перемоги» Президента Зеленського.
З виступу президента Зеленського найбільший резонанс викликала тема «Плану перемоги», який він збирається представити у США і Президенту Байдену, і кандидатам на посаду Президента США Дональду Трампу і Камалі Гарріс. Тим більше, що ця тема отримала продовження і у сумнівній інформації німецького видання «Більд» і в інтерв’ю Зеленського Фаріду Закарії (це вже після виступу на конференції).
Мені здається, що інформаційна ситуація навколо цього плану вже занадто перегріта. Не варто чекати у цьому плані щось надзвичайно сенсаційне і дивовижне. Виходячи зі слів президента Зеленського цей план не є воєнною стратегією на наступний рік, і це не план наших дій, це наші пропозиції американським партнерам, що їм треба зробити для посилення нашого військово-політичного потенціалу і для послаблення Росії, для того, щоб примусити Росію до реальних мирних переговорів без ультиматумів у бік нашої країни.
В інтерв'ю для програми GPS Фаріда Закарії на CNN президент Зеленський заявив, що «підготував кілька пунктів, чотири з них, основні пункти плюс один, який нам потрібен після війни». Спробую припустити, якими є деякі з цих пунктів. З дуже високою ймовірністю там буде ключова наша вимога нинішнього часу – скасування обмежень для використання західної далекобійної зброї для ударів по воєнним та інфраструктурним цілям на території РФ. Крім того, у цьому плані може бути список західних озброєнь, які можуть забезпечити кількісну і якісну перевагу Сил оборони України над російською армією.
Цілком ймовірно у цьому плані може бути перелік заходів посиленого економічного тиску на Росію та країни, які допомагають РФ обходити західні економічні санкції. Не менш вірогідно, йдеться також про активну дипломатичну підтримку другого саміту миру і організацію масованого дипломатичного тиску на Росію з метою примусити її до реальних мирних переговорів без ультиматумів у бік нашої країни. «Геополітичний пункт» на повоєнний період – це про сприяння США нашому членству у НАТО після завершення війни з Росією.
Про майбутнє Росії
У перший день конференції «Ялтинської Європейської Стратегії» декілька раз виникало питання про майбутнє Росії. На одній з денних сесій експрезидент Польщі Олександр Квасьневський поставив питання про те, що буде з Росією далі (Путін залишиться при владі чи буде постпутінська хунта, Росія розпадеться чи у Росії виникне «веймарський синдром» після поразки), але прямої відповіді на своє запитання не отримав. Хоча, на мій погляд, очевидно, що найбільш вірогідний сценарій – подальше перебування Путіна при владі ще певний час, і нам і Заходу відповідно треба готуватися до того, що загрози з боку Росії будуть і надалі.
А ввечері одна з «nightcup» сесій була про те, чи є розпад Росії найбільшим кошмаром для всіх. Звичайно, назва була провокативною і була пов’язана з популярними серед західних політиків і експертів оцінками. Я побоювався, що ця сесія виявиться занадто публіцистичною з акцентом на суто пропагандистських оцінках. Але сталося навпаки, відбулася цікава політико-філософська дискусія.
Стівен Сестанович, старший науковий співробітник Ради з міжнародних відносин (США), який більш відомий своєю роботою в урядових установах США на радянському (у 1980-х рр.) і російському напрямах (у 1990-х рр.), а також індійський фахівець з безпекових питань Хеппімон Джейкоб аргументували тезу про те, що колапс Росії принесе більше проблем і ризиків, ніж якихось зисків. Але більшість учасників дискусії наводили протилежні аргументи. Відомий британський історик і журналіст Ніл Фергюсон, який зараз працює у США, нагадав, що всі імперії рано чи пізно розпадалися.
Колишній посол США в Україні Джон Гербст, який зараз є старшим директором Євразійського центру Атлантичної ради США, обережно заявив, що йдеться не про пропаганду розпаду Росії, а про необхідність забезпечити поразку Росії. Відповідаючи на запитання із зали, він натякнув, що у США розглядаються вся можливі сценарії подальшого політичного розвитку Росії. Колишня президентка Хорватії (2015-2020 рр.) Колі́нда Гра́бар-Кита́рович на прикладі війни в Югославії емоційно нагадала, що загрозою є не розпад імперії, а намагання постімперських політичних сил відновити цю імперію. Але найбільш точним і влучним був висновок, який зробив Єгор Фірсов, колишній депутат Верховної Ради України, який зараз воює на Покровському напрямку. Він закликав всіх учасників дискусії замислитись над тим, що є більшим кошмаром – ймовірний розпад Росії чи поразка України у війні проти російського вторгнення.
Про США
У другий день конференції «Ялтинської Європейської Стратегії» дуже цікавими були інтерв’ю з Майком Помпео (колишній держсекретар США при президентстві Трампа) і Джейком Салліваном, помічником Президента Байдена з питань національної безпеки (це інтерв’ю відбулось в онлайн-форматі). Що показово, хоча вони є у протилежних партійних таборах, обидва жорстко розкритикували так званий мирний план Джей Ді Венса, кандидата у віцепрезиденти США від Республіканської партії.
Помпео підтвердив свою послідовну підтримку України у боротьбі проти російської агресії. Зокрема нагадав, що під час його керівництва Держдепартаментом США була ухвалена Кримська декларація, в якій США заявили про невизнання анексії Криму Росією (для порівняння, у 2016 році під час виборчої кампанії Трамп заявляв про те, що Крим є російським).
Але найбільш інтригуючими і відвертими були його згадки про роботу з Трампом, зокрема про Twitter-політику і Твіттер-дипломатію тодішнього Президента США. Помпео згадав, що у деяких ситуаціях він кожен день зранку читав твіти Трампа, очікуючи звістку про своє звільнення, або про нові розвороти у зовнішній політиці США.
Тим не менш Помпео пропрацював на посаді Держсекретаря США до завершення каденції Трампа. Ще одна цікава деталь: коли Помпео ще працював директором ЦРУ, Трамп запросив його до себе і попросив розповісти не про зброю і шпигунів, а про те, у кого зі світових лідерів скільки грошей і де вони їх ховають. І це важливо для розуміння особливостей політичного стилю і світогляду Трампа.
Стримане і виважене інтерв’ю Джейка Саллівана було цікаве іншим – нюансами його відповідей, а також його неформальним статусом прагматичного і раціонального alter ego Байдена у питаннях національної безпеки і взаємин з Україною. Він також заявив про непохитну підтримку України з боку Адміністрації Президента Байдена та її продовження, але при цьому ухилився від прямої відповіді на запитання про те, чи скасують США обмеження на використання американських ракет для ударів по російській території.
Однак нагадав, що Білий дім вже дозволив бити американською зброєю по російських цілях на прикордонних територіях РФ, за виключенням ракет Atacms. Він також надав деякі конкретні деталі, зокрема про надання Україні п’яти додаткових установок ППО «Patriot» і SAMP/T. Про артилерійські снаряди калібру 155 мм він сказав, що вони йдуть в Україну буквально з конвеєра.
Якщо враховувати, що цих снарядів нам і досі не вистачає, а Росія має відчутну перевагу в артилерії, це багато про що говорить. Ну, а на десерт ще одна цікавинка: наприкінці інтерв’ю Салліван сказав, що президент Байден щоранку прокидається з думками про допомогу Україні. Когось мені це нагадує.
Про Бориса Джонсона і Трампа
На останок ще одна вишенька на торті. На завершення однієї з панельних дискусій модератор каже: а зараз для вас буде сюрприз. На сцені залишається Борис Джонсон, колишній прем’єр-міністр Великобританії і презентує коротке відео з Дональдом Трампом. Такий собі «рояль у кущах».
Нічого нового Трамп не сказав, знов наголосив на тому, що він добре знає і Путіна і Зеленського, і після свого повернення на посаду президента США зателефонує обом керівникам воюючих держав і переконає їх завершити війну.
Цікавим було інше – на початку цього відео Трамп назвав Бориса Джонсона своїм другом, і вся ця промоція виглядала як заявка Бориса Джонсона на роль посередника у контактах між Зеленським і Трампом. Що з цього вийде? Побачимо.
Коментарі — 0