Тривожні сигнали з Європи: що відбувається на світовій політичній арені

Після традиційної серпневої паузи як в Європі, так і в Америці відчутно активізувалося політичне життя.

Найбільш очікуваним першим осіннім дійством у США стали публічні дебати між кандидатами у президенти від демократичної і республіканської партій Камалою Гарріс і Дональдом Трампом. За оцінками американських ЗМІ, у т.ч. прореспубліканського і протрампістського Fox News, дебати із серйозним рахунком виграла Гарріс.

Більша частина дискусії стосувалася внутрішньоамериканських проблем. Зовнішньополітичні питання, у т.ч. Україна, також були порушені, хоча й не так детально. Однак нічого нового спостерігачі не почули.

З боку Трампа був підтверджений його традиційний месидж про те, що лише він особисто зможе розв’язати проблему війни, при чому за 24 години. Він переговорить з російським і українським президентами, яких особисто знає, зведе їх разом і доб’ється миру. При цьому, як відзначило багато журналістів, він двічі уникнув відповіді на прямі запитання про його цілі в Україні, про те, чи підтримує він перемогу нашої держави, наголосивши, що в інтересах США є припинення війни.

Не набагато більше перспективних деталей щодо майбутньої тактики і стратегії США в Україні містили й ремарки Гарріс. Звинувативши Трампа у тому, що він закінчить війну протягом 24 годин просто здавшись Путіну, тобто, фактично здасть Україну, вона акцентувала на важливості надання з боку США допомоги нашій державі для забезпечення захисту проти агресії.

Однак проблема, яким чином добитися прийнятних результатів російсько-української війни, насправді не щезла з радарів діючої американської адміністрації. Нещодавно Білий дім надіслав до Конгресу США доповідь про план перемоги в Україні, що вимагається схваленим у квітні законом про виділення допомоги нашій державі у $61 млрд.

Не зникла ця проблема і з поля зору американських ЗМІ. Однією з найбільш резонансних публікацій останнього часу стала стаття у провідному американському виданні The Wall Street Journal стосовно необхідності для Києва подумати про більш реалістичний план «Б» у війні з Росією.

Така думка, за інформацією видання, озвучується у неформальних розмовах з європейськими і американськими дипломатами, які посилаються на те, що повний вивід російських військ з українською території за сьогоднішніх умов потребуватиме ресурсів, яких Захід надати Україні не може.

Ні план американської адміністрації, ні український план, на жаль, поки що не опубліковані. Тому їх вичерпні оцінки можна буде давати лише згодом. Однак виглядає на те, що оголошення українського плану перемоги, який у повному обсязі має бути презентований у Вашингтоні найближчим часом, виявилося більш ніж вчасним. Одним з ключових аспектів українського плану, як і однією з ключових чутливостей офіційного Вашингтону, є надання дозволів бити західною далекобійною зброєю вглиб російської території.

Як свідчать заяви представників американської адміністрації, питання скасування заборони на використання Україною американської далекобійної зброї знаходиться на стадії опрацювання. Це, очевидно, стосується як Atacms, вже переданих і запланованих для передачі Україні, так і ракет JASSM, для адаптації яких до повітряних можливостей України, на думку американців, необхідно буде декілька місяців. Оскільки британці і американці, які є союзниками по НАТО, прагнуть діяти у цих питаннях злагоджено, до позиції США певним чином прив’язується і позиція Лондона.

Серйозним стимулом для такого рішення, яке, сподіваємося, буде все ж таки прийняте, очевидно стала передача Іраном першої партії балістичних ракет Росії. Цим кроком і Москва, і Тегеран перейшли певні «червоні лінії» Заходу.

Це сталося, незважаючи на чисельні попередження з боку західних партнерів на адресу Тегерану, що така співпраця матиме дуже серйозні наслідки. Однак поки що санкційні заходи є більше символічними, ніж дієвими. Вашингтон оголосив про введення обмежень для іранської авіакомпанії Iran Air, яка забезпечує пасажирські і транспортні перевезення, низки російських та іранських організацій, долучених до взаємодії між режимами, представників влади. Також введені санкції на чотири судна, які перевозили зброю з Ірану у РФ. Аналогічні заходи оголошені Францією, Британією та Німеччиною.

Чи знайде Вашингтон і Брюссель інші більш ефективні важелі впливу на Тегеран? Враховуючи вже існуючий рівень санкцій, буде дуже складно вийти з новими ще більш руйнівними для Ірану обмеженнями. За таких умов надання дозволів Україні бити західною зброєю по російській території, у т.ч. по складах іранських ракет та засобах їх запуску, сприятиме як пом’якшенню впливу цієї зброї на Україну, так і збереженню обличчя Заходу перед цинізмом іранських і російських можновладців.

Деякі тривожні сигнали надходять і з Європи. У той час, як Трамп традиційно критикує європейців за недостатню підтримку України, у деяких ключових членах ЄС відбуваються події, які можуть цю підтримку ще більше понизити.

Досить голосно прозвучала стаття в італійській газеті La Repubblica щодо миротворчих ініціатив, які опрацьовує Федеральний Канцлер Німеччини Олаф Шольц. З посиланням на депутатів Бундестагу, йому приписують ідеї погодитися з існуючими лініями розмежування між Росією і Україною і заради миру натиснути на Київ, щоб добитися від України територіальних поступок.

Це трактується як його відповідь на катастрофічний програш соціал-демократів на останніх земельних виборах у Саксонії і Тюрингії, де різко зросла популярність ультраправої «Альтернативи для Німеччини», яка пропагує співпрацю з РФ на противагу підтримці України у війні проти Росії.

Відверто кажучи, навіть якщо у глибині душі Шольц і хотів би щось таке запропонувати, навряд чи це буде подано у такій неприйнятній формі. Адже поки що парадигмою ЄС є підтримка врегулювання війни на основі міжнародного права, тобто територіальної цілісності нашої держави.

Що стосується популярності його партії у Німеччині, вона дійсно падає. Однак при цьому на загальнонаціональному рівні на перший план виходять не праві і ліві радикали-популісти, а християнські демократи, які критикуватимуть Шольца швидше за недостатню підтримку України.

Однак на фоні бюджетних проблем з фінансуванням допомоги Україні, ці нові нюанси позиції німецького керівництва змушують задуматися. Пасивнішою у питанні допомоги Україні, ніж раніше, стала й роль Президента Франції Емманюеля Макрона. Причини криються не у зміні його позиції щодо Росії і її війни проти України, а у проблемах з призначенням нового уряду.

Якщо Макрон не захистить своє рішення про призначення правого прем’єра Мішеля Барньє і не досягне компромісу з лівими, наслідки для допомоги Україні можуть мати місце і у цій країні. А Франція, хоча й не є найбільшим європейським донором України, надає критично важливі ракети «Скальп». Хотілося б дочекатися й обіцяних Макроном літаків «Міраж».

Ці останні нюанси у динаміці позицій ключових європейських партнерів можуть бути небезпечними не лише з точки зору кількості мільярдів євро військової і фінансової допомоги, а й у плані стратегії Європи щодо завершення війни в Україні.