Українська держава перетворилась на «офіс простих рішень»

Я не брав участі в акціях протесту 1 грудня, хоча мене і важко записати в адепти нинішньої влади. Не брав по простій причині: на повстання ЗЕ-влада явно ще не заробила, а позитивної адженди у мітінграрів не проглядалось.

Ми, як казав один з найуспішніших революціонерів світу, пішли іншим шляхом. Узяли за зразок батьків-засновників США і вирішили обговорити, чи на часі в Україні конституційний конвент.

Нагадаю, що в британській традиції конвентом називали «неповноцінний парламент», який засідав без короля, а отже з грубим порушенням тогочасної процедури. Найбільш відомий конвент в британській історії був скликаний 1689 року під час Славетної революції, яка трапилась у відповідь на абсолютиський стиль правління державою Якова ІІ.

От як пише про це Вікіпедія: «28 грудня 1688 року Тимчасовий уряд Англії оголосив про скликання на 22 січня 1689 року парламенту, який через відсутність короля було названо конвенцією (конвентом) парламентарів. Єдності щодо майбутнього держави не було: віги, які мали більшість у нижній палаті пропонували оголосити королем Вільгельма Оранського, торі виступали за проголошення королевою лише його дружини Марії, помірковані парламентарі — за проголошення монархами їх обох.

Вільгельм у приватних розмовах з лідерами партій і фракцій давав зрозуміти, що на роль консорта не погодиться і з військом повернеться на батьківщину, залишивши Англію під загрозою повернення Якова II на штиках французької армії. Компроміс був знайдений 29 січня 1689 року: палата громад висловилась за те, щоб вважати втечу Якова II «самоусуненням від влади»!.

Конвент 1688/89 року відомий тим, що саме він ухвалив Декларацію прав, якою обмежив владу британських монархів. Декларація прав забороняла королю без згоди парламенту видавати нові закони і припиняти чинні закони, стягувати податки, тримати в мирний час армію. Вона проголошувала свободу парламентських дебатів, виборів і подачі петицій і по-суті увінчала «Славетну революцію» 1688—1689 рр.

Цікаво, що з огляду на «кульгаву легітимність» парламенту-конвенту, Декларацію прав мав затвердити повноцінний парламент, що зібрався після коронації Вільгельма та Марії, і тільки після нового голосування та монаршого затвердження в грудні 1689 рокку декларація стала першим в історії Білем про права.

Американці переосмислили поняття конвенту. Вони успадкували від англійців його розуміння як «надзвичайного парламенту», який слід скликати лише у неординарних випадках, але його формальну «кульгаву легітимність» усвідомили як право говорити від імені народу, а отже розробляти та ухвалювати «вище право», тобто Конституцію. Право, яке легітимує. але водночас обмежує владу уряду як такого.

Тобто Феладельфійський конвент, що народив Конституцію США, безумовно був конституційним повстанням. Повстанням заради вищої мети – порятунку новоствореної федерації, яка на той час тріщала по швах і дихала на ладан. Революцією він був тому, що прямо вийшов за межі свого мандату зібратися «з єдиною та однозначною метою переглянути Статті Конфедерації», а ці статті, зокрема сьома передбачали:

«Штатам належить неухильно дотримуватись цих статей. Союз має бути вічним. Жодні зміни до цих статей невільно вносити у будь-який час, окрім як за згодою Конгресу та після ратифікації легіслатурою кожного штату».

Як відомо, порядок ратифікації Конституції США порушив усі ці приписи. Її не схвалював Конгрес конфедерації і не ратифікували конгреси штатів. Натомість її розробив спеціально обраний конвент (який, повторюсь, явно вийшов за межі свого мандату), а чинності вона набрала після ратифікації спеціально обраними конвентами (не легіслатурами!) лише 9-ти з 13-ти штатів. Не даремно сумніви в легітимності Філадельфійського зібрання були настільки серйозними, що штат Род Айленд загалом відмовився посилати на нього делегатів, а конституцію підписали лише 39 з 55 учасників Конвенту...

І тим не менш, це була найбільш успішна конституційна революція за всю історію людства!

Сьогодні ми почали вкрай важливу розмову, чи піддається наша конституція лікуванню еволюційними пігулками змін і доповнень, а чи на часі готувати нашу конституціну революцію (в американському сенсі). Природно, ми не дійшли згоди з першого разу. Але сам стиль дискусії, повага до думок опонентів та розуміння важливості її теми, вкрай резонує з «офісом простих рішень», на який перетворилась українська держава, та «мочилова» більшості політичних шоу.

Всі, кому болить майбутнє української державності, приєднуйтесь! «Геть» варто кричати лише тоді, коли розумієш, кого і що ти можеш запропонувати натомість.