Про що знав Залужний

Залужний точно знав, якою буде нова стратегія 2024. Тепер її озвучили в США: глибокі удари за обмеженого бюджету, міцне закріплення на позиціях і накопичення ресурсів для вирішальної атаки.

The New York Times опублікував вже звичну регулярну статтю щодо війни в Україні: «США рекомендували Україні тимчасово закріпитись на наявних позиціях і нарощувати власне виробництво зброї».

Задача: «створити достатньо переконливу загрозу для Росії, щоб та пішла на переговори наприкінці 2024-го чи у 2025-му».

Окремо відзначено, що Україна шукає «творчих способів» вивести Росію з рівноваги. Маються на увазі успішні атаки на Крим, на флот по всіх узбережжях Чорного моря, на виробництва, склади, логістичні вузли та «вузькі місця» транспортування в глибокому тилу. І це вже працює.

Позначені два стовпи запобігання поразки від Росії: нова стратегія і належна підтримка від союзників. Фактично, це те, що утвердив у своїй статті генерал Залужний. Для розробки річних планів за обома пунктами США відправили до нас тризіркового генерала (генерал-лейтенанта Антоніо А. Аґуто-молодшого, який керує підтримкою України з бази у Німеччині).

Щодо підтримки, щоправда, зазначена прикра реальність: Захід просто не має очікуваних запасів зброї й особливо снарядів. ВПК останні десятиліття не орієнтувався на повноцінне державне оборонне замовлення, тільки на достатньо скромні комерційні приватні контракти. З фінансами, зважаючи на держборг США, теж не все добре. Тому цей момент вже визначений остаточно: Україні доведеться воювати 2024 «з більш обмеженим бюджетом».

Очевидно, генерал Залужний це прекрасно розумів ще влітку, до початку бюджетних дебатів – тому і позначив основну ставку на нову стратегію, а не на гроші чи постачання. Щоправда, головком тоді, в The Economist, цю стратегію так і не назвав (хоча вже очевидно, що точно знав про неї). Тепер же ясно, що основою нової стратегії за обмежених ресурсів будуть глибокі удари по ворогу з накриттям стратегічно важливих цілей.

З точки зору нефахівця – цілком життєздатний підхід. Він справді може виправдати себе. Звісно, за умови, якщо зміниться державна політика України у сфері власного виробництва, корупції, державного сприяння орієнтуванню економіки на військові потреби (бо зараз це фактично державне стримування, як не перешкоджання і прямі заборони).

***

І окремий принциповий момент, позначений американськими можновладцями: щоб виграти війну, Україні не треба повертати всю територію. Тобто, стратегічні плани не мають охоплювати битви за кожен з майже 20% окупованої території. Сконцентруватись на жорстоких відсікаючих ударах на ключових напрямках, отримати «кілька стратегічних і символічних перемог» (за зміцнення оборони та нарощування власного збройного виробництва) - і цього буде достатньо, щоб Кремль зважив ризики й витрати та дав задню.

Це теж виглядає реалістичною оцінкою перспектив.

Крім того, Україна вже робить достатньо успішні кроки в напрямі власного збройного виробництва: важкі та звичайні дрони, угода з Rheinmetall (18 жовтня 2023 вже року зареєстровано офіційно ТОВ «Райнметал – УОП» і отримано код ЄДРПОУ)... Хоча, звісно, це ще навіть близько не «переведення економіки на військові рейки» і не «нарощування достатньо власного збройного виробництва».

В будь-якому випадку, для повернення територій і відкидання окупантів воювати має вся країна. А з цим у нас все досі сумно.