В очікуванні зими: який стан ракетного арсеналу Росії?

Головне управління розвідки заявило, що росіяни зуміли наростити запас своїх ракет з дальністю пуску 500 км та більше аж до 585 одиниць. І станом на 28 серпня 2023 року розподіл виглядав так:

• 270 балістичних та крилатих ракет до ОТРК «Искандер»
• 140 крилатих ракет морського базування «Калибр» (– 2 одиниці за підсумками 1 вересня).
• 100 крилатих ракет повітряного базування Х-101/Х-555/Х-55 (– 28 одиниць за підсумками 30 серпня)
• 75 аеробалістичних ракет «Кинжал».

У цьому переліку окремо були виведені ракети типів Х-22/Х-32 у кількості загалом 150 одиниць, по яким фактична дальність пуску може складати всього 300 км.

Але вцілому картина виходить нерадісна, бо росіяни уже мають в запасі загалом 700 далекобійних ракет, у той час як під час минулої кампанії ударів по нашій енергетиці вони загалом застосували 750 ракет.

При цьому обсяг виробництва ракет в РФ відносно травня виріс мінімум на 15%, і за серпень 2023 року за умови виконання плану мав би скласти 118 одиниць усіх типів. Тут ГУР МОУ наводило таку розбивку по цифрам:

• 40 крилатих ракет Х-101 та 20 ракет «Калибр»;
• 30 балістичних ракет та 12 крилатих ракет до ОТРК «Искандер»;
• 6 ракет «Кинжал» та ще 10 ракет Х-22 мали модернізувати у Х-32.

Коли йде мова про ракети в росіян, то зазвичай ставлять питання, а де ж ворог бере електроніку.

Але даруйте, ракетне виробництво – це не тільки електроніка, але й двигуни, спецматеріали для корпусів ракет та хімія під вибухівку та паливо. І якщо по електроніці окупанти ще залежні від поставок ззовні, то усі інші елементи вони здатні виготовляти самотужки.

Оптику ще можуть збивати різні заяви в тому числі з офіційних джерел про те, що раз росіяни відстрілюють свої ракети буквально «з коліс», тобто ледь чи не одразу після виробничого конвеєру, то значить у РФ є проблеми із ракетним запасом.

Але це ж неправильна редукція, росіяни виготовляють ракети саме для того, щоб їх по нам відстрілювати.

А від того, що ракету покласти на зберігання на склад, вона ж додаткових позитивних характеристик не набуде.

Це ж нам не коньяк чи дороге вино або сир, від того, що крилата ракета «настоїться» на складі, крепшою вона від цього не стане.

Особливо феєрично, що одна із офіційних заяв про начебто нестачу ракет у росіян та дієвість санкцій взагалі була зроблена з отакого епізоду – в липні 2023 року на території Сумщини знайшли керований реактивний снаряд 9М544 із касетним спорядженням до системи «Торнадо-С» (рашистський «аналог» нашої «Вільхи»), який був виготовлений у травні цього року.

Хоча насправді цей факт означав зовсім протилежне – окупанти почали стріляти по прикордонним районам в тому числі Сумщини ось такими небезпечними ракетами (кілька десятків касетних суббоєприпасів, дальність стрільби до 130 км, але показник точності невідомий).

Якщо дивитись уважно, то можемо побачити, що по ракетному запасу РФ водночас виникли деякі диспропорції, які можуть впливати на темп та результативність майбутніх ударів.

Наприклад, понад третина далекобійних ракет (крилаті та балістичні «Іскандери») сконцентровані в сухопутних військах ЗС РФ.

Водночас вийшло так, що ЧФ РФ формально має навіть більше дозвукових КР, аніж стратегічна авіація росіян.

Але ті ж «ВКС РФ» формально мають і найбільшу частку далекобійних ракет у всьому запасі, і зокрема найбільшу кількість типів ракет, збивати які у нас можливості обмежені зокрема по територіальній ознаці – Х-22 та «Кинжали».

Просто нюанс в тому, що ракетні удари минулої зими тому й були настільки руйнівними, бо ці всі роди військ РФ тоді працювали скоординовано, а зараз вони демонструють якби «окремість» при виконанні ракетних ударів по України.

Але це все заодно демонструє, що цієї зими нам доведеться буквально та образно бігти марафон в психологічному плані, замість просто говорити про незламність.

Ну хоча б тому, що у нас вкрай обмежена кількість ЗРК, які б могли збивати ті самі балістичні «Іскандери» – орієнтовно 3-4 батареї.

Втім, є й інші відмінності порівняно з періодом минулої зими, якраз в позитивну сторону.

За цей весь рік Іран так і не передав росіянам ракети, і про цю загрозу вже навіть не згадують публічно.

Якщо тоді у нас із далекобійних засобів були хіба що перероблені Ту-141 «Стриж» у невеликих кількостях, то зараз маємо уже серійні далекобійні рішення, зокрема можливу переробку «Нептуна» для ударів по наземним цілям.

Але уже про наші далекобійні можливості – то буде окремо.