Політичне шахрайство Орбана. Як зупинити однодумця Путіна?

Вимушену поступку  прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана щодо переговорів про членство України в Європейському Союзі, можна сприймати по-різному. Однак не повинно бути, щоб одна країна отримувала такі повноваження через можливість вето. Це правило необхідно змінити. Не може бути так, щоб одна людина скасувала рішення, яке підтримують  26 інших глав європейських держав. Не можна вічно дотримуватися цього правила, яке вже давно виявилося помилковим. Повинна бути процедурна можливість виправити таку серйозну помилку.

І також має бути можливість викинути Віктора Орбана та його країну з ЄС. Він правий автократ і завжди ним буде. Та завжди твердо стоятиме на боці Путіна, духовним братом якого він є. І, звичайно, він не піддався й продовжуватиме використовувати своє право вето та блокувати колективні рішення Євросоюзу щодо України.  А ЄС настільки толерантний до цього постійного шантажиста, що винагороджує його розблокуванням мільярдів заморожених  коштів.

10 мільярдів євро на 9,6 мільйона населення – це непоганий прибуток. Хоча можна не сумніватися, значна частина цих грошей буде перерозподілена самому Орбану, його родині, олігархічному оточенню та піде на підкуп угорських пенсіонерів, яким диктатор встигне виплатити 13 пенсію. Щоб на наступних виборах вони проголосували за нього і його політичну силу – «Фідес».

Постійні мільярдні подачки, які Орбан вибиває для Угорщини від Євросоюзу, стали не чим іншим, як корупційною підтримкою його режиму. Від свого патрона Путіна прем’єр отримує дешевші енергоносії, від Європейського Союзу фінанси, а угорцям це подається, як успішна політика влади, що нібито переймається проблемами пересічних громадян своєї країни. Така собі постійна та успішна конвертація грошей у політичні дивіденди.

Орбан і його проросійське оточення є корумпованими до глибини душі, однак в Брюсселі замість того, щоб поставити шантажиста на місце, з усіх сил намагаються їх задобрити. Хоча подібні «здобрення» лише заохочують орбаністів на нові підлості щодо України. Недаремно один із радників Орбана нахабно натякає, що в Угорщини буде ще 70 можливостей ставити Україні палки в колеса.

Те, що Україна почала переговори про вступ в ЄС глибоко символічний акт. А що Орбан зможе забрати з собою 10 мільярдів – це реальність європейської політики. Що стане заохочуваним прикладом для всіх європейських проросійських сил, як шантажем можна легко добитися  для себе потрібних результатів. І якщо й далі таким же чином продовжувати практику утихомирення Угорщини, то

в майбутньому за кожне голосування щодо підтримки України доведеться, як мінімум, виплачувати Орбану по 10 мільярдів євро.

У той час, коли об’єднаній Європі необхідно різко нарощувати воєнну підтримку України, бо не виключено, може виявитися, що деякий час європейцям доведеться самостійно, без Сполучених Штатів, підтримувати боротьбу українців з Московщиною.

Але Орбан не був Орбаном, якщо пішовши на одну поступку, не заблокував б виплату допомоги ЄС Україні в 50 мільярдів євро. Будапешт продовжує гру з Брюсселем «в дам не дам», і так може тривати нескінченно, якщо не поставити шантажистів на місце.

Адже це безпрецедентний зразок політичного цинізму, відкрити перспективу вступу і водночас зупинити життєво необхідний транш у 50 мільярдів. Схоже, що Путін дуже задоволений своїм васалом, який беззастережно нав’язує свою волю Європі. І у цього реалізатора інтересів Москви все ще є багато можливостей перешкодити процесу вступу України, і саме це він зараз й робить.

Однак, якщо все закінчиться війною, яка прийде і на територію ЄС, то чи не буде вже занадто пізно, щоб зрозуміти, що проведення подібної політики щодо агента впливу Кремля в Європі було принципово неправильним?

Тому замість продовження політики постійного намагання задобрити Орбана, потрібно поставити його перед необхідністю зробити свій вибір між Брюсселем і Москвою. Якщо ж він відмовиться його зробити, необхідно звільнити  Угорщину від членства в ЄС, або ж принаймні призупинити на час його прем’єрства перебування угорської держави в Євросоюзі. З усіма наслідками, які з цього випливають, включно з замороженням усіх можливих дотацій, котрі роками тримають орбанівський режим на політичному плаву.

Європейський Союз нарешті перескочив свою тінь і, незважаючи на Орбана, почав переговори з Україною та Молдовою як кандидатами на вступ, і це великий поступ вперед. Але якщо на заваді виділення коштів для України постійно виникає Віктор Орбан, то варто унеможливити надалі йому це робити. Він і його «фідеська мафія» є фатальним злом для Європи, яке не можна більше заохочувати поступками.

Наразі можна провести паралель між тим, що сьогодні з таким неприхованим ентузіазмом робить угорський прем’єр, і тим, що творила колишній канцлер Німеччини Ангела Меркель. У 2008 році, проросійській Меркель, разом президентом Франції Ніколя Саркозі (який за походженням був наполовину угорцем),  лише з великими труднощами вдалося перекрити для України можливість вступу до НАТО, коли практично всі члени Північноатлантичного альянсу на це погоджувалися.

На совісті цієї пропутінської фрау, як і Саркозі, війна Росії в Грузії 2008 року, окупація Москвою Криму і Донбасу у 2014 і Велика війна у 2022 році. Тоді Меркель послала Путіну чіткий меседж: доки Німеччина закуповує нафту та природний газ у Росії, Російська Федерація має розв’язані руки щодо своїх сусідніх держав. Зрештою, політика «вільних рук» для Росії нині  обходиться Європі та самій Німеччині набагато дорожче, ніж якби Україні дали «зелене світло» на вступ до НАТО і ЄС.

Ситуація у 2023 році змінилася, і початок переговорів держав ЄС про членство України в Євросоюзі означає, що там вже визрівають до того, щоб сприймати вторгнення Росії в Україну, як атаку на саму об’єднану Європу. Адже в плани Путіна входить не тільки підкорити Україну і знищити її державність, а й розвалити Європейський Союз і витіснити Сполучені Штати в Європи.

Геополітичної альтернативи вступу України в Європейський Союз немає і не може бути. Політичні та економічні критерії відразу відходять на другий план, коли йдеться про історичну долю Європи. А вона зараз вирішується на фронтах війни в Україні.

Якщо Орбан не хоче перебувати в одній європейській організації разом з Україною, то це його право. Питання тільки в тому, чи захочуть далі самі європейці погоджуватися з перебуванням в ЄС неприхованого союзника російського диктатора Путіна?

Після того, як в Угорщині під керівництвом  Віктора Орбана, були демонтовані демократія, верховенство права, розподіл повноважень державної влади та свобода преси, а опозиція придушена, настав час серйозно поставитися до того, що він зробив з цією країною, і нарешті розпочати процедуру призупинення її членства в ЄС. І не виділяти цій «Орбанщині» ні грошей, ні прав голосу доти там не буде повністю відновлено верховенство права, свободу преси, рівні можливості для усіх політичних сил і демократія.

Ця шантажистська держава, з корумпованим урядом не мусить мати своїх представників в ЄС, адже це повністю перекреслює усі основоположні принципи на яких створювався свого часу Європейський Союз. За це потрібно давати Будапешту не мільярди доларів дотацій, а навпаки – накладати не нього санкції ЄС.

Орбан роками публічно виступає в ганебній ролі поплічника і маріонетки Путіна, не можна дозволяти Угорщині систематично обманювати себе, та при цьому постійно удавати, що нічого не сталося, це шлях для ЄС в нікуди. І далі продовжувати це – контрпродуктивно.

З цього необхідно зробити відповідні висновки, і довести до всіх інших, що кожен, хто повільно руйнує демократію у своїй країні, повинен очікувати, що в будь-який момент буде припинено  його фінансування з ЄС.

З Угорщиною зараз потрібно діяти від зворотного: повідомивши Будапешту, що Угорщина отримає обіцяні їй  мільярди євро тільки тоді, коли виділені для України кошти будуть затверджені, перераховані та почнуть використовуватися. І, звісно, всі перешкоди для виплат українцям, створені Угорщиною, будуть усунені.

Політичне шахрайство Орбана мусить бути зупинене. Воно має нарешті підштовхнути Євросоюз до перегляду принципу одностайності у прийнятті рішень, і скасування його. Щоб повністю перекрити можливості впливати на прийняття вирішальних для Європи рішень тим, хто мислить інтересами, а не цінностями. Зараз сприятливий момент, коли ЄС має можливість визначити себе як спільноту цінностей, а не лише як бізнес-асоціацію. Держава, обранці якої поводяться як лідери країни-ізгоя, не мусить диктувати свою волю іншим.

Окрім того факту, що шантаж у такий надзвичайно критичний момент, який загрожує існуванню Української держави, не може бути сумісним із цінностями більшості європейців, Віктор Орбан повинен тепер принаймні сказати, який позитивний і важливий внесок він зробив для ЄС, щоб отримувати від нього дотації в десятки мільярдів євро. Підлеглість Путіну тут явно не має зараховуватися.

Настав час поставити політичний мат баламутам з Угорщини. Адже як можна сприймати Європейський Союз серйозно, коли він дозволяє публічно й абсолютно безсоромно знущатися з його принципів  такому шахраю, як Орбан?

Тепер головне слово за Євросоюзом. Якщо там елегантно спромоглися обійти вето угорського прем’єра щодо початку переговорів з Україною стосовно членства в Євросоюзі, то треба сподіватися, що також зможуть знайти не менш вишуканий спосіб зробити всі заплановані фінансові та військові ресурси доступними для України, незважаючи на блокаду Орбана.