Небезпека з тилу. Як владнати непорозуміння з Польщею

Події на українсько-польському кордоні останнім часом привертають не менше уваги, ніж ситуація на фронті. І причина такого медійного акценту дуже серйозна. Відносини з Польщею, яка з самого початку повномасштабного вторгнення протягом довшого часу була найнадійнішим українським європейським тилом як у військовому і гуманітарному, так і в економічному сенсі, перетворюються на непросту проблему.

Хоча нам пояснюють, що протести різних професійних груп, у т.ч. аграріїв, в Європі – це нормальне явище, рівень несприйняття в українському суспільстві такої ситуації надзвичайно високий. Як і рівень підозр, що ситуація викликана не лише легітимними економічними інтересами польських фермерів, а й активно підігрівається, якщо взагалі не ініційована, російськими спецслужбами.

І для цього є дуже серйозні аргументи. Як в плані оцінок реального впливу українського сільськогосподарського експорту на польський аграрний ринок, так з огляду на склад учасників протесту та їхніх гасел.

Як відзначають експерти, падіння цін на сільгосппродукцію в Європі пов’язане з ситуацією на світових ринках, а не збільшенням товарів з України.

Україна є не єдиним і навіть не найбільшим іноземним постачальником зерна в Європу. Після відновлення морського шляху експорту її частка на європейському ринку зараз в декілька разів менша, ніж, наприклад, Росії. У зв’язку з цим деякі країни ЄС, як і Україна, ставлять питання про призупинення експорту зерна з Росії до Євросоюзу.

Більше того, Польща не лише імпортує сільськогосподарську продукцію з України, а й є одним з головних і значно більшим експортером в Україну товарів. У період за січень-листопад 2023 року експорт з Польщі склав $10,163 млрд (зростання на 17% порівняно з аналогічним періодом 2022 року). Україна за цей період експортувала до Польщі товарів на $4,053 млрд (зниження на 27%).

Тим більше Україна не винна в ускладненні європейських екологічних норм і рішеннях ЄС щодо «зеленої» економіки.

То чому ж блокується на постійній основі не урядовий квартал Варшави і євроінституції в Брюсселі, а кордон з воюючою країною?

Чи причиною є лише те, що так «ефективніше»? І хто таку проривну ідею польським фермерам підкинув?

Протести фермерів і перевізників почалися не вчора, а ще півроку-рік тому. І біля витоків, принаймні деяких з них, стояли відомі проросійські особи і сили, зокрема партія Конфедерація. Але чомусь тоді, коли блокуванням перевізників займалися відверті маргінали і свіжостворені під цю акцію громадські спілки, які польський професійний мейнстрім не підтримував, правоохоронні органи Польщі не зробили жодних оргвисновків.

На жаль, незважаючи на зміну польського уряду, широко розповсюджені в ЗМІ факти використання блокувальниками політичних гасел вже не лише проросійської і антиукраїнської, але й антидержавної і антиєвропейської спрямованості, факти незаконного псування українського зерна, блокування пасажирських потягів і автобусів, докази участі в акціях протесту засвічених російських агентів, внесених до українського сайту «Миротворець», польський уряд продовжує акцентувати на праві аграріїв на протест і не задіює жодних легітимних правоохоронних інструментів для забезпечення законного порядку на кордоні.

Мовчить і Європейська Комісія, до компетенції якої належить як реалізація Спільної сільськогосподарської політики ЄС з її чисельними фінансовими важелями, так і виконання «зелених» вимог європейського законодавства.

Безумовно, можна зрозуміти складнощі коаліційного уряду Дональда Туска, до якого входять представники лівих і аграріїв, і, відповідно, неготовність ризикувати рейтингами і владою. Особливо напередодні місцевих виборів, запланованих на початок квітня, а також європейських виборів, які відбудуться у червні. Як свідчить опитування громадської думки, проведене агентством IBRiS для щоденника Rzeczpospolita, протести польських фермерів підтримує до 77,2% поляків. Тому різкі дії проти протестувальників, наприклад, використання поліції проти учасників акції, в тому числі на кордоні, може призвести до відновлення підтримки зараз опозиційної «ПіС» чи ультраправих кандидатів.

Безумовно, можна зрозуміти і керівництво Єврокомісії, яке після європейських виборів постане перед питанням переобрання на новий термін чи пошуків нових призначень.

Безумовно, Україна зацікавлена, щоб проукраїнські і проєвропейські сили і в Польщі, і в ЄС зберегли свої позиції. Але, за умови, якщо це не робиться коштом поразки України у війні.

Офіційний Київ, не бажаючи подальшого нагнітання ситуації і погіршення відносин з Варшавою, демонструє стриманість і пропонує діалог.

Заступник міністра сільського господарства Польщі Міхал Колодзейчак оголосив, що в понеділок, 26 лютого, розпочнуться офіційні переговори з польськими фермерами, які протестують на кордоні з Україною. За його словами, наразі опрацьовуються деталі й збираються вимоги протестувальників, оскільки це мають бути такі переговори на тему сільського господарства, які не проводилися в Польщі протягом 30 років. Їх метою має стати створення певної дорожньої карти з часовими рамками для вирішення проблем.

Залишається побажати польському уряду успіхів, оскільки проблеми у польських фермерів справді є. Але пов’язані вони не так з українським експортом, як з неефективністю польського сільськогосподарського сектору, що базується на чисельних дрібних фермерських господарствах, які десятиліттями звикли жити в неринкових умовах, де здорова конкуренція підмінювалася пільгами, дотаціями і зовнішніми обмеженнями.