Російський наступ на Харківщині: Аналіз та стратегічні висновки

Російський наступ на півночі Харківщини не призведе до захоплення великої території, однак, відволіче цінні резерви ЗСУ; ключовим залишається питання повітряних можливостей та артилерії.

Воєнний огляд КБФ

• Новий наступ ворога у прикордонні на півночі Харківської області утворив два невеликих прогини у лінії фронту/держкордону глибиною до 5 кілометрів.

Аналізуючи ситуацію на місцевості й дані про чисельність російських військ, українське командування й експерти сходяться на тому, що це тактичний наступ, який, сам по собі, не створить загрози втрати великої території.

Окремо наголошується, що наявних сил ворога недостатньо для захоплення Харкова. Спостерігачі відзначають, що російське угруповання у цьому районі налічує не більше 10 тисяч бійців і складається здебільшого з «необстріляних» резервних частин (які часто роблять фатальні помилки у бою).

Головною метою противника, безумовно, є відтягування дефіцитних резервів ЗСУ з інших ділянок фронту – в умовах, коли Сили Оборони лише почали поповнювати запаси снарядів і техніки із нових пакетів американської допомоги. При цьому «снарядний голод» дедалі втамовується: відео з відбиттям російських атак артилерією (у т.ч. касетними снарядами DPICM) надходять з кількох ділянок фронту. Водночас резерви бійців ЗСУ залишаються недостатніми.

Іншою стратегічною метою ворога, на думку деяких експертів, є неглибокий захід у тил (з північного заходу, з боку Вовчанська) українським силам, які стримують російські атаки на куп’янській ділянці фронту. Зазначається, що наявних сил ворога може не вистачити навіть для цієї задачі.

Ще однією метою росіян, вочевидь, є втілення сумнівної ідеї Путіна про створення «буферної зони» на території України навпроти Бєлгорода, задля нібито «недопущення обстрілів» (насправді, для воєнно-політичних цілей). В обох цих випадках ворогу сприяє характер прикордонної місцевості (у т.ч. річок), а також величезна глибина російського тилу на цьому напрямку.

• Аналізуючи причини просування ворога у цьому регіоні, фахівці наголошують на перевазі росіян у повітрі та артилерії.

Нагадаємо, що ціла прикордонна смуга України від Куп’янська до Чернігова два роки піддавалася щоденним артилерійським та повітряним ударам ворога на глибину у 10-20 км, особливо з середини 2023 року, коли Москва налагодила серійне переобладнання авіабомб у КАБи (УМПК). Навіть якби ЗСУ могли тримати тут більше резервів та артилерії, відсутність захисту з повітря та достатньої кількості снарядів заважала б надійній обороні регіону.

Зокрема, проблемою є заборона на використання західної зброї для контрударів по російській території. Про це, зокрема, 14 травня написала американська дослідницька група ISW. Лідер ISW Джордж Баррос вживає термін «Russia’s Sanctuary» («прихисток», «безпечна зона для росіян»). Йдеться про те, що росіяни, завдяки згаданій забороні, півтора року могли безкарно використовувати своє прикордоння для ударів по Україні, аж поки Сили Оборони не отримали масово українські ударні дрони і не перекинули з фронту артилерію радянського виробництва (а також РСЗВ виробництва Чехії, яка не заперечує проти контрударів по Росії).

Це не нова думка: декілька відставних західних генералів, у т.ч. й учасники Київського безпекового форуму, давно публічно вимагали ліквідації згаданої Sanctuary і зняття обмежень на використання зброї, як необхідної умови успіху будь-якого контрнаступу України.

Відзначимо, що перевага ворога у повітрі різко зменшує й ефективність фортифікацій на Харківщині (які зараз активно обговорюються у медіа), незалежно від якості цих споруд. Нагадаємо, що ворог завдяки масованим ударам КАБами нещодавно захопив Красногорівку й Мар’їнку – потужні укріпрайони ЗСУ, які постійно вдосконалювалися з 2015 року.

Крім того, стратегічною проблемою залишається протиповітряний захист Харкова: мегаполісу, який є надзвичайно сильним укріпрайоном для наземної оборони, однак, не матиме сталого соціально-економічного життя через близькість до фронту.

• На думку експертів КБФ, ворожий мінінаступ на Харківщині лише підтверджує необхідність смартстратегії України, яка має полягати у розумній обороні та перенесенні повітряної війни на територію Росії.

В умовах, коли жодна зі сторін поки не має резервів для стратегічного наземного наступу, перебіг війни визначатиметься повітряними ударами по передньому краю та тиловій логістиці ворога, а відтак і здатністю сторін адаптувати свою наземну тактику та логістику до повітряних загроз.