Битва за Бахмут триває. Що задумав ворог

Перше

В районі південніше міста Бахмут, противник намагається організувати рубіж оборони по лінії залізниці на ділянці між Бахмутом та Курдюмовкою й продовжує свої спроби контратакувати по окремих напрямках.

Сенс цих дій, очевидно, полягає у намаганні створити собі зручні умови для утримання під своїм контролем автомобільної дороги Бахмут – Горлівка (вона ж, «в миру» – Т-05-13).

Зокрема, діючи вздож дороги Бахмут-Кліщіївка, а також східніше цього н.п., противник задіяв підрозділи 102-го мотострілецького полку (мсп) для серії контратак у південно-західному напрямку у смузі оборони 83-ї окремої десантно-штурмової бригади (одшбр).

Окрім того, саме 83-а одшбр ворога, утримуючи позиції по лінії залізниці південніше цієї ділянки, також, час від часу, пробує відтіснити передові підрозділи ЗСУ з південно-західної частини с.Кліщіївка.

Поки, особливої «синхронізації» між цими контратаками ворога не спостерігається, а відтак – результативність їх невелика. Поки що, таким способом противнику вдалося лише призупинити просування ЗСУ по напрямку Кліщіївка – Зайцеве.

Південніше, підрозділи 72-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр), посилені окремими підрозділами так званого 141-го моторизованого полку поліції спеціального призначення ім.Кадирова, намагаються утримати позиції по рубежі Андріївка – Курдюмівка. Також, ймовірно, цим же самим «озабочены» підрозділи 11-ї одшбр та 51-го парашютно-десантного полку (пдп) 106-ї повітряно-десантної дивізії (пдд)

Але роблять це настільки вдало, що пару діб тому передові підрозділи ЗСУ вийшли до околиці с.Андріївка з північно-західної сторони, закріпилися там й по суті змусили передові підрозділи ворога повністю відійти за залізницю.

Очевидно, що утримання противником району с.Курдюмовка (включно з с.Зеленопілля, с.Озарянівка та с.Андріївка), у сенсі подальшого розвитку ситуації південніше Бахмута, носить не менше значення, ніж події в районі с.Кліщіївка...

Й зрозуміло чому.

Очевидно, що в разі звільнення ЗСУ цього району, більш-менш «внятна» рокадна комунікація між районом Бахмута та Горлівки, м'яко кажучи, буде «дещо порушена»... В такому разі маневр силами та засобами ворога вздовж фронту у смузі його УВ «Юг» буде ускладнено.

Так, матеріально-технічне забезпечення (мтз) тактичної групи військ ворога, яка зараз веде бойові дії в районі Бахмута та північніше нього, здійснюється, переважно, через Попасну (точніше те, що від неї залишилось).

Але питання полягає трохи в іншому.

Якщо ЗСУ вдасться зайняти вище вказаний район, то по суті, це «ізолює» з півдня напрямок Кліщіївка – Зайцее, чи Кліщіївка – Опитне... й таким чином «розв'яже руки» тим українським підрозділам, яки зараз ведуть бойові дії в районі Кліщіївки.

Ось чому, противник вперто чипляється за с.Курдюмовка та с.Зеленопілля зосередивши на цьому напрямку 57-ю омсбр, зведені тактичні загони 346-ї окремої бригади спеціального призначення (обр спп), а також окремі підрозділи 68-го танкового полку (тп).

Андріївка, зараз, по суті у так званій «сірій» зоні, ЗСУ підійшли до неї, як з північно-західного, так й південно-західного напрямків. Якщо їх передовим підрозділам вдасться перетнути залізницю на цій ділянці, то у ворога виникнуть складності не тільки у районі с.Кліщіївка а й південніше. Причому, за своїм значенням, це буде – куди як неприємніше.

Ймовірно, зараз російське командування вирішує досить складну дилему – кинути все, образно кажучи «під Кліщіївку», або сконцентруватися все ж таки на утриманні району Курдюмовки, включно з Андріївкою та рубежу Одрадівка – Миколаївка Друга.

Очевидно, що ці напрямки/ділянки взаємопов'язані... тобто, утримати треба обидва. Але, в такому разі постає питання, як розподілити стягнуті сюди резерви, які ще не задіяні між ними. Розмазати їх по всій протяжності (між Бахмутом та Озарянівкою)... ну таке, бажаного ефекту явно не отримати.

Тим більше, що у резерві залишилось – не так вже й багато:

• 4-а омсбр 2-го АК
• окремі підрозділи 80-го тп
• ну й цілий набіір (до 4-х) різноманітних «добровольчих» батальйонів штибу БАРС-13 «Русский легион», або «лугандійського» Призрака...

Командування ворога не може не розуміти того, що якщо «репне» бодай на одній з цих ділянок – це тут же відіб'ється на всьому Бахмутському угрупуванні.

Друге

В районі Вугледара також – інтрига зав'язується все більше. Противнику явно не дуже хочеться полишати свій плацдарм на річці Кашлагач у вигляді північної частини села Микільське.

Підрозділи 155-ї обр МП, посилені зведеними тактичними загонами 116-го стрілецького полку (сп), що обороняються в районі с.Микільське, принаймні, двічі намагалися відтіснити передові підроздли ЗСУ, які підійшли з боку Вугледара до північно-західної околиці села й обидва рази – не дуже вдало для себе.

Але поки противник здійснюва ці свої спроби на північному березі Кашлагача, передові підрозділи ЗСУ примусили лівофлангові підрозділи 14-ї обр СпП відійти із західної частини Павлівки у її центральну частину на протилежному його березі.

Загалом, стосовно у Волновахського напрямку, очевидно, що противник робить питання утримання рубежу Павлівка – Микільське одним з основних елементів своїх зусиль.

Приблизно місяць тому, ЗСУ на цьому напрямку досить однозначно «позначили своє бажання» підійти поближче до с.Володимрівка, що досить суттєво стурбувало місцеве російське командування... Ділянка була тут же підсилена 113-м мсп та батальйоном БАРС-23.

Однак, у загальному тактичному вимірі, зрозуміло й нам й їм, що просування ЗСУ по дирекції Володимирівка – Волноваха (це приблизно – трохи більше 12 км), просто неможливо без встановлення контроля над районом с.Микільське.

Так само, як й те, що зараз відбувається по рубежу Новомайорське – Шевченко, де противник ввів у бій 40-у обр МП та 36-у омсбр 29-ї загальновійськової армії (ЗВА). Там, передові підрозділи ЗСУ вийшли на околиці с.Шевченко й отримали досить непогані шанси створити 14-й обр СпП та 155-й обр МП суттєві незручності з лівого флангу... Питання полягає «лише» у контролі над с.Єгорівка.

Тож, що ще противник може задіяти на цьому напрямку, аби «убеспечити» себе від будь-яких неприємностей «південного» характеру?

• 110-а омсбр
• 123-й сп мобілізаційного резерву (МР) 1-го АК
• зведений тактичний загін (до батальйону) 42-го окремого морського розвідувального пункту тихоокеанського флоту

Загалом же, варто відзначити, що Волновахський напрямок, на сьогоднішній день, виглдяає у сенсі просування ЗСУ до узбережжя Азовського моря, до певної міри – досить перспективно. По одній простій причині – від передових позицій ЗСУ в районі с.Шевченко до північних околиць Маріуполя – 64.8 км (ну нехай 65 км). Це найменьша відстань до Азову у всій Південній операційній зоні.