Покровськ та Мирноград. Які у нас перспективи
Фінальний етап боїв за Покровськ та Мирноград. Огляд фронту
• 1 •
Командування угрупування військ (УВ) противника «Центр» продовжує активні наступальні дії у своїй операційній зоні, діючи силами 2-ї, 51-ї та частиною 41-ї загальновійськових армій (ЗВА) з метою завершення Покровсько-Мирноградської наступальної операції та створення умов для подальшого наступу на Добропілля.
У рамках цього плану наразі 51-ша ЗВА ворога не лише утримує плацдарм на захід від річки Казенний Торець, а й намагається організувати наступальні дії з нього на північ та північний захід (тобто в напрямку Добропілля). Водночас її частини та з’єднання активно беруть участь у боях у межах Мирнограду, блокуючи його північну частину з півночі, сходу та півдня.
У свою чергу, підрозділи та формування 2-ї ЗВА, очевидно посилені частиною сил 41-ї ЗВА, ведуть запеклі бої в північній частині Покровська і намагаються просуватися на захід від нього в північному напрямку, таким чином націлившись на ближні підступи до Добропілля з півдня.
- 51-ша ЗВА діє у Покровському та Добропільському напрямках основними силами – 1-ю, 5-ю, 9-ю, 110-ю, 114-ю, 132-ю окремими мотострілецькими бригадами (омсбр) + 14-ю окремою артилерійською бригадою (омбр). Окрім них, у смузі 51-ї ЗВА фіксуються 39-та омсбр з 68-го армійського корпусу (АК).
- 2-га ЗВА наступає у складі 27-ї мотострілецької дивізії (мсд), а також двох своїх бригад – 15-ї та 30-ї омсбр і приданої 137-ї окремої штурмової бригади (ошбр).
- З 41-ї ЗВА у наступі беруть участь підрозділи щонайменше двох її бригад – 35-ї та 55-ї омсбр (також, можливо, присутні й підрозділи її 74-ї омсбр).
Окрім вищезазначених сил і засобів, частини та з’єднання 2-ї та 51-ї ЗВА підсилюються низкою частин і підрозділів, що належать до категорії «мобілізаційного резерву» (МР), які або входять до їх складу, або діють в якості приданим їм. Зазвичай це мотострілецькі/стрілецькі полки (мсп\сп) або окремі стрілецькі/штурмові батальйони (осб\ошб). Загалом у смугах обох армій (2-ї та 51-ї ЗВА) розгорнуто до 8-10 таких формувань у статусі мсп/сп і близько 6-7-и окремих стрілецьких /окремих штурмових батальйонів.
Загальна чисельність російських військ, що діють у Покровському напрямку (включно з Добропільським), оцінюється по різному. Є інформація про 110-120 тисяч в\сл, є оцінка «150 тисяч», а є інформація – «не більше 100 тисяч». Кожен з вас, дорогі читачі, може самостійно обрати цей показник, але для мене перша оцінка здається найближчою до справжньої.
• 2 •
Поточна ситуація. У смузі своєї 51-ї ЗВА ворог, очевидно утримавши плацдарм на захід від річки Казенний Торець, протягом останнього тижня намагався перейти з нього до активних (наступальних) дій у південно-західному напрямку (Новоекономічне – Мирноград, Червоний Лиман – Мирноград), а також у північному та північно-західному напрямках (за загальною дирекцією Новоторецьке – Нове Шахове). Зокрема:
- Передові підрозділи ворога намагалися повернути Нове Шахове, атакуючи його з півдня, а також намагалися відновити плацдарм у Дорожньому (район промислової зони). Станом на вчорашній вечір обидві спроби, очевидно, завершилися невдало для ворога. Лише в районі промки у Дорожному, ймовірно, залишки російської штурмової групи (до 3-х осіб) змогли сховатися в її руїнах.
- У напрямку Червоний Лиман – Гришине, а також у районі Родинського тривали вперті зустрічні бої. Ворог регулярно здійснює спроби закріпитися в лісових смугах уздовж залізниці на північ від Родинського (постійно відправляючи туди штурмові групи з напрямку шахти «Краснолиманська» через поле), а також у західній частині Родинського. Поки що йому не вдалося досягти у цьому сенсі значних результатів, хоча деякі російські військовики були зафіксовані у західній частині Родинського.
- Але південніше, діючи з боку Червоного Лимана, ворог продовжує блокувати дорогу до Гришиного і займати позиції на північній околиці Мирнограда, його окремі невеликі піхотні групи просунулися з півночі до селищ Світле і Рівне, фактично оточивши низку українських підрозділів у центральній частині північної половини Мирнограду (район Експериментально-механічного заводу та Центрального ринку).
У самому Мирнограді за останні два дні ЗСУ змогли відбити кілька ворожих атак/штурмів, здійснених противником з напрямку Новоекономічного та південної частини Мирнограда. Водночас слід розуміти, що через переправи на річці Казенний Торець (у районі Разіне та Новоекономічного) ворог постійно перекидає підкріплення для своїх передових (штурмових) підрозділів, діючих як безпосередньо проти Мирнограда, так і охоплюючих його північніше(через Червоний Лиман).
У смузі 2-ї ЗВА російські війська намагаються повністю взяти під контроль північну частину міста Покровська, вибити низку українських підрозділів з його північно-західних околиць, куди вони нещодавно прорвалися, і просуватися з рубежу Удачне – Котлине в північному напрямку.
Безпосередньо на тактичному рівні це виглядає так:
Передові підрозділи 27-ї мсд (ймовірно посилені окремими підрозділами 15-ї омсбр) атакували позиції ЗСУ у напрямку Покровськ – Гришине (діючи як вздовж дороги 00525, так і з боку аеродрому сільгоспавіації, на південь від Гришиного). Внаслідок цього ворог зумів «зачепитися» за Гришине, захопивши кілька кварталів у районі Радужного та Вишневого провулків, а також у районі вулиці Толбухіна.
Однак ЗСУ, які контратакували ворога на схід від села і на північ від дороги, змогли прорватися до північно-західних околиць Покровська і закріпитися там, що, ймовірно, суттєво уповільнило подальше просування ворога на Гришине. Наразі російське командування намагається відтіснити штурмові підрозділи ЗСУ, які прорвалися на північно-західну околицю Покровська, і «розчистити» собі шлях на Гришине.
Також штурмові підрозділи 2-ї ЗВА противника, ймовірно, підсилені частиною сил 41-ї ЗВА, що діють з рубежу Удачне-Котлине, досить активно намагаються просуватися у північному та північно-східному напрямках, щоб збільшити глибину охоплення Покровська з заходу. У цьому контексті ворог вперто намагається закріпитися у Молодецькому (ймовірно, щоб прикрити з флангу свої штурмові підрозділи, які намагаються, своєю чергою, прорватися у напрямках Удачне – Сергіївка та Котлине – Гришине).
За 2,5 тижні активних боїв у цьому секторі ворог досі не зміг досягнути більш-менш значних, навіть у тактичному сенсі, результатів. Російські війська змогли лише зав’язати бої за шахту на північ від Удачного і просунутися до 1 км на північ від сільськогосподарської фірми «Ковалиха».
• 3 •
Перспективи. Якщо абстрагуватися від конкретних результатів боїв за Покровсько-Мирноградський район оборони ЗСУ, який, цілком ймовірно, перейде під повний контроль ворога протягом наступного місяця, то подальші перспективи його наступу виглядають досить неоднозначними, а саме:
- З одного боку, взяття Покровська і Мирнограду відкриває для ворога досить очевидну оперативно-тактичну перспективу – можливість організувати і провести наступ вже у бік Добропілля. Причому, з досить високою ймовірністю прорватися на ближні підступи до нього з ходу.
По-перше, з півдня (діючи з Покровська з силами 2-ї ЗВА) та у другу чергу – зі сходу (діючи з плацдарму 51-ї ЗВА на річці Казенний Торець, яка зовсім не випадково «активізувалася» у цьому напрямку протягом останнього тижня).
- З іншого боку, малоймовірно, що під час цього наступу (тобто на Добропілля) російському командуванню навряд чи вдасться застосувати його улюблену оперативно-тактичну методологію (обхід та охоплення району оборони ЗСУ по флангах).
Просто тому, що для цього тут відсутні необхідні умови – вклинення противника у напрямку Кучерів Яр – Золотий Колодязь ЗСУ практично ліквідували, вони також досить стійко утримують рубіж Вільне – Новий Донбас. Ворогу залишається діяти у бік Добропілля лише фронтальним наступом з півдня та південного сходу, очевидно сповненим для нього ще одним раундом величезних втрат...
Більше того, найближчим часом, на суміжному фланзі УВ «Центр» і «Юг», російське командування зіткнеться з дилемою – атакувати Добропілля чи все ж-таки зосередитися на прориві до Дружківки з південного заходу.
Наразі у смузі своєї 8-ї армії ворог досить активно просувається загальним напрямком Володимирівка – Софіївка, тобто намагається досягти результату за другим варіантом. Однак реактивація 51-ї ЗВА в напрямку Добропілля свідчить, що його командування також має на увазі й перший варіант.
Взяття Костянтинівки та Дружківки, порівняно з взяттям Добропілля, має більшу вагу для ворога в оперативному та стратегічному плані. Адже це наближає російські війська (виводить їх) з півдня до останньої великої міської агломерації Донбасу, яка перебуває під контролем України – Слав'янсько-Краматорської, тоді як захоплення Добропілля може принести лише окремо взятий оперативно-тактичний успіх.
Фактично, наступ ворога на Костянтинівку та Дружківку є одним із елементів ширшого й «синхронізованого» плану російського командування, який передбачає вихід його військ до Слов'янсько-Краматорської агломерації одночасно з кількох напрямків – з Лиманського (УВ «Запад»), Слов'янського (УВ «Юг») та Костянтинівського (УВ «Юг»). І він – набагато більший, ніж гіпотетичний план прориву до Добропілля обмеженими силами УВ «Центр».
Є ще один фактор. Після дуже довгих і досить кривавих боїв за Покровськ і Мирноград армії російського УВ «Центр», чесно кажучи, далеко не в найкращій «формі». Навіть зараз, під час фінального етапу боїв за Покровсько-Мирноградську агломерацію, їхнє командування змушене все частіше робити «тактичні паузи», щоб накопичити штурмову піхоту у передових підрозділах у кількості, необхідної для продовження наступу.
Атакуючі/штурмові дії противника силами підрозділів «від взводу і вище» стали дуже рідкісними. По суті, ворог намагається «повзти вперед» у щоденному режимі малими піхотними (штурмовими) групами по 5-6 «тіл», або навіть менше – 2-3-и. Більше того, у переважній більшості випадків противник намагається робити це виключно приховано, обираючи «просочування» замість прямої атаки\штурму.
Інакше кажучи, УВ «Центр» явно ВЖЕ витратило значну частину своїх резервів та ресурсів у боях за Покровськ і Мирноград, у нього мало штурмової піхоти в передових підрозділах, її доводиться накопичувати протягом все більших відтінків часу. Більше того, це видно й по темпах просування передових частин і з’єднань обох армій цього УВ на напрямках «головного удару». Вони надзвичайно малі.
Водночас російське командування перекинуло до операційної зони УВ «Юг», діючого саме у бік Слов'янсько-Краматорської агломерації (на Слов'янському та Костянтинівському напрямках), низку «вагомих» резервів із Південної операційної зони – таких як 70-та мотострілецька дивізія з 18-ї ЗВА УВ «Днепр», або головні сили 49-ї ЗВА того ж угрупування.
Але Слов'янськ – Краматорськ, це – довго (адже для цього попередньо необхідно захопити Лиман, Костянтинівку і Дружківку), нудно (бажано форсувати Сіверський Донець і рухатися до Ізюма), а найголовніше, значно дорожче, ніж Добропілля, де результат можна «дати» швидше і дешевше у всіх аспектах (бо масштаб обох гіпотетичних операцій зовсім не співставний). Думаю, січень дасть відповідь на питання – яким «шляхом» вирішить піти далі вороже командування.
Коментарі — 0