Чи треба вибачатися Зеленському?
Зараз пріоритетно треба думати над тим, як обʼєднати і залучити наш внутрішній ресурс
Ті з нас, хто пропонує президенту України вибачитися, нагадують мені тих, хто на початку війни у 2014 закликав не робити чогось, щоб не провокувати росіян. Або тих, хто вважає, що скандал у сімʼї розпочався через розсипану ненароком сіль.
Невже не видно, що вибачення не допоможе, а перепалка, яку ми спостерігали в Овальному кабінеті визріла заздалегідь?!
Хіба не ясно, що плани стосовно Росії і України були визначені задовго до, а будь-які наші спроби не погоджуватися з відведеною нам роллю будуть викликати агресію?!
Невже не зрозуміло, що вибачення не змінить ставлення до нас, а тільки утвердить переконання, що треба продовжувати змушувати нас?!
Щоб не було ілюзій про прикру випадковість сьогоднішніх подій, раджу згадати прізвища Пола Манафорта, Майкла Флінна, Роджера Стоуна. Це ж було ще тоді, першого разу – у 2016 році. А ще прочитайте книгу тодішнього шефа ФБР Джеймса Комі або подивіться про ті події фільм «Правило Комі».
Згадайте розслідування спецпредставника Роберта Мюллера про втручання російських спецслужб у вибори у США. Напевно ж не просто так тоді розпочалось це слідство. Зараз все виглядає набагато серйозніше.
Не треба намагатись перехитрити цю обʼєктивну реальність. Ті, хто пропонують вибачитися, радять зробити саме це. Не вийде. Варто діяти, визнаючи і враховуючи цю несприятливу для нас обставину.
Зараз пріоритетно треба думати над тим, як обʼєднати і залучити наш внутрішній ресурс (знання і досвід), щоб пришвидшити деструктивні процеси всередині Росії.
Вихід з ладу РФ здатен кардинально і швидко змінити розстановку на шахівниці на нашу користь. Такий ресурс в України точно є.
Коментарі — 0