Бронювання циркачів ніби й правильне. Але...

Рішення про бронювання артистів цирку ніби правильне, якщо ознайомитися з аргументами, які озвучили в міністерстві культури.

Так, це люди рідкісних та унікальних професій, які працюють в «самих віддалених куточках країни», і т.д. і т.п. Ок, ніби все зрозуміло.

Але поясніть мені наступне.

1. Артисти балету або учасники оркестрів народних інструментів не є людьми унікальних професій та представниками культурної сфери?
2. Чи є циркові творцями національного культурного продукту? Як такого, який сьогодні створюють українські музиканти, виконавці та автори, наприклад. Хотілося б побачити такий україномовний продукт та оцінити його комерційний успіх та культурне значення.
3. Чи створюють вони робочі місця, як це роблять музичні компанії, продюсерські та промоутерські агенції?
4. Яку кількість грошей вони генерують та скільки платять податків?
5. Як багато серед взагалі цього творчого прошарку людей, які працюють насамперед в Україні, а не за кордоном? Бо добре відомо, що цирковий жанр в Україні багато років знаходиться в стані занепаду і більшість артистів працює виключно за кордоном або постійно, або по контрактам.

Я нічого не маю проти циркового жанру і більше того, вважаю, що він має великий потенціал, проте має пройти потужну трансформацію та зміни. Саме в цьому жанрі молоді артисти за державні гроші отримують унікальні професії та одразу, майже з іспитів, їдуть за кордон. Це взагалі окрема тема того, як все це відбувається. Жодної користі для України та розважальної індустрії. І це потрібно змінювати.

Сьогодні я вважаю, що держава зобов'язана захистити цей професійний клас і правильно зробила, надавши бронювання для представників циркової професії.

Але держава ніби не бачить інших творчих людей, унікальних, сучасних, молодих і не дуже, успішних, актуальних, які знаходяться в Україні, створюють унікальний культурний продукт, безпрецедентний за усі роки незалежності України, нові україномовні тексти, музику, пісні, відео, які стають популярними, надихають тисячі людей, вони щоденно випускають творчі продукти, які стають фундаментом нової національної культури, орієнтиром для нового покоління українців.

Багато хто з таких молодих людей пішов до лав армії. Але багато хто не бачить себе там. І це можна зрозуміти, якщо розуміти їхню користь на іншому місці. Це можна зрозуміти.

Як і те, що не відчуваючи захисту, вони незаконно біжать з країни.

Це можна і засудити, але зрозуміти теж. Як і те, який все це має вплив на творче середовище.

Тому не бачити їх взагалі, але при цьому бачити інших – це якнайменше образливо.

Цей пост не про цирк, і навіть не про музичну спільноту. Він про т.з. «центр прийняття рішень».