Муки мобілізації. За що «воюють» нардепи

На третьому році повномасштабної війни в Україні триває ревізія мобілізаційного законодавства. Дається все з великими потугами. Уже більше місяця після ухвалення законопроєкту у першому читанні його розгляд застопорився на рівні комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Представники опозиційних фракцій критикують роботу профільного комітету, говорять, що наразі у Банкової відсутня політична воля для затвердження законопроєкту про мобілізацію.

Члени оборонного комітету з провладного табору теж не мовчать. Вони відверто називають «спамом», популізмом 4195 поправок (станом на 17 березня було розглянуто трохи більше пів тисячі). Деякі члени ж члени у хаосі також звинувачують керівника комітету від «Слуги народу» Олександра Завітневича.  Він начебто демонструє «незадовільний менеджмент».

У коментарі «Главкому» народний депутат від фракції «Слуга народу», член оборонного комітету Федір Веніславський зізнався: процес внесення змін до мобілізаційного законодавства штучно заполітизований. За його словами, частина парламентарів попри розуміння всієї важливості проблеми намагаючись виписати правила таким чином, аби він подобався громадянам. При цьому, вважає співбесідник «Главкома», законопроєкт ризикує не досягти кінцевої мети – наведення ладу з обліком військовозобов’язаних і формування бази для демобілізації військових, які воюють уже третій рік.

«Протягом двох тижнів роботи парламентський комітет з питань національної безпеки об’єднав усі пропозиції депутатів у 16 блоків. Наприклад, є блок щодо обмеження конституційних прав та свобод осіб, котрі ухиляються від звірки облікових даних у ТЦК. У комітеті досягли консенсусу: вилучаємо всі обмеження (урядовий законопроєкт передбачає тимчасові обмеження права керування автомобілем, виїзду за кордон, арешт коштів та інших цінностей ухилянта, які він зберігає у фінустановах чи небанківських надавачах платіжних послуг, у тому числі це стосуватиметься грошей у електронних гаманцях – «Главком»), окрім обмеження права керування автомобілем. Однак уже під час голосування деякі члени комітету відійшли від цих домовленостей. Крім того, була узгодженість щодо відстрочки від призову інвалідів, доглядачів, усиновлювачів та осіб, котрі мають на утримуванні осіб із інвалідністю. Також домовилися про питання бронювання осіб. Наразі голосування за вказаними блоками не було», – розповів Веніславський.

Драконівські штрафи поки на папері

Із провладним політиком можна погодитися: питання мобілізації надто чутливе для суспільства. І будь-яке закручування гайок миттєво викликає негативну реакцію.

З кінця грудня 2023-го припадає пилюкою урядовий законопроєкт, покликаний різко збільшити штрафи ухилянтам. За порушення призовниками, військовозобов’язаними, резервістами правил військового обліку пропонується накладати штраф від 8,5 тис. грн до 17 тис. грн (нині за це світить не більше 1,7 тис. грн). А порушення законодавства про оборону, військовий обов’язок і військову службу, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вартуватиме 34-85 тис. грн штрафу (на громадян та посадових осіб). Якщо це порушення вчинено в умовах особливого періоду, штраф зросте до 153-204 тис. грн.

Поки уряд, імовірно, зважує ризики від впровадження свої ініціативи у життя. 15 березня військовий журналіст Юрій Бутусов опублікував у Facebook концепт мобілізації. За його даними, ці пропозиції розглядаються у парламенті і начебто можуть бути вмонтовані в «мобілізаційний» законопроєкт. З-поміж цих напрацювань впадає у вічі розділ «Примус». Зокрема, до військовозобов’язаних, котрі ухиляються від уточнення відомостей військового обліку, можуть застосувати 100 тис. грн штрафу. Якщо вони повторно проігнорують цю вимогу (протягом двох тижнів), розмір штрафу може зрости до 200 тис. грн. Такі ж «виховні» санкції пропонують накладати на чоловіків за неявку до ТЦК після отримання повістки.

Та нардеп Веніславський запевнив «Главком»: комітет Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки не розглядає концепту мобілізації, оприлюдненого Бутусовим. Водночас обранець погоджується: санкції за ухилення від мобілізації треба посилювати, вони мають бути відчутні.

«На сьогодні штраф у кілька сотень гривень точно не є стимулом для громадян виконувати свої конституційні обов’язки. Проте треба сказати, що питання штрафів не обговорюється у рамках урядового законопроєкту №10449 про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», – пояснив політик.

Роль ТЦК. Соціальна підтримка чи машина покарань?

Головну скрипку у нинішній мобілізації  грають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), колишні військкомати. За день до повномасштабного вторгнення, 23 лютого 2022 року Кабінет міністрів оновив функціонал цих органів. Незмінним залишилося: ТЦК та СП забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів. Окрім цього, ведуть рекламно-агітаційну роботу серед населення із залучення на військову службу за контрактом, а також залучають на допомогу поліцію під час доставки військовозобов’язаних до будівель ТЦК та СП. Віднедавна уряд розширив повноваження колишніх військкоматів, перевівши їх на цілодобовий режим роботи.

Попри надважливі завдання, щонайменше останній рік робота ТЦК та СП часто супроводжується скандалами. Кілька яскравих епізодів зі стрічок новин:

• на Буковині чоловіки, озброївшись сокирами, напали на представників ТЦК;
• працівники ТЦК у Львові силоміць затягли волонтера в мікроавтобус;
• у Бучачі, що на Тернопільщині 49-річний чоловік помер у місцевому військкоматі, де проходив звірку військово-облікових документів;
• на Львівщині судитимуть двох колишніх військовослужбовців ТЦК та СП, які катували й незаконно утримували чотирьох громадян;
• у Київській області стався черговий скандал з працівниками ТЦК та СП – вони начебто побили водія-далекобійника;
• гурт Intermezzo заявив, що їхнього соліста Володимира Білика та його друга Андрія Дулецького нібито затримали і побили співробітники ТЦК у Чернівцях;
• ДБР скерувало до суду справу про катування чоловіків у тернопільському військкоматі.

Крім того, на Хмельниччині з початку року зафіксовані звернення громадян до судів щодо незаконних дій представників ТЦК та СП. Одна зі скаржниць зазначила: вранці 22 січня на вулиці Вокзальна у Хмельницькому невідомі особи у військовій формі затримали її чоловіка і привезли до ТЦК. Йому заборонили покидати приміщення. Там же ВЛК визнало чоловіка придатним до військової служби попри тяжке невиліковне захворювання серцево-судинної системи. Наступного дня чоловіка оглянули інші лікарі, котрі відмовлялись визнавати його придатним до служби через вади серця. Слідчий суддя порадив жінці звернутися до правоохоронців із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Схожий інцидент трапився на автовокзалі міста Волочиськ Хмельницької області. Уранці 5 січня невстановлені військовослужбовці, за твердженням заявника, схопили його, нанесли сім-вісім ударів у спину, живіт і передпліччя (дверками автомобіля). Відпустили чоловіки під ранок 6 січня. Того ж дня він звернувся до травмпункту Хмельницької міськлікарні. Суд зобов’язав хмельницьке райуправління поліції відкрити кримінальне провадження на підставі заяви громадянина, в якій ішлося про можливий злочин за ч.1 ст.146-1 Кримінального кодексу «Насильницьке зникнення».

На все це є реакція уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця: співробітники територіального центру комплектування та соціальної підтримки не мають права перевіряти документи у громадян та силою затримувати військовозобов'язаних чоловіків просто посеред вулиці.

«Основне питання, яке порушують громадяни України, – це невідповідність мандатів ТЦК. Це коли вони вимагають перевіряти документи, забирають документи й фізично затримують громадян України. У них таких прав немає», – зазначив омбудсмен.

Погоджується з Лубінцем і адвокат Роман Кичко. У коментарі «Главкому» він наголосив: основна проблема мобілізації в тому, що вона свого роду стала покаранням та набуває все більше занадто примусових рис. І не факт, що людину, котра має право на відстрочку,   протиправно не мобілізують.

«Приклад із моєї практики. Військовозобов’язаного заброньовано Міністерством економіки. ТЦК та СП в односторонньому порядку змінює йому номер військово-облікової спеціальності та після бронювання стверджує про недійсність бронювання, відмовляється оформити відстрочку і видає мобілізаційну повістку. Таких повноважень ТЦК та СП не має, вони не мають права «скасувати» бронювання Мінекономіки в односторонньому порядку. Однак такі ситуації поширені», – заявив правозахисник.

Кичко пояснює: якщо в особи є право на відстрочку, то у ТЦК та СП виникає обов’язок оформити це право. Не надати, а оформити. Розповсюдженими є ситуації, за яких ТЦК та СП плутають підстави для відстрочки, вимагають неіснуючі документи, як наслідок протиправно мобілізують людину, а далі в новинах з’являються гучні статті про незаконну мобілізацію, додає юрист.

Також правозахисник зауважив на формальному підході до проведення військово-лікарських комісій (ВЛК), проблему не вирішено з початку війни. Кичко безпосередньо стикався з ситуаціями, за яких військовозобов’язаного за рядом захворювань мали безальтернативно визнати непридатним та виключити з військового обліку, але визнавали обмежено придатним, що передбачає можливість його мобілізації.

Інша проблема – неможливість оновлення облікових даних без візиту до ТЦК.

«Хоча моя позиція як адвоката, що оновлювати такі дані можна і дистанційно (в законодавстві вживається термін «повідомити особисто»). Але ТЦК завжди наполягають на особистій явці військовозобов’язаного. На цьому етапі через негативний образ та недовіру у військовозобов’язаних виникає ряд запитань: «Якщо я хочу оновити дані, для чого мені особисто приходити? Якщо я прийду, що буде далі? Я бачив в новинах силову мобілізацію». Більш того навіть під час візиту до ТЦК, військовозобов’язаного відразу направляють на ВЛК. У людини знову виникає питання: для чого мені проходити ВЛК , якщо я прийшов оформити відстрочку?» – ставить юрист.

Оформлення відстрочки і проходження ВЛК – різні юридичні процеси, проте ТЦК та СП їх ототожнюють, додає адвокат. Він зазначив, що це все відбувається попри те, що є судові рішення із чіткою вказівкою суду: оформлення відстрочки має відбуватися незалежно від проходження ВЛК, оскільки це різні процеси.

Мобілізація економіки. Питання без відповідей

Не менш важливим у питанні мобілізації є економічний аспект. У законі «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» серед іншого виписано повноваження Кабінету міністрів. Зокрема, уряд відповідає за розробку мобілізаційного плану України, який подає на затвердження президентові; готує документ про мобілізаційну підготовку національної економіки України; створює мобілізаційний резерв матеріально-технічних і сировинних ресурсів.

Аби з’ясувати, що конкретно з вищеописаного виконав теперішній Кабмін, «Главком» направив відповідний запит. Заступник міністра економіки Ігор Фоменко відповів дуже сухо: «Центральні та місцеві органи виконавчої влади виконали заходи, визначені відповідними мобілізаційними планами, переведені на режим роботи в умовах воєнного стану і продовжують виконувати завдання, визначені законодавством». І навів три постанови Кабміну, дві з яких стосувалися бронювання військовозобов’язаних на час мобілізації.

Урядовці уникли прямих відповідей щодо мобілізаційної підготовки національної економіки України

Разом з тим адвокат Дмитро Бузанов у розмові з «Главкомом» акцентував на тому, що призов на військову службу під час мобілізації – це лише верхівка айсбера. Для планомірного переведення національної економіки та діяльності органів влади до роботи в умовах особливого періоду необідний цілий комплекс заходів.

Переведення національної економіки на функціонування в умовах особливого періоду гальмується через брак бюджетних коштів, левова частина яких спрямовується на фінансування Сил оборони. Як наслідок, пересічні українці збирають кошти на одяг, амуніцію, інше забезпечення людини, яка призивається до військової частини. Таким чином, частина державного обов’язку щодо належного забезпечення військових лягає на населення, констатує юрист.

Бузанов зауважив, що такий стан справ, впливає на мотивацію військовозобов’язаних. Відкритим для суспільства залишається питання фінансування пільг та соціальних виплат у разі поранення чи загибелі людини під час виконання військового обов’язку. Очевидно, що держава опинилася в залежності від фінансування з боку партнерів, як для покриття загальних бюджетних витрат та і оборонного бюджету, забезпечення пільг, соціальних виплат.

«Держава, відчуваючи брак у фінансуванні та відсутність необхідної комунікації із військовозобов’язаними, перетворила процес призову на військову службу у спосіб покарання. У медіа ми спостерігаємо випадки, коли правопорушникам за будь-яке правопорушення, а частіше за все, за порушення режиму комендантської години, виписують повістки про виклик до ТЦК та СП», – додав правозахисник.

Як змінити підходи?

Військовий адвокат Дар’я Соларьова пропонує власний рецепт виходу з мобілізаційного цугцвангу. По-перше, важливо працювати з тим, щоб військовозобовʼязані не асоціювали військову службу з покаранням.  «Не треба туди пхати всіх алкоголіків, наркоманів тощо. Служба в ЗСУ – не покарання, там найкращі чоловіки та жінки, які віддають своє здоровʼя та життя за наш спокій», – сказала правозахисниця.

По-друге, необхідно припинити силову мобілізацію. Якщо особа дійсно ухиляється від мобілізації, застосовуйте правові заходи впливу, а не фізичну силу, підказує юристка. На її думку, багато чоловіків бояться не військової служби, а те, що у ТЦК та СП їх будуть принижувати, застосовувати фізичну силу.

По-третє, надавати належну допомогу військовослужбовцям та звільненим з військової служби. Це про те, щоб люди розуміли, що вони матимуть належне грошове забезпечення, а у разі отримання поранення їм нададуть медичну допомогу та необхідне лікування, реабілітацію, відповідне грошове забезпечення. А коли захисник/захисниця опинятися у полоні – його/її будуть шукати, відбудеться обмін, а їхня родина буде забезпечена не лише фінансово, а й матиме інформацію щодо місцезнаходження. Якщо ж загине, то має бути достойне поховання, забезпечення родини.

По-четверте, варто врегулювати питання бронювання військовозобов’язаних.

«Наразі в суспільстві панує думка, що війна тільки для бідних. Запропоновані зміни щодо «вартості» бронювання, які мають сплатити роботодавці за бронь працівників підтверджує цю тезу, на жаль. Чоловіки ж, які працюють на заводах, підприємствах з великими зусиллями отримують «бронь», а то й не отримують. Водночас до більш забезпечених верств населення повістки не доходять. На прикладі народних депутатів, які мають гарантовану «бронь», можна розглянути такий варіант: якщо народний депутат не відвідує більше ніж 25% засідань, – позбавляти його права на «бронь», – озвучила свої ідеї військовий адвокат.

Віталій Тараненко, «Главком»