Завдання українського націоналізму на 2018 рік

1. Пам’ятати, що боротьба проти обставин, а не адаптація, є належним колективним способом нашого існування.
2. Не допустити навіть у проекті повторення трагічної ситуації, коли псевдоопозиція стає псевдовладою.
3. Розпочати заповнення безпекового вакууму, створеного державою через усунення від реальної правозахисної, правоохоронної та правозастосовчої діяльності, з метою відстояти права та свободи 99 % громадян України.
4. Реабілітація поняття та явища громадського активізму, надання йому позитивних, націозахисних, наступальних, результативних обрисів, витіснення і маргіналізація ліберальних, анархічних і заробітчанських елементів з активного протестного поля.
5. Не боятися поляризаційного ефекту націоналістичної ідеології, оголосити війну лібералізму, відмовитись від нещирого позиціонування як універсальних безкоштовних ідіотів та багаторазових політичних солдатиків з намаганнями усім сподобатися.
6. Мати на увазі, що сучасні мас-медіа не інформують, а панікують, не орієнтують, а дезорієнтують, не виховують, а приховують – тому слід десакралізувати ставлення до них і трактувати не інакше, ніж найманих працівників пропаганди.

7. Перестати вдавано соромитись етноцентризму, пасіонарності, нетолерантності, неполіткоректності, схильності до структурованого насильства.
8. Антисистемно, а не по-реформістськи дивитися на речі, обґрунтовувати необхідність не покращення, а знищення існуючого соціального устрою, його політичного представництва та економічного підґрунтя.
9. Реалістично оцінювати завершення епохи геополітичного, ідейного, культурного та технологічного домінування Заходу – не ставати в чергу по квиток пасажирів третього класу на теплохід «Титанік», який вже зустрівся з айсбергом.
10. Визначити, що знищення залишків суверенітету та соціальної держави під прикриттям так званих реформ у вигляді встановлення контуру зовнішнього управління з боку держав Заходу є загрозою національній державності, рівнозначною російській.
11. Готуватися до нових «виборів» уже завтра, незважаючи на електоральну рецесію – коротка оперативна пам’ять та соціально-ідеологічна амнезія вдячних за успішні реформи виборців спорадично може спрацювати і в позитивному ключі.
12. Презентація та популяризація командного формату участі в політичній трансформації країни: єдиний кандидат в президенти + єдиний список до парламенту + єдиний проект складу опозиційного уряду національної альтернативи. Завтра. Хоча мало би бути ще вчора.
13. Конструювання антикризової контреліти з опорою на реально існуючий кадровий потенціал, апробований в умовах антитерористичної операції та суспільно-політичних конфліктів – єдиний запобіжник контрреволюційного проросійського реваншу.
14. Означення державної та корпоративної бюрократії як головних інституційних донорів побудови антиукраїнського й антилюдяного режиму в Україні та об’єкт майбутніх оздоровчих процедур.
15. Утримання консервативного проукраїнського патерналістського електорату, незважаючи на його демографічну ерозію, боротьба за ідейну індоктринацію 16-річних, гальванізація народжених у 1980-х роках, ігнорування безнадійно зіпсутих ліберальним майданівським псевдоактивізмом «ровесників Незалежності».
16. Декларувати по всіх усюдах і кутках, що етичні чистки, а не паперові люстрації, є оптимальним інструментом майбутнього очищення органів влади та управління.
17. Вивчення теорії та практики мобілізаційного антикризового управління в економіці з частковою націоналізацією для відновлення виробничого потенціалу країни. Знадобиться.
18. Пропагувати тотальне винищення кремлівських вурдалаків та упирів, місцевих запроданців і п’ятиколонників, їх добровільних помічників і посібників замість «примирення» зі зрадниками Батьківщини та ворогами українського народу.
19. Готовність протистояти терористичним загрозам і масовим заворушенням, інспірованим спеціальними службами головного супротивника, готовність до розгортання масової «народної війни» у випадку широкомасштабного ворожого сухопутного наступу та окупації більшої частини території держави.
20. Готовність зупинити гіпотетичну «польську весну» у Львові чи «угорську весну» в Ужгороді методами та способами, якими було зупинено «русскую вєсну» в Харкові.

Другим Крутам – не бути!