Блокада кордону. Наразі ми зазнаємо невдачі

Прем'єр-міністр Дональд Туск закликав (26 лютого) українських політиків до стриманості у висловлюваннях щодо блокування кордону, вимог протестуючих польських фермерів та їхньої реакції на ці дії. Він заявив, що якби наші країни зараз посварилися, це було б найбільшим ідіотизмом в історії.

Погоджуюсь щодо обох питань. Жести (приїзд на кордон нашої урядової делегації без узгодження з польським урядом) і заяви наших політиків були, м'яко кажучи, недоречними. Президенту Володимиру Зеленському варто було б проконсультуватися з польським прем'єром щодо запрошення його на кордон, щоб не створювати враження, наче він йому щось диктує. А він з розмаху вступає у внутрішню польську політику, бо на кордон запросив також президента Анджея Дуду.

Ситуація вимагає чесності і не загортання реальних проблем у бавовну. Масові протести фермерів – це не найкращий час для цього, оскільки атмосфера в Польщі стає все більш напруженою. Однак у нас немає виходу, адже замість вирішення, проблема погіршується, і немає жодних сигналів, як Польща збирається це виправити. Потрібні рішучі, але відповідальні та реалістичні дії.

Коротка блокада у Сьвецькому

Частина перша. У понеділок, 26 лютого, польські фермери заблокували пункт пропуску «Сьвецько» на польсько-німецькому кордоні. Блокада мала тривати місяць, але тривала лише кілька годин. Допомогли, як ви можете зрозуміти, переговори між організаторами протесту та місцевою владою і польськими перевізниками. За цими формулюваннями, однак, криється абсолютний прагматизм.

Напередодні протестів Асоціація роботодавців «Транспорт і логістика Польщі» звернулася з «Відкритим листом» до фермерів із закликом припинити блокаду прикордонного переходу. «Ваші протести, – йшлося в ньому, – не повинні бути загрозою для існування інших польських підприємців і не повинні ставити під загрозу всю національну економіку». Адже вартість польського експорту через наземні пункти перетину кордону з Німеччиною становить 131 мільярд євро; крім того, 40% польських міжнародних вантажних перевезень пов'язані з німецьким ринком. Зверталася також увага на загальну кризову ситуацію, в якій опинилися перевізники.

Спрацювало це також завдяки іншим аргументам. Перевізники критикують Європейську “Зелену угоду” через те, що упродовж наступних п'яти років їм доведеться витратити 81 мільярд євро на виконання її положень (переважно на перехід на електромобілі). Однак, на відміну від фермерів, вони не можуть розраховувати на будь-яку допомогу з боку ЄС або національного бюджету. А субсидії на Спільну аграрну політику ЄС становлять 60% бюджету; за участь у «Зеленій угоді» фермери також отримають субсидії. Якщо транспортні послуги генерують 6% ВВП Польщі, то сільське господарство – не більше 3%.

Я подумав, що з огляду на значимість цих фактів, організатори протесту фермерів на західному кордоні Польщі вирішили, що їм не варто продовжувати свою акцію до 20 березня. За місяць аргументи перевізників могли б дійти до громадськості, і виникли б питання про ціну, яку поляки і всі європейці повинні платити за величезні фінансові ресурси для однієї професійної групи. Відповідно, нинішня суспільна підтримка протестів фермерів може перетворитися на несприйняття і навіть стигматизацію.

Польща оголосила Україні торговельну війну

Частина друга. Кордон з Україною заблокований вже чотири місяці, і немає жодних шансів на його розблокування, оскільки із 1 березня відновлюють свій протест власники транспортних компаній. Причиною є нібито невиконання угоди, яку вони підписали з урядом в середині січня. Крім того, 1 березня планується перекриття польсько-литовського кордону, оскільки нібито українське зерно «перепаковується» в цій країні і «неконтрольовано потрапляє до Польщі». Однак це повна маячня.У питанні блокування кордону з Україною та протидії «неконтрольованому напливу українського зерна» логіка з польсько-німецького кордону не працює. Минулого року польський експорт до України склав 11,7 млрд євро, тоді як імпорт – лише 4,3 млрд євро. У 2022-23 роках Польща зафіксувала позитивне сальдо торгівлі з Україною в розмірі 11 млрд євро (47 млрд злотих). Для порівняння: це сума, яка дорівнює чверті запланованих на поточний рік доходів нашого бюджету, з якого фінансується існування нашої армії.

Проте жодна організація польських підприємців не написала такого листа до тих, хто блокує кордон з Україною, як це зробила асоціація «Транспорт і логістика Польщі» на кордоні з Німеччиною. Я розумію, що 11,7 мільярдів євро – це не 131 мільярд експорту до Німеччини, але й кількість товарів, які купують українці, теж не є маленькою. Тим паче, що польський експорт до України у 2022-23 роках зріс на 80%, тоді як український експорт практично стагнує.

Вони не можуть до кінця зрозуміти, чому в подібній ситуації Польща фактично оголосила торговельну війну Україні, запровадивши ембарго на імпорт сільськогосподарської продукції у квітні минулого року. Ембарго, яке для зернових триває донині, а його поширення на всю сільськогосподарську продукцію вимагають фермери, партія «Право і справедливість», Конфедерація та деякі політики в нинішній урядовій коаліції.

Правда полягає в тому, що антиукраїнські гасла стали надзвичайно корисним інструментом для гарантування фінансових інтересів фермерів. Минулого року вони отримали 10 мільярдів злотих дотацій за нижчі очікуваних ціни на зерно. А на додачу – субсидії на пальне та податкові пільги. Приводом для такої щедрості з боку ЄС та польської влади став імпорт 4,5 млн тонн українського насіння кукурудзи, ріпаку, пшениці та соняшника. Перевезених польськими компаніями, список яких не може оприлюднити вже другий польський уряд, попри гучні заяви чергових міністрів сільського господарства.

Розкриття якої правди бояться чиновники? Власники компаній, які потрапили до різних «чорних списків», що циркулюють в інтернеті, розповідають, що у них не було вибору у 2022 та на початку 2023 року, оскільки польські фермери зберігали зерно у сховищах, чекаючи на зростання цін. Однак вони впали, коли паніка на світових зернових ринках минула після запуску зернового коридору з наших портів (липень 2022 року).

Ненависть до всього, що є українським

Наразі представникам польських фермерів залишилась лише антиукраїнська риторика для отримання додаткових дотацій від ЄС та польського бюджету. Адже причиною нинішніх цін на зернові є надлишок їх виробництва в самому ЄС та спекулятивна гра цінами на російську пшеницю і кукурудзу в Європі, Африці та Азії.

Однак ногами топчеться українське зерно, хоча понад 90% його транспортується нашим зерновим коридором до 32 країн світу, переважно в Азію та Африку. І ми не можемо потурати цьому топтанню, бо для вас це гра на гроші, а для нас – боротьба за життя.

Я міг би навіть похвалити ефективність дій польських фермерів та їхніх політичних представників (додаткові кошти однозначно отримають), якби не розкручування антиукраїнської істерії навколо якості української сільськогосподарської та харчової продукції вже вдруге поспіль.

Наприкінці 2022 – на початку 2023 року поляків залякували «технічним зерном» з України, яке нібито мало додаватись до польського борошна і таким чином «отруювати поляків». Що виявилося відвертою брехнею. Тепер ми чуємо про «смердючий» український цукор, зерно, яке «не відповідає стандартам ЄС», « заражений ріпак», який додають у польську олію, та «отруєний мед». Про це говорять міністри, опозиційні політики та фермери, представники яких готують «громадські перевірки» якості української сільськогосподарської та харчової продукції.

Виходить, що Україна та українці є смертельною загрозою для Польщі та поляків. Від того лише крок до висновку, що Росія – це благо або, в крайньому разу, навіть порятунок – як написано на плакаті, причепленому на тракторі одного із фермерів.

Я подумав, що десь вже бачив схожу кампанію демонізації  всього українського. Так було на зламі 2013 та 2014 років у Криму та на Донбасі. А також перед та після вторгнення 24 лютого 2022 року.

Україна не порушила жодних домовленостей

Інколи буває так, що краще жахливий кінець, ніж нескінченний жах.

Під час перебування польського прем’єра у Києві (22 січня) було домовлено про спільне засідання урядової комісії у Варшаві 28 березня. Під час нещодавнього візиту на кордон прем'єр-міністр Денис Шмигаль представив план із 5 пунктів для врегулювання ситуації і наголосив, що умовою його успіху є розблокування кордону до зустрічі у Варшаві. В іншому випадку Україна застосує до Польщі дзеркальні кроки до тих, які зараз відчуває на собі.

Шмигаль імплементує рішення Єврокомісії щодо обмежень на імпорт українського цукру, курячого м'яса та яєць до країн ЄС. Пропонує систему квотування імпорту українських зернових, аналогічну до рішень, прийнятих у торгівлі з Румунією, та створення команди для вирішення поточних проблем із залученням ЄК. Йдеться також про спільну заяву щодо ембарго на імпорт сільськогосподарської продукції з Росії. На них припадає 14,4% сільськогосподарського імпорту з-за меж ЄС, тоді як імпорт з України становить лише 9%.

Польські міністри відповідають, що рішення має знайти Єврокомісія, адже саме вона відкрила ринок для товарів з України. І що Україна сама повинна вийти з пропозиціями, які задовольнять Польщу (міністр Ян Грабєц, 23 лютого).

Що ж, польське ембарго було запроваджене всупереч угодам Світової організації торгівлі, Угоді про асоціацію між Україною та ЄС, двостороннім угодам та рішенням ЄС після початку «великої війни» 24 лютого 2022 року. Україна не зробила нічого, що порушувало б міжнародне право, угоди та зобов'язання, взяті на себе Польщею та ЄС в цілому.

Щобільше, в ситуації, що склалася в Польщі, я не бачу, яким чином нинішній уряд може відмовитися від блокади і розблокувати кордон. На носі має три поспіль кампанії виборів - місцеві, європейські та президентські. І пов'язану з цим необхідність боротися за голоси сільського населення. Свій внесок роблять різні журналісти та політологи, які заявляють про нібито «занадто м'який» підхід Варшави до Києва, який має бути «витончено жорстким».

У якому світі вони живуть, хотілося б запитати?

Пропускна спроможність кордонів – це питання безпеки

Для того, щоб раціонально оцінювати свою ситуацію і відповідно планувати державну оборону, Україна повинна усвідомити ці факти. Визнати, що Польща не може гарантувати нормальне функціонування кордону (також кордону всього ЄС і НАТО), включаючи виконання зобов'язань, передбачених для транзитних перевезень.Реальність означеного вище факту дійшла до мене тоді, коли я побачив, як один з польських міністрів зриває пломби з вагонів з українським зерном і як ці дії повторюють протестуючі фермери. А також скидання зерна під виконання національного гімну.

І найважливіше питання. Безпека залізничних перевезень – це надійність постачання військової техніки з хабу в аеропорту в Єсьонці поблизу Жешува, одного з двох основних маршрутів постачання нашої армії технікою, придбаною у наших союзників. Інший – це польські порти на Балтійському морі.

І саме з огляду на інтереси національної безпеки та забезпечення підвищення нашої обороноздатності розблокування кордону та гарантії його нормального функціонування є передумовою для переговорів і укладання домовленостей між Україною та Польщею.

Рішення прем'єр-міністра Туска включити прикордонні переходи та під'їзні дороги до переліку об'єктів критичної інфраструктури є важливим кроком для нормалізації ситуації, але поки що безрезультатним. І скорше не призведе до нормалізації, оскільки організатори протесту фермерів і політики «Права і справедливості» кричать, що таким чином «Туск хоче кинути поліцію і армію на фермерів».

Вони провокують, тому що уряд не має наміру розганяти протестувальників силою. Тому саме від протестувальників залежить, чи буде розблокований кордон, коли і за яких умов. А ті, хто закликає «фермерів не здаватися», вишикувалися в дуже довгу чергу.

Наразі ми зазнаємо невдачі

Тому «ембарго на ембарго», щоб не поглиблювати кризу і зберегти можливість позитивних дій у двосторонніх відносинах, на арені ЄС і НАТО.

Ми стоїмо не на сипучих пісках, а на міцному фундаменті спільних інтересів у питаннях безпеки, економіки та міжлюдських стосунків. Українці назавжди залишаться вдячними полякам за солідарність, допомогу та велике серце, які ми відчули в перші місяці великої війни і продовжуємо відчувати.

Водночас, зі смиренням перед фактами слід визнати, що у протистоянні з польським аграрним лобі, ворогами України, російською агентурою та її спецслужбами ми зазнаємо поразки. Поки що, бо я все ще розраховую на те, що прокинеться польська громадська думка, на підрахунок прибутків та збитків компаній, що торгують з Україною, та на політиків, відповідальних за існування і розвиток Польщі.

Я не сумніваюся, що Дональд Туск і Радослав Сікорський, як і багато діячів нинішньої урядової коаліції, бажають Україні добра. Бо вони хочуть безпеки, миру і стабільності для Польщі. І в життєвих інтересах України – зміцнення їхніх позицій у польській та європейській політиці, бо це означає зміцнення ЄС, НАТО та України.