Росія воює не лише ракетами і дронами. Чому мовчить Україна?

Джаред Кушнер каже, що угода між Україною та Росією фактично майже готова. Залишилося найскладніше – територіальне питання. Україна, за його словами, не погоджується.

Кіріл Дмитрієв, представник держави-агресора на переговорах, Кушнера хвалить. Каже, що той чи не найкраще розуміє російську сторону. Сам Кушнер називає українців, з якими працює на цьому переговорному треку: Кирило Буданов, Сергій Кислиця, Рустем Умєров, Давид Арахамія.

Американці говорять. Росіяни говорять. А українська сторона мовчить. І ось це вже справді небезпечно. Бо якщо послухати лише Кушнера і Дмитрієва, складається дуже проста картина. Путіну нібито залишилося отримати Донбас – і війна закінчиться. Американці після цього допоможуть відбудувати Україну. Мир майже в кишені. Треба лише погодитися щодо території.

Можливо, все зовсім не так. Але тоді українська влада зобов’язана сказати про це українцям. Чого насправді вимагає Путін? Що саме пропонують американці? Що означає «територіальне питання»? Чи йдеться лише про Донбас? Які ще російські вимоги залишаються на столі? Які гарантії безпеки пропонують Україні? Де українські червоні лінії?

Я не закликаю оприлюднювати протоколи переговорів. Дипломатія потребує конфіденційності. Але конфіденційність – це не мовчання перед власним народом. Особливо під час війни. Бо коли українцеві щодня розповідають, що мир уже майже погоджений і залишилося тільки «вирішити питання територій», у нього закономірно виникає запитання: якщо все майже закінчилося, навіщо мобілізуватися? Навіщо йти до війська? Навіщо готувати країну до тривалої боротьби?

І саме тут починається проблема вже не дипломатична, а безпекова. Росія воює не лише ракетами і дронами. Вона воює за стан українського суспільства. За нашу готовність чинити опір. За нашу віру в те, що від нас самих щось залежить. Тому інформаційний вакуум навколо переговорів дуже швидко заповнюється чужими меседжами.

Сьогодні свою версію українцям фактично розповідає Москва. Свою – Вашингтон. А де версія Києва? Люди, які воюють, платять податки, ховають близьких, живуть під обстрілами і мають захищати цю державу завтра, мають право знати принаймні основне: за що сьогодні торгується Росія і за що бореться Україна.

Тому Буданов, Кислиця, Умєров, Арахамія – або президент, від імені якого вони ведуть ці переговори, – повинні пояснити суспільству, що відбувається. Не деталі закритих переговорів. А українську позицію. Бо мовчання – це теж інформаційна політика. І коли мовчимо ми, за нас починають говорити інші.