Блекаут, сусіди та чай

Постійно моніторю три вайбер-групи мешканців багатоповерхівок Києва. І от недавно помітила дуже позитивну тенденцію. І що цікаво, майже у всіх групах одночасно.

Спілкування на початку блекаутів: «У нас немає світла, а в першому під'їзді є! Що за несправедливість! Хай вимикають всім», «Засунь свої поради в одне місце, ти із третього під'їзду! У вас було світло 3 години, а в нас одна!», «О, в 4-му світло з'явилося 10 хв тому!!!!Що за фігня! Чому в нас немає?», «Ви мені не указуйте, я 5 годин без світла, хочу й буду матюкатися, йдіть геть!!».

Спілкування зараз: «У мене є світло. Кому треба розігріти їжу? Приходьте, я із третього під'їзду. Номер ....», «Хто хоче чаю? Приходьте. В мене ще булочки свіжі є», «Хто з дітьми? Швиденько йдіть, бо світло може ненадовго. Перший під'їзд, 5 поверх, номер....».

Жителі Києва об'єднуються, щоб вижити. Діляться світлом. І блекаут, і нерівномірні розподілення світла – все це почали сприймати як загальну біду.

Путін не зміг нас розсварити та змусити ненавидіти один одного. Незламні. Нескорені. Йдемо до перемоги, яка буде дуже скоро.