Скандал у Польщі. Як не допустити антиукраїнських настроїв і продовжити експорт

На «Суспільному» розбирали відставку міністра сільського господарства Польщі, зокрема – як вплинув на його долю експорт українського зерна.

Там ситуація більш-менш зрозуміла – осінні парламентські вибори, активність опозиції, нестримне бажання українських і польських зернотрейдерів заробити. Та й російська агентура нікуди не поділася, недарма польські фермери блокують кордон зараз, у пору, коли один день у полі рік годує.

І, на жаль, це буде далеко не єдиний випадок, коли «українська карта» буде активно розігруватися у політиці.

До Революції гідності ми були геополітично не цікаві: корумпована влада, олігархічна економіка, слабке громадянське суспільство – типова країна третього світу.

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну радикально змінило наші позиції – війна винесла Україну на перші шпальти топових світових медіа і виштовхнула нашу країну у вищу лігу геополітики. Ми увірвалися туди, ламаючи установлені десятиліттями порядки та союзи, як політичні, так і економічні. Нас підтримали політично, нам дали економічні преференції, про які у мирний час ми навіть мріяти не могли.

Але світова економіка – складний механізм, де все взаємопов'язано. На ринках вже є гравці і якщо комусь даються преференції, то хтось від цього і втрачає. Історія з українським зерном у Польщі – яскравий тому приклад. Наступний скандал може бути із дозволами на автоперевезення, хоча я маю надію, що наші чиновники зможуть своєчасно вирішити і не повториться ситуація, коли польський фермер не може продати своє, бо є українське на $59 дешевше, а  опозиція активно це експлуатує, роблячи із симпатиків України скептиків.

Гроші, які нам дають поляки у якості фінансової допомоги – це податки, сплачені тим же фермером. І цілком логічним буде запитання того ж фермера – навіщо я сплачую гроші, якщо вони йдуть до України, яка мене ж розорила?

Польський кейс – це перша ластівка серед наших країн-союзників, всередині яких точиться політична боротьба. Ми маємо бути готові до наступних кейсів, зокрема у США.

Що нам робити?

1. Давайте не забувати старе, перевірене століттями правило: політика – це концентрований вираз економіки.
2. На наше щастя, експорт з України до США, Великої Британії, Франції невеликий, суттєвого впливу на їх економіки не має, тому тут широке поле для дипломатії.
3. Складніше з найближчими сусідами, завдання надскладне – зберегти добрі відносини, політичну та економічну підтримку, не допустити антиукраїнських настроїв і одночасно продовжити експорт українських товарів і послуг.

Ми маємо бути у постійному контакті та діалозі з партнерами, особливо щодо чутливих позицій. Завжди простіше і дешевше не допустити скандалу.

Необхідність воєнного часу – жорсткіший контроль за експортом: хто, кому, куди і що продає, як використовують преференції, які наслідки. Знаю, це не ринково, буде критика, але тоді потрібно чесно дати собі відповідь, що важливіше: заробіток зернотрейдера чи перевізника або проукраїнська коаліція держав, завдяки підтримці якої ми переможемо.