Розлучення під час війни. Як пережити?

Стосунки на відстані, розрив стосунків або розлучення – це завжди складний емоційний досвід для пари. Додатковий фактор війни лише ускладнює процес.

Та якщо це вже відбувається…

Довготривалий стрес, невизначеність, стосунки на відстані, складні життєві ситуації та фінансові проблеми – усе це має значний вплив на пару. І якщо розриву не оминути, то, мабуть, краще зосередитися на майбутньому без колишнього партнера.

Чому люди розлучаються?

Проблеми у парі можуть виникати на будь-якому етапі стосунків, починаючи від незначних розбіжностей і закінчуючи серйозними конфліктами. Невірність, сварки, зловживання психоактивними речовинами, відсутність емпатії та нехтування одне одним – ось найпоширеніші фактори, які спонукають пари розходитись.

Різні цілі та бажання також можуть створити конфлікт у стосунках. Фінансові питання теж можуть бути поширеним джерелом розбіжностей. Нещирість або відверта брехня підриває довіру не лише у поточній ситуації, а й у відносинах загалом.

Важливо усвідомити, що конфлікти неминучі у стосунках і можуть бути вирішені, якщо обидва партнери прагнуть цього. Основні елементи для подолання криз включають емпатію, ефективне спілкування та управління особистими емоціями, навіть у найважчі часи.

Розлучення під час війни

З початку повномасштабного вторгнення українці залишають свою країну. Більшість цих біженців – жінки і діти. У багатьох чоловіки залишилися вдома.

Жінки в інших країнах адаптуються до самостійного життя. Вони знаходять нові можливості, зв'язки, друзів. Коли вони повністю занурюються в це, то можуть більше не відчувати потреби спілкуватися зі своїм чоловіком, що спричиняє згасання їхніх почуттів і, зрештою, призводить до розпаду сім’ї. Особливо часто це трапляється, якщо до війни у відносинах було більше негативного, ніж доброго.

Коли хтось з подружжя служить у війську, чи проходить довготривалу реабілітацію, а інший залишається вдома, це теж може стати чинником, який спричиняє конфлікти. Для деяких пар це може стати проблемою, інших ще більше зблизити. Інколи сім'ї докладають неймовірних зусиль, щоб підтримувати контакт, щоб зберегти близькість і свої почуття.

Як зрозуміти, що бути разом не виходить?

Пари завжди можуть зіткнутися з ситуаціями, які зрештою призведуть до розірвання шлюбу або відносин.

Здатність кожної людини чекати на партнера/партнерку і реагувати на складні обставини – унікальна. Кожна сім’я та пара відрізняються, тому важко визначити, чи витримає сім’я розлуку, спричинену війною. Наприклад, бувають випадки, коли шлюб руйнується від однієї лише згадки про фізичну зраду. В інших випадках партнери залишають це позаду і продовжують бути разом.

Рішення зберегти сімейні стосунки чи розлучитися – це рішення зрештою залежить від самої пари. Від обох людей залежить, чи будуть вони відверто спілкуватися, ділитися своїми думками та емоціями аби прийти до спільного рішення.

Якщо партнери погоджуються внести зміни у свої стосунки, але не виконують їх протягом тривалого періоду, це може означати, що вони не готові або не хочуть змінюватися.

Коли один із партнерів більше не хоче бути разом і знаходити рішення, шлюб швидше за все наближається до кінця. Це небажання може свідчити про те, що людина вже досягла межі й не має сил продовжувати.

А як же діти?

Діти, чиї батьки вирішують залишатися в деструктивних стосунках «заради дітей», насправді можуть зазнати більшої шкоди, ніж ті, чиї батьки розлучені. Це може серйозно вплинути на психологічний розвиток дитини, залишившись травмою на все її життя.

Замість того, щоб залишатися разом виключно «заради дітей», важливо працювати над покращенням стосунків або знайти рішення щодо розлучення, якщо це справді найкращий спосіб. Ретельно сплановане розлучення та угода про спільне батьківство можуть зрештою стати більш здоровим варіантом для дітей.

Війна змінює

Але нині усе ніби загострюється, стає ясним і прозорим. Як зрозуміти, яке рішення правильне? Людина, яка приймає рішення про долю своїх відносин, може зробити це самостійно – з різних позицій і контекстів. Наприклад, не тільки з позиції того, як це оцінить суспільство і оточення, а і з позиції себе, як особистості, яка хоче бути щасливою і має на це право. Щоб рішення було усвідомленим, потрібно дати собі стільки часу, скільки потрібно. Коли ми приймаємо і виконуємо рішення у стані афекту, гострої реакції, емоційної напруги, воно може виявитися невдалим.

Важливо усвідомити, що в стосунках відповідальність розділена на двох. Коли вдається прийняти спільне рішення, тоді мінімізується почуття провини, покладене на когось одного. Дійти згоди і вирішити, що ми або залишимося разом, або розходимось – це свідоме і зріле рішення. Однак часто буває так, що один з пари хоче розлучення, а інший ні – це найскладніший варіант. У такому випадку комусь доводиться йти на компроміс.

Як пережити?

Зазвичай людина, що розлучається, боїться осуду і відчуває сором: болісно відчувати провину, страшно відчувати себе тим, хто руйнує. Ініціатор розриву ніби перетворюється на антигероя. У такий період обидві сторони потребують підтримки, бо вони є постраждалими. Розлучення – це процес переживання втрати, і це боляче. Щоб це пережити, потрібен час на усвідомлення і прийняття.

Питання розриву відносин по-особливому актуальне для ветеранів. Адже їм важливо знати, що на них чекають, що вони важливі і потрібні. Це те, що дає можливість виживати на війні розуміючи: у мене є місце, мета, зв'язок. Тому, якщо цей зв'язок втрачається в особистих відносинах, дуже важливо вчасно підтримати, щоб людина не залишилась наодинці. Вона має усвідомити, що точно ще є ті що люблять, чекають і цінують!