Битва за сухопутний коридор до Криму. Огляд з фронту

Огляд. Сьогодні поговоримо про найменше угрупування військ (УВ) противника «Схід», яке, притому діє на двох операційних напрямках – Времіївському та Гуляйпільському.

По суті, його основним завданням є прикриття більшої частки так званого «сухопутного коридору» між Кримом та Донбасом.

На даний час, у цій смузі оперують війська (сили) зі складу Східного воєнного округу зи-си ри-фи. Це 5-а, 29-а, 35-а та 36-а загальновійськові армії. Вони посилені окремими частинами та з'єднаннями зі складу морської піхоти балтійського та тихоокеанського флотів, а також рядом формувань, так званого «Добровольчого штурмового корпуса» (ДШК).

На даний час УВ «Схід» противника, очевидно, зайнято вирішенням двох основних завдань:

• Намагається «відновити становище» на Времіївському напрямку, пробуючи атакувати\штурмувати на напрямку на села Старомайорське та села Урожайне.
• А також, очевидно, готується до початку активних дій на південному фасі Курахівсько-Вугледарського виступу ЗСУ, у так званий «момент синхронізації» із сусіднім УВ «Південь», яке зараз активно намагається пробитися у бік Курахового через Григорівку та Парасковіївку – Костянтинівку, відповідно вздовж річок Вовча та Сухі Яли.

Безпосередньо на практиці це виглядає наступним чином:

• Передові підрозділи двох загальновійськових армій УВ «Схід» (5-а та 36-а ЗВА), відповідно до складу 60-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) та 37-ї омсбр відповідно, на своєму суміжному фланзі, періодично атакують позиції ЗСУ у районі південно-західніше Старомайорського та південніше Урожайного, діючи по обидва береги річки Мокрі Яли. На даний час, успіхів особливих вони не здобули, навіть не дивлячись на періодичне підключення до цих атак підрозділів зі складу 394-го мотострілецького полку (мсп) зі складу 127-ї мотострілецької дивізії (мсд) 5-ї ЗВА, трохи західніше Старомайорського, або 5-ї окремої танкової бригади (отбр) у смузі дії 60-ї омсбр.
  
  
• У свою чергу, 35-а ЗВА зі складу УВ «Схід», яка розгорнута на Гуляйпільському напрямку (для нас це Пологівський) і яка майже не брала безпосередньої участі у минулорічних напружених оборонних боях, зараз, очевидно, силами 69-ї окремої бригади прикриття (обрп), а також ймовірно – 38-ї омсбр, готується до «тактичного покращення» позицій своїх передових підрозділів у районі села Марфопіль та села Дорожнянка (в останньому випадку, цілком можливо при «сприянні» сусіда праворуч – підрозділів 114-го мсп зі складу 127-ї мсд 5-ї ЗВА).
  
  
• Також, варто відзначити й певні події на східному фланзі УВ «Схід», у смузі дії його 29-ї ЗВА. У районі населених пунктів Павлівка та Шевченко її 36-а омсбр продовжує тактичний «тягни-штовхай» із передовими українськими підрозділами, причому іноді не зовсім вдало для себе, як це сталося нещодавно у районі села Павлівка, де її передовим підрозділам навіть довелося відійти внаслідок контратаки ЗСУ, принаймні, з однієї позиції.
  У зв'язку з подіями у цій смузі, я б відзначив ще одне – фіксацію у «зоні відповідальності» 29-ї ЗВА цілого ряду підрозділів зі складу 5-ї окремої мотострілецької бригади зі складу 1-го армійського корпусу (АК) 8-ї ЗВА, яка раніше активно діяла у смузі УВ «Південь».

Перегрупування однієї з «основних» бригад 1-го АК противника у склад правого флангу УВ «Схід» (у смугу дії 29-ї ЗВА), явно напряму пов'язано із планами командування противника, щодо відновлення активних дій в районі Вугледару та можливо західніше нього, протягом якогось найближчого часу. У цьому сенсі, також не забуваємо, що тут оперують підрозділи 40-ї окремої бригади морської піхоти (обр МП) тоф-у.

Як на мене, наявність всього цього «нависаючого», або краще сказати – «випираючого» (мається на увазі положення ЗСУ відносно положення військ противника) відтинку ЛБЗ від Володимирівки до Новомайорська вже давно доставляє командуванню противника «нестерпні душевні страждання».

От якщо пробитися до Курахового та одночасно «вдарити» з півдня, десь на відтинку між Вугледаром та Золотою Нивою з ними (мається на увазі, самі ці «страждання») до певної міри можливо й було б змиритися.

Але, у зв'язку з цим, противнику також доводиться рахуватися, з тим, що наявність цього «випираючого» відтинку дає можливість ЗСУ, час від часу, лупити чимось дальнобійним по районах околиць Маріуполя та іноді Бердянська (звісно, коли є чим й точно відомо – що варто таки вдарити, як це було, наприклад, із летовищем російської армійської авіації у районі Бердянська).

Тепер подивимось чим оперує УВ «Схід» і як воно розподілене. Отже:

1. Времіївський напрямок

Противником було розгорнуто:

• окремих мотострілецьких бригад (омсбр), окремих танкових бригад (отбр) та бригад морської піхоти (бр МП) – до 9-и;
• мотострілецьких, танкових та стрілецьких полків (мсп, тп, сп) – 11, причому, останніх не так вже й багато, 2-3 решта – кадрові, повнокомплектні;
• окремих мотострілецьких та стрілецьких батальйонів - 3;
• зведених тактичних загонів, включаючи різноманітних «барсиків» та «штормів», рівня «до батальйону» (хоча іноді, це взагалі – «зведена рота») – 3, принаймні, «на папері».

На цьому ж напрямку й достатньо вагомий резерв (так званої, «І-ї черги») – 2 мотострілецьких полки та 3 резервних батальйонів.

2. Гуляйпільський напрямок

У той же час, на цьому напрямку (це 35-а ЗВА та ряд «приданих» підрозділів) противником розгорнуто:

• окремих мотострілецьких бригад (омсбр) та окремих бригад прикриття (обрп) – 3 (64-а, 38-а омсбр та 69-а обрп);
• мотострілецький полк (мсп) – 1;
• окремий танковий батальйон (отб) – 1;
• зведений тактичний загін типу БАРС – 2;
• Ну й у резерві – ще один «резервний стрілецький батальйон».

Загалом на цих двох операційних напрямках УВ «Схід» має:

• десь 51.5 тисяч «тушок» російських в\сл;
• танків – трохи менше 380-и одиниць;
• бойових броньованих машин (ББМ) – приблизно 850 одиниць;
• реактивної та ствольної «арти» – трохи більше 500 одиниць (десь 510-512), це починаючи з калібру 100-мм й включно зі 120-мм мінометами;
• ну й тактична група ракетних військ – десь 6-8 одиниць ПУ ОТРК.

Як бачимо, розподіл сил й засобів УВ «Схід» – наскільки специфічний – настільки й красномовний. Адже, очевидно, що на даний момент його командування турбує, у першу чергу, смуги дій – 5-ї, 36-й та 29-ї ЗВА, тобто прагнення вибити ЗСУ з населених пунктів Старомайорське та Урожайне, а також підготовка до «вирішення проблеми Вуглегірського виступу».

Й ще одне, рівень оснащення військ УВ «Схід» основними типами та зразками озброєння та військової техніки (ОВТ). Він у них – один з найвищих серед всіх угрупувань російських військ, які діють у складі «Об'єднаного угруповання вс рф на Південно-західному твд».

Порівняйте, УВ «Центр», яке зараз активно та інтенсивно діє на Покровському напрямку, має десь трохи більше 86 тисяч особового складу (УВ «Схід», відповідно – 51,5 тисячі) – але на УВ «Центр» приходиться на цілу сотню танків менше, так само й по ББМ – на ту ж сотню одиниць менше (там, правда, значно більше артилерії).

Так, більші угрупування, такі, наприклад, як «Захід», або «Дніпро» мають більшу кількість ОВТ, але в них й чисельність «тушок» – значно вища (72 тисячі та майже 130 тисяч відповідно).

Ну, як на мене, це пояснюється достатньо просто – там де противник «лізе вперед», намагаючись використовувати бронетехніку іноді – у «батальйонних комплектах», там – огрібає та зазнає втрати. А там де, активізується лише час від часу, та й у «дрібніших» масштабах (а розмах активних дій УВ «Схід» та УВ «Центр» навіть й близько не порівняні), а також – переважно, без бронетехніки (як це й відбувається у смузі УВ «Схід»), там ОВТ можна «піднакопичити».

Тепер, щодо подальших перспектив.

Відносно УВ «Схід», як на мене, варто дуже уважно слідкувати за оперативними та тактичними тилами двох його загальновійськових армій – 35-ї та 29-ї ЗВА.

Так, найбільш потужна армія цього угрупування (5-а ЗВА), яка має у своєму складі повноцінну мотострілецьку дивізію (127-у мсд) + окрему мотострілецьку бригаду (60-а омсбр) зараз «виявляє активність», час від часу, у районі Старомайорська. Іноді до цього підключається й 36-а ЗВА, «включаючи» свої 37-у омсбр та 5-у «бурятську» отбр південніше Урожайного чи у районі Новодонецького. Але, у плані «перспективності» (а головне – доцільності дій), на мою думку, смуги двох вищезазначених армій більш небезпечні.

По двом простим причинам:

1. передові підрозділи противника у районі села Марфопіль знаходяться приблизно у 4-х км від південно-східної околиці міста Гуляйполе;
2. будь-які успішні наступальні дії противника на ділянці між Вугледаром та Золотою Нивою були б для ЗСУ в оперативному відношенні досить «неприємними» (наприклад, по дирекції на Богоявленку та Успенівку), особливо якщо противнику одночасно вдасться прорватися до Курахового.

А головне – командування противника це знає й цілком усвідомлює усе значення такого роду своїх гіпотетичних дій.