Довічний статус публічних осіб. Що це означає?

Проголосували закон про довічний статус публічних осіб. На табло 276 голосів за 9269-д. Я спробую пояснити на дуже спрощеному прикладі, чому те, за що проголосували – вкрай важлива для нашого суспільства штука.

Отож, дано: у нас є високопосадовець. Скажімо, міністр якийсь. Пан міністр виконує свої обов’язки і паралельно тихенько бере хабарі, які йому заносять суб’єкти господарювання, які отримують від міністерства якісь тендери.

Пан міністр пішов з посади, почекав, поки промайнули три роки, пригледів собі триповерховий палац (чи скільки у них там модно зараз), домовився з продавцем і прийшов до нотаріуса, бо треба зареєструвати право власності на об’єкт. Оціночна вартість об’єкту 1,5 млн доларів. А по деклараціям у міністра на рахунках лише 500 тис доларів.

Як було до сьогодні? З листопада 2022 і до сьогоднішнього дня нотаріус, який проводив би реєстраційні дії, які засвідчували б купівлю міністром нерухомості, не зобов’язаний був перевірити джерело цього мільйона доларів, яким у міністра по документам взятися було б нізвідки. Чому? Ну, бо завдяки правці депутата Мамки, яку з різних мотивів підтримали минулого листопада мої колеги парламентарі, міністр через 3 роки і один день, як пішов з посади, вже не є публічним діячем (на нашому професійному слензі публічний діяч зветься пеп). Бачте, обов’язкова перевірка джерела статків – це така суто пепська тема, це додатковий крок, який нотаріус і будь-який інший СПФМ вживає, коли обслуговує пепа (СПФМ – це загальна назва для професійних вартових, які державою поставлені боротися з тим, щоб будь-хто відмивав гроші чи допомагав терористам; до СПФМ належать банки, усі інші фінансові установи, нотаріуси, аудитори і ще купа народу, які займаються професійною діяльністю хоч якось пов’язаною з активами, які можуть мати незаконне походження). Закон каже, що встановлення джерела статків для тих, хто не пеп, їх член сім’ї чи бізнес-партнер може проводитись, але це право, а не обов’язок СПФМ. І тому, як ви правильно здогадуєтеся, на практиці часто СПФМ цим правом не користується. А от з пепом вибору у СПФМа немає: підозрюєш ризик – перевіряй, через не хочу.

Тобто, яким був дууууже імовірний сценарій подій з цим нашим уявним міністром? Його незаконні хабарі обернулися б у зареєстровану на нього нерухомість. І, зважаючи на те, що декларацію до антикорупційних органів подає міністр тільки рік після звільнення, то антикорупційники цього б не побачили. А як не побачать вони, то шанси, що прийдуть правоохоронці, щоб розібратися, звідки з’явилося майно, мізерні. І тому хабарник може почувати себе впевнено і у безпеці.

А як буде зараз, після того, як ми «відмотали назад» творчість пана Мамки? А тепер, хоч три роки минуло, хоч тридцять, цей екс-міністр буде мати статус пепа. І через цей статус доведеться або показати по офіційним документам, то звідки той мільйон, якого не могло бути, або нотаріус відмовить йому у проведенні операції і право власності на нього не зареєструє (бо не отримає потрібних для належної перевірки відомостей). І тоді ми отримаємо те, задля чого вся ця система існує – хабарник не зможе скористатися хабарем.

У день, коли ми закриємо усі можливі шпарини, які дають високопосадовцю (діючому чи колишньому) можливість використати кошти, здобуті злочинним шляхом, ми поборемо в цій країні топ-корупцію. Сьогодні цей день став значно ближчим, за що я уклінно дякую колегам по Парламенту.

І, наостанок зауважу, ухвалення цього закону відкриває нам двері у переговорну кімнату щодо вступу України до Європейського слюзу. Двері, за які українці стояли на Майдані, під час Революції Гідності.