Чому Москва боїться російськомовних українців

Нещодавній виступ глави МЗС РФ Сергія Лаврова, а також інтерв'ю російсько-українського бізнесмена і мецената РПЦ Вадима Новинського американському журналістові Такеру Карлсону, окреслили колію, в яку російська сторона заганятиме процес імітації «врегулювання».

Навряд чи ці публічні виступи були узгоджені, але вони вкладаються у загальну логіку. Тому таких збігів буде багато. Росія де-факто розгорнула для публічної експлуатації на заході (насамперед – у США) політичний концепт «Армія.Мова.Віра», тільки з протилежним знаком. «Нейтралітет. Мовне різноманіття. Віротерпимість».

Президента України Володимира Зеленського вони викривають як лідера «хунти» із сумнівною легітимністю, який спирається на неблизькі особисто йому тези. Бо курс до НАТО агресивно лобіював його попередник і опонент Петро Порошенко, а сам Зеленський – від початку російськомовний, нетитульний і мало схожий на канонічного православного. Отже, за твердженням Кремля, він – узурпатор, який веде війну проти волі народу, що його обрав.

При цьому росіяни не пояснюють, чому до Зеленського Порошенко, російськомовний власник великого бізнесу в Росії, у якого у Росії проживали родичі, будучи таким самим, як і Новинський, активістом (хоча і з нижчим статусом) підконтрольної Росії православної конфесії, різко змінив позиціонування. А сталося це після окупації Росією Криму у російськомовного й офіційно нейтрального, «канонічно православного» президента України Віктора Януковича. З метою «захисту росіян і російськомовних».

Військову операцію запустили у момент, коли Янукович ще контролював владу і цілком міг залишитися на чолі держави до кінця терміну і нових виборів. Нейтралітет, канонічне православ'я і російська мова глави держави анітрохи не збентежили окупантів. Не кажучи вже про таку дрібницю, як корпус міждержавних договорів.

Потім з метою «захисту росіян і російськомовних» Путін підпалив Донбас, а у 2022 році почав перетворювати російськомовні християнські міста на щебінь. Виключно «заради блага» росіян і російськомовних християн, переважно – православних. У десятках стертих з лиця землі сіл і містах-привидах уже ніхто не житиме.

У порядку «віротерпимості» протестантських священників на Донбасі путінські солдати почали по-звірячому вбивати ще 2014 року. На всіх окупованих територіях Росія утискає непідконтрольні Москві українські християнські конфесії – православну і греко-католицьку, а також протестантські групи. «Мовне різноманіття» проявилося в тотальній забороні на українську мову скрізь, куди прийшли російські солдати.

На щастя, у 2014 році російськомовні православні Харків, Одеса та інші міста відбилися від спроб Кремля їх «захистити». За що з 2022 року практично щодня приймають на голову дрони, снаряди і ракети. Як нагадування, що є країна, яка все одно жадає їх задушити в обіймах...

Для тих, хто в Україні, тотальна брехня і маніпуляції в російських побудовах очевидні. Неакуратні, а часом – відверто недолугі дії української влади, зокрема – у гуманітарній політиці, точно не можуть бути ані виправданням, ані причиною для військового вторгнення. Це привід змінювати владу на вільних виборах, що українські громадяни і практикували. На відміну від Росії.

Для тих, хто не в Україні: повірте Лаврову. Він чесно назвав причину агресивної війни – Росія не може допустити існування України з відмінним від Росії політичним режимом. Тобто, з молодою, непоказною, з усіма хворобами зростання, але демократією. Оскільки це поганий приклад для російських громадян. А будь-яка інша (недемократична) Україна буде моментально підпорядкована Росією, як Білорусь.

Тому етнічні росіяни і російськомовні православні в Україні першими почали боротися проти окупаційної російської армії ще у 2014 році. І роблять це досі. Найбоєздатніші і найстійкіші українські з'єднання, з яких зараз виросли щонайменше 3 корпуси, – з базово російськомовним командуванням і складом. Тому у РФ їх особливо ненавидять і бояться.

Українську армію додатково характеризує той факт, що командир одного з найяскравіших і найсучасніших іменних з'єднань – угорець, який нещодавно отримав найвищу нагороду – звання Героя України.

Звідси дуже простий висновок. Якщо московська тиранія у той чи інший спосіб захопить українську демократію, привласнені ресурси будуть кооптовані і спрямовані на знищення інших європейських демократій.

Через зміни політичного ландшафту вони будуть дуже легкою здобиччю для об'єднаної російсько-української армії, яка єдина на планеті вміє воювати сучасну війну. Цього можна не допустити. Україна, український народ у цьому зацікавлені.

Українське суспільство і армія демонструють чудеса стійкості. Але ресурси закінчуються. А відсутність адекватних справ після красивих слів уже давно не зустрічає розуміння. Європа точно готова прийняти наслідки, яким зрадіють тільки у Москві?