Громадяни чи «соотєчественнікі». Хто переможе?

Коли свідомі, пасіонарні, найкращі виборять Україну – чи решта сограждан зможуть її утвердити?

Оце і є питання війни. Гіркий урок Майдану полягає якраз у тому, що поза його периметром не було кому утверджувати всі ті цінності, які підняла в височінь Небесна Сотня. Світлі, ініціативні, натхненні люди Майдану розчинилися в жижі желеподібної більшості.

Як 10 років тому, так і нині супроти модерних українців увесь час стоїть могутній альянс шлунку, пустого черепа, телевізійного пульта і черствого серця.

Як 10 років тому, так і нині без конвертації народного здвигу в політичний результат і нову дійсність є величезний ризик повторити ходіння по колу, тільки тепер устократ кривавішому.

Плебеї каналізували Революцію. А ВІЙНУ?

А війну каналізовує соотєчественнік. Я часто вживаю цей термін – соотєчественнік. Він узятий із федерального закону рф від 1999 року, на якому базується вся їхня великоімперськість. Там чітко прописано, кого вони вважають своїми соотєчественніками. Крім росіян, це за межами росії:

1. Ті, хто володіють ознаками спільності мови.
2. Ті, хто володіють ознаками спільності історії й культурної спадщини росії.
3. Ті, хто зробив свідомий вибір на користь духовного і культурного зв’язку з росією.

Незалежно від того, чи ви такими себе вважаєте, чи ні – вони вас вважають своїм соотєчественніком лише на тій підставі, що ви: російськомовна людина / свідомо споживаєте рос.культ.продукт / свідомо обираєте московський патріархат / перебуваєте у зв’язку з рос.спадщиною.

Ви можете 100 разів кричати, що це не так, що насправді ви за Україну – але це не має ніякого значення, тому що ворог чітко сказав, за якими ознаками ви є його соотєчественніком, а отже – провідником його міра на території України, а отже – мимовільним його спільником.

Агресор не питає про мотивацію перебування в орбіті руского міра – він просто констатує факт цього перебування. І приходить.